Подвиг мучеництва завжди супроводжує історію Церкви Христової й своїм переможним вінцем возносить мучеників до справжнього звання святих мужів і дів. Ці святі люди завжди Церквою почитаються тому, що вони своїми стражданнями і смертю засвідчили правдивість віри в Господа Бога. Вони своєю смертю довели те, чого ми, проживаючи своє життя, зрозуміти не можемо, а часом свідомо не хочемо. Бог є і Він “поругаем” не буває - треба це пам’ятати. Минають тисячоліття, змінюються різні форми правління, безбожні та богоборчі режими, а Церква Христова є і примножується святими. "Если пшеничное зерно, пав на землю, не умрет, то останется одно; а если умрет, то принесет много плода" (Ин.12:24). А за словами Тертулліана: "Кров мучеників - насіння Християнства". 

Поїзд. Поволжжя. За вікном купе пробігають степові кущі і трава яка вигоріла від спекотного сонця.  А в самому купе їдуть додому втомлені паломники і з захопленням розмовляють про щось надзвичайно цікаве, благодатне, про те, що торкнулось їх душ. Це паломники їз Зазим`я. Що змусило їх подолати таку далеку відстань, адже це майже дві тисячі кілометрів?

Як правило, історія більшості українських поселень починається з церкви. Від самого початку Господь благословляв місце і залишав якусь ознаку, яка б свідчила про святість його. У І ст. по Р.X. ап. Андрій благословив гори, на яких згодом утворилось місто Київ. Почаїв   також заснований благословінням Божої Матері. Як говориться  в народі - "святе місце пустим не буває". Люди завжди прагнули до святості й селились  біля таких місць, будували на такому місці храм і берегли його.

Есть такая организация, которая должна охранять здоровье во всемирном масштабе. ВОЗ называется. Мы бы про нее и не знали, и не думали, если бы она нас в последние годы не пугала атипичной пневмонией, птичьим гриппом и прочими глобальными угрозами. Но думаем мы о ней или нет, а организация это серьезная. Как внутри живого вулкана что-то бурлит и скрыто от глаз происходит, а потом раз – и даст о себе знать, так и серьезные организации существуют вроде бы незаметно, пока раз – и не заявят о себе громко и сногсшибательно. Великая ВОЗ недавно вынесла суждение о любви и квалифицировала ее, как психическое расстройство.

Батьківська любов і турбота — явище складне. Тато, на відміну від мами, не має з малюком такого міцного генетичного зв’язку, тому, найчастіше, у нього погано виходить любити свою дитину просто за те, що вона є. Хороші стосунки з батьками — результат плідного спілкування між дитиною і батьком. Багато чоловіків слабо уявляють, як поводитися з маленькою дитиною, вважають, що поки вона не виросла, виховувати її повинні мама або бабуся. Це неправильно, дитина потребує чоловічого виховання завжди.

Фінансова сфера – часто є питанням дискусії молодят та навіть сімейних пар з досвідом. Не рідко саме відмінності у поглядах на фінанси, різні підходи до грошей та управління ними стають підґрунтям для проблем та родинних конфліктів. Як управляти сімейним бюджетом?

Люди выстраивают отношения с помощью слов. Словами можно решить проблему — а можно создать. Словами можно успокоить или ранить. От того, что, когда и как говорят муж и жена, зависит атмосфера в семье, и как следствие, семейное счастье. О культуре ﾼежличностного общения рассуждает иерей Алексий АГАПОВ — настоятель  храма  Архистратига Божия  Михаила (г. Жуковский), выпускник филфака МГУ, преподаватель церковнославянского языка.

Перш ніж розповідати про те, як боротися з капризами та істериками, потрібно нагадати головне: Дитина має право плакати, коли їй сумно, коли вона втомилася, скривджена або просто так. Ці сльози важливі і потрібні, тому в більшості випадків варто дати малюкові поплакати. І все-таки, іﾽоді дорослим важливо, щоб дитина не плакала. Хоча істерику зупинити практично неможливо, можна не дати їй початися. Як це зробити:

Про интимную жизнь чаще говорят на исповеди, чем на проповеди. В то время, когда весь мир талдычит о «сексуальной свободе», кажется лишь православные связаны великим «заговором молчания», некой страшной омертой. Может показаться, что, спроси православного, что значит «секс», немедленно усﾻышишь в ответ: «Это цифра шесть по-немецки». Многих удивит, что говорить об этой стороне жизни отважился монах. Причина проста.

У сучасному світі все складніше стає виховувати дитину, основуючись на християнських цінностях. Адже звідусіль віють вітри змін, що руйнують моральні заборони та норми. Отже, все важливішим стає, щоб гучніше і сильніше звучав голос совісті, й виразнішим було розуміння, згідно з якими цінностями ми будуємо родину, виховуємо дитину.