Зазимська творчість

Чудесна в церкві благодать,

Дим ладана, свічки горять,

І серце обіймає таке благовоління,

Що ми вінець Господнього творіння.

 

Ми маємо статуру, руки, ноги,

І розумом Господь не обділив,

Але чомусь довгенько в нас дрімає,

Служіння Богу, трепетний порив.

 

Завжди в житті на першім місці,

Добробут, статки, багатства по вінця,

Лишень коли потрібна допомога,

Ми всі звертаємось до Бога.

 

Благаємо прощення, і Божої турботи,

А чи не пізно схаменулись?

Довгенько ми з гріхом водились,

Тепер до Бога навернулись.

 

Господь усі гріхи прощає,

Хто щиро просить співчуття,

Господь приймає каяття.

 

           *       *        *

 

Коли на серці туга і скорбота,

Потрібно в церкву нам піти,

Лишень Господь нам допоможе,

Зняти скорботу Він спроможний.

 

В нашій молитві щирій і святій,

З вірою в серці, в зверненні до Бога,

Завжди Господь розраду дасть,

І ввійде в душу Божа благодать.

 

Незримо наш Спаситель нам допомагає,

І особливо тим, чия душа волає,

Прощення, світла і любові,

Хто твердо вірить в Боже Слово.

 

Ольга ГРЕЧИХІНА

село Зазим’є

О, Віковічний Боже!
Іде до Тебе кожен.
Всемилостивий Бог!
Прещедра благодать!
В молитві відчайдушній
Розщіплюємо душу,
І просимо, як в борг:
Спасіння нам послать.
Бо в нас біда зхрестилась,
Згадали й Божу милість,
Безмежного Творця –
Щоб викоренив зло.
А тіло протестує,
Своє бажання всує,
Допитує в Отця:
- За що таке? За що?

*   *   *
Невпинно час минає
І лихо відступає
Вже й спокій ніби є,
Але душа болить!
Бо тонко відчуває,
Що злагоди немає,
Щось клопіт завдає!
Щось треба обновить!

Лиш обновити треба
Самого тільки себе.
Не тілом! А душа
Хай прощення прийме.
В житті своїм безпутнім,
В якому Бог відсутній,
Де тішаться в грошах –
Святе стає німе.

Шукати шлях до Бога –
Вᄚжка, крута дорога,
Пізнати – де є згубність?
Де Православ`я світ?!

Лише душа смиренна
Приймає Боже ймення,
Богопросвітну мудрість –
Безсмертний заповіт.


Ольга ЩИГОЛЬ
село Зазим’є

У храм прийшли не просто за водою!
До Бога ми прийшли у гоチті.
Забули Божий страх узять з собою,
Й смиренності на Божій прощі.

Розмови, штовханини і … калюжі…
Прости нас, Боже, грішних, грішних,
Духовного зростання, дай нам Боже,
Ми діти є сліпі й невтішні!..

Господь присутністю Своєю – води
Усі нам освятив ласкаво,
Вживаймо на здоров`я в мирі й згоді
У Божу дяку й Божу славу!

У храм прийшли не просто за водою,
А по святиню Божу! Божу!...

*      *        *
Щоб завтрашній день посміхався родині:
Здоров`ям, любов`ю по всій Україні!

Зазим’є
Ольга ЩИГОЛЬ

Любий святий Миколайчику
Прийди до нас – ми чекаємо
Принеси подаруночків
Просимо, благаємо.

Кожна душа християнська
Любить Миколу, шанує
Якщо ж у когось проблема
Втіху тому він дарує.

Він не відмовить в пораді
Якщо його з вірою просять
Бо ж християнські душі
З любов’ю до нього приходять.

Тож у Миколая святого
У Чудотворця простого
Двері серця відкриті для всіх
Як і для серця твого!

Зазим’є
Алла ВАЩЕНКО

З Новим роком
Та Різдвом Христовим
Україно мила,
І моє село!
Що було – минуло.
Скажем:  Слава Богу!
Краще набагато
Бути ж бо могло!
В Новий рік мандрують:
Котики вусаті,
Кролики, Зайчата
Пухнасті, вухаті.
Будьмо, чемні люди,
Мудрістю багаті
Щоб у Новім році
Мрії всі здійснились,
Щоб Христовим світлом
Душі засвітились.

Зазим’є
Ольга ЩИГОЛЬ

Наближалося свято Святителя Миколая, архієпископа Мір Лікійських, Чудотворця.

Живу и удивляюсь,

Как трудно бывает в скорбях и искушеньях,

И силой восхищаюсь как люди, вот Эти, Святые – простые,

В трудах и молитвах несли свои Кресты

И не красивые да золотые,

А пятитонные, дубовые, литые

Лежали на сильных спинах их

И сила та была внутри,

Снаружи были в большинстве слабы они.

Бессонными ночами в молитве проводили

Отмеренные им часы и дни,

А днём – трудами и примером

Спасали тысячи людей,

С любовью, лаской и терпеньем,

Не торопились жить скорей.

Всегда степенны в разговорах,

Скупы в словах, и так мудры,

Что Божий Свет из них выходит

И дарит всем свои Дары.

О, как я всех Вас уважаю,

Святые, праведники, мученики,  все

Кто истинно впитал в себя всё Слово Божье

И нёс Его во все миры и все концы,

Молюсь я Вам, святые девы и отцы!

И просто так, скажу по-светски:

Вы – мо-лод-цы!

Молите же за нас Христа,

Чтоб нам  с такой же радостью в сердцах и на устах

Нести свой Крест стремясь как можно ближе к Небесам!

Александр МАРТЫНЕНКО

Зазимье, 2009

Вечором казковим

На Різдво Христове

Трепетно мандрую

В неповторний світ.

І тоді, здається,

Шпарини із серця

Трохи розтоплю я

За багато літ.

Списую з дитинства

Миле серцю дійство:

Як сягали в небо

Сиві димарі,

Ми ж кутю чекали,

Зірку виглядали,

І вона котилася

В руки дітворі.

Наша біла хата

Збіжжям не багата:

Був рушник чарівний

Кролівецьких ткаль.

Образ Прісно-Діви

Обгортав в надії,

Щоби умалити

В Боженьки печаль.

Блимала лампада,

Босі ноженята

Тупали по хаті

Трієчко дівчат.

Біля печі – мама

Зранку щебетали,

Мліли у горнятах

Узвар та кутя.

Батько теж при ділі

Завжди щось робили,

Чи в колгоспних справах

Їздили кудись.

Був кравець хороший

То, бувало просять

Перешить стареньке,

Спробуй відкажись?!

Баба Лесавета

При своїх прикметах

В покуті мостила

Жменечку сінця.

Зотканий настільник

Скрашував і стіл наш

На якому пахли:

Лусточки хлібця,

(хоч не дуже густо)

Тушена капуста,

Із картоплі - драники,

Із гороху – пряники,

Кльоцики гречані,

Голубці пшоняні,

(Запах лоскотав)

З білої квасолі

Пиріжечки «голі»

Найдобріші смаком –

З калиною й маком.

Щей нам для утіхи –

В «золоті» горіхи.

Вже й не пам’ятаю

Чи ж 12 страв?!

«Отче наш» шептали

Всі за стіл сідали,

Примовляли мама:

- Їжте, голубята,

Все, що Бог послав!

 

*    *    *

... Роки в спогад збились...

За столом мостилась

На святу вечерю

Вже й моя сім’я.

Крізь років тенета

Мама із портрета

Зіркою сіяла,

Тихо примовляла:

- Їжте, голубята,

Все, що Бог послав!

 

А Різдвяний вечір

Обіймав за плечі

Владно йшов землею –

Звістку розсилав:

Божий Син родився,

З Діви воплотився,

Християнську віру

В душі заселяв...

 

Ольга ЩИГОЛЬ,

с.Зазим’є, 17.01.2008р.

Найближчі паломництва