Пройшов цілий рік буття нашої парафії в лоні Помісної Української Церкви. Цей історичний крок наша парафія зробила у складний період для українського народу – під час воєнного вторгнення російської федерації в нашу суверенну Батьківщину.

«Блаженний, хто шукає правди», – говорить Спаситель у Євангелії; а там, де присутнє насилля над свободою, правди бути не може. А тим більше, коли насилля починає виправдовувати і, навіть більше того, надихати Церква в особі своїх очільників, як це робить РПЦ, частиною якої була і наша парафія.

Війна стала останньою краплею, після якої ми перестали вірити брехні про «единство народов Святой Руси», «безблагодатность украинских раскольников» і «единственную каноническую Русскую Церковь». Хоча багато хто з Вас у це не вірив і раніше, але чекав моменту, коли нарешті Зазимська парафія стане українською.

Ми пройшли шлях, який почався з бажання відірватися від москви. 17 липня 2022 року абсолютна більшість нащадків славних зазимців, які побудували наш чудовий храм, на Загальних парафіяльних зборах прийняли рішення бути Українською Церквою Христовою.

Я, священник Зазимського храму, в якому служу понад 30 років, корінний зазимець, підтримав вибір своїх односельчан, оскільки в попередній структурі, яка лише називає себе Українською Церквою, а по суті залишається підрозділом РПЦ в Україні, я себе не бачив. Я не буду перераховувати численні докази її підпорядкованості ворожій церковній структурі та наводити факти співробітництва частини священства і мирян тієї структури з російськими окупантами, їхні «вільні» висловлювання про те, «кто начал войну» і «кто с кем воюет». В інформаційному просторі говориться про це багато. Я лише хочу звернутися до тих, хто в Зазимʼї вважає себе «вірними УПЦ».

.

Дорогі православні брати та сестри! Ми з Вами провели не один рік в одній парафії. Я служив для Вас, молився і продовжую молитися за Вас. Ви бачили мою постійну проукраїнську позицію в Церкві. Мій вибір був природним та послідовним. Якщо Ви по-справжньому любите Україну і Бога, то маєте перестати повторювати вигадану москвою брехню про ПЦУ. Повторюючи їхні неправдиві наративи, ви показуєте, що досі залишаєтеся частиною російської церкви.

Насправді Православна Церква України після історичного канонічного рішення Вселенського Патріарха, яке записано в Томосі, є повноправною, канонічною, благодатною Церквою Христовою з дійсними таїнствами й молитвами. Наша відмінність від російської церкви та її філіалу в Україні полягає в тому, що ми молимося, проповідуємо, читаємо Біблію українською мовою, а в виконанні своєї спасительної місії використовуємо саме українську традицію. Ми молимося на богослужіннях за Україну, а не за «отечество наше», за справедливий мир і перемогу над російським агресором, а не за абстрактний «мир в отечестве нашем»; розповідаємо про славних князів і гетьманів наших, а не про «англо-саксов и жидо-масонов», які «руководят миром»; ми стараємося зростати в міру віку Христового, щоб український народ прийшов до Христа як об'єднана нація.

Дорогі «вірні УПЦ», які є патріотами України, задумайтесь і прийміть правильне рішення, яке покаже Вас православними українцями – долучайтесь до Помісної Церкви України! Це не «зміна віри», як Вам розповідають служителі російської церкви, й не вигадування свого українського Бога! Це та ж сама Православна Церква, але з тією відмінністю, що центр її управління знаходиться не в москві.

.

Дякую Вам за підтримку своєї Церкви молитвою та за безпосередню активну участь! Основна ціль служіння парафії в селі – це привести односельчанина до Бога, а душу – до спасіння через молитву та проповідь Євангелії Ісуса Христа. А благодійні справи, які робить парафія, показують, що духовне життя рухається в напрямку Бога. Адже з Євангелії ми знаємо, що «добре дерево дає добрі плоди, а погане – погані». І далі: «Не буває доброго дерева, що приносило б погані плоди, як не буває й поганого дерева, що приносило б добрі плоди» (Мф. 7: 17-18).

За минулий рік ми пережили багато: була загроза окупації, постійні ракетні обстріли, біженці. Зазимська парафія завжди була зі своїми односельчанами. Приємно те, що у всьому процесі, який наближає Велику перемогу, активно задіяні наші чудові парафіяни, які не лише регулярно відвідують богослужіння, а й трудяться в багатьох напрямках волонтерського руху. А це постійні збори коштів, продуктів, речей для наших воїнів, біженців та жителів деокупованих територій. Ви займаєтеся організацією благодійних заходів, лотерей, доставляєте благодійні вантажі та ремонтуєте автівки для ЗСУ. Зібрані Вами продукти вичисляються багатьма тонами, а зібрані кошти – мільйонами, проте теплоту душі й жагу Великої Перемоги неможливо виміряти. Ви маєте велике серце!

Більше 70 жителів села та їхніх родичів зараз мужньо боронять нашу свободу на фронті в лавах ЗСУ. Всіх їх ми згадуємо на кожній літургії та під час домашньої молитви. На жаль, є серед наших воїнів і загиблі. Благаємо Господа прийняти їх у Небесні обителі героїв.

Щодо внутрішнього влаштування життя храму, то воно йде як належить. Серцевина парафіяльного життя – богослужіння – звершується українською мовою згідно церковного календаря. Із самого початку було організовано новий церковний хор, до навчання якого доклало багато зусиль подружжя Семеляків: диякон Андрій та матінка Марія. Відновила свою роботу недільна школа «Джерело радості», де під керівництвом Тетяни Сергіївни Барбон через цікаві заняття діти отримують радість спілкування з Богом і одне з одним. Організовуються паломництва. В інтернеті на Ютуб-каналі «Зазимський Благовісник» можна бачити і чути онлайн трансляцію богослужіння. Новини з життя парафії доступні у вайбер-спільноті «Зазимський Благовісник».

Щойно ввійшовши до свого храму, ми розпочали суттєві зміни всередині. Зробили храм зручним і просторим, звільнивши його від зайвих конструкцій та меблів. Проводимо суботники. Ведемо ремонт бань та хрестів на банях Храму, які з плином часу опинилися в аварійному стані. Поступово робимо ремонт усередині та зовні.

Резюмуючи все сказане й недоказане, хочу звернути Вашу увагу на те, що наша парафія, зробивши правильний вибір рік тому, ні в чому не втратила – ні в кількості парафіян, ні в духовному наповненні. Проте вона набула характерних рис української церкви, де проповідь і церковна діяльність направлена на формування православного українця.

Щиро бажаю всім нам духовного зростання у вірі, Перемоги над ворогом та мирного благословенного неба!

Слава навіки Богу нашому!

З повагою, настоятель парафії

протоієрей Анатолій Слинько