Дорогі друзі!

Пройшов цілий рік буття нашої парафії в лоні Помісної Української Церкви. Цей історичний крок наша парафія зробила у складний період для українського народу – під час воєнного вторгнення російської федерації в нашу суверенну Батьківщину.
«Блаженний, хто шукає правди», – говорить Спаситель у Євангелії; а там, де присутнє насилля над свободою, правди бути не може. А тим більше, коли насилля починає виправдовувати і, навіть більше того, надихати Церква в особі своїх очільників, як це робить РПЦ, частиною якої була і наша парафія.
Війна стала останньою краплею, після якої ми перестали вірити брехні про «единство народов Святой Руси», «безблагодатность украинских раскольников» і «единственную каноническую Русскую Церковь». Хоча багато хто з Вас у це не вірив і раніше, але чекав моменту, коли нарешті Зазимська парафія стане українською.
Ми пройшли шлях, який почався з бажання відірватися від москви. 17 липня 2022 року абсолютна більшість нащадків славних зазимців, які побудували наш чудовий храм, на Загальних парафіяльних зборах прийняли рішення бути Українською Церквою Христовою.
Я, священник Зазимського храму, в якому служу понад 30 років, корінний зазимець, підтримав вибір своїх односельчан, оскільки в попередній структурі, яка лише називає себе Українською Церквою, а по суті залишається підрозділом РПЦ в Україні, я себе не бачив. Я не буду перераховувати численні докази її підпорядкованості ворожій церковній структурі та наводити факти співробітництва частини священства і мирян тієї структури з російськими окупантами, їхні «вільні» висловлювання про те, «кто начал войну» і «кто с кем воюет». В інформаційному просторі говориться про це багато. Я лише хочу звернутися до тих, хто в Зазимʼї вважає себе «вірними УПЦ».
.

Звернення до «вірних УПЦ»

Дорогі православні брати та сестри! Ми з Вами провели не один рік в одній парафії. Я служив для Вас, молився і продовжую молитися за Вас. Ви бачили мою постійну проукраїнську позицію в Церкві. Мій вибір був природним та послідовним. Якщо Ви по-справжньому любите Україну і Бога, то маєте перестати повторювати вигадану москвою брехню про ПЦУ. Повторюючи їхні неправдиві наративи, ви показуєте, що досі залишаєтеся частиною російської церкви.
Насправді Православна Церква України після історичного канонічного рішення Вселенського Патріарха, яке записано в Томосі, є повноправною, канонічною, благодатною Церквою Христовою з дійсними таїнствами й молитвами. Наша відмінність від російської церкви та її філіалу в Україні полягає в тому, що ми молимося, проповідуємо, читаємо Біблію українською мовою, а в виконанні своєї спасительної місії використовуємо саме українську традицію. Ми молимося на богослужіннях за Україну, а не за «отечество наше», за справедливий мир і перемогу над російським агресором, а не за абстрактний «мир в отечестве нашем»; розповідаємо про славних князів і гетьманів наших, а не про «англо-саксов и жидо-масонов», які «руководят миром»; ми стараємося зростати в міру віку Христового, щоб український народ прийшов до Христа як об'єднана нація.
Дорогі «вірні УПЦ», які є патріотами України, задумайтесь і прийміть правильне рішення, яке покаже Вас православними українцями – долучайтесь до Помісної Церкви України! Це не «зміна віри», як Вам розповідають служителі російської церкви, й не вигадування свого українського Бога! Це та ж сама Православна Церква, але з тією відмінністю, що центр її управління знаходиться не в москві.
.

Вірні Православної Церкви України!

Дякую Вам за підтримку своєї Церкви молитвою та за безпосередню активну участь! Основна ціль служіння парафії в селі – це привести односельчанина до Бога, а душу – до спасіння через молитву та проповідь Євангелії Ісуса Христа. А благодійні справи, які робить парафія, показують, що духовне життя рухається в напрямку Бога. Адже з Євангелії ми знаємо, що «добре дерево дає добрі плоди, а погане – погані». І далі: «Не буває доброго дерева, що приносило б погані плоди, як не буває й поганого дерева, що приносило б добрі плоди» (Мф. 7: 17-18).
За минулий рік ми пережили багато: була загроза окупації, постійні ракетні обстріли, біженці. Зазимська парафія завжди була зі своїми односельчанами. Приємно те, що у всьому процесі, який наближає Велику перемогу, активно задіяні наші чудові парафіяни, які не лише регулярно відвідують богослужіння, а й трудяться в багатьох напрямках волонтерського руху. А це постійні збори коштів, продуктів, речей для наших воїнів, біженців та жителів деокупованих територій. Ви займаєтеся організацією благодійних заходів, лотерей, доставляєте благодійні вантажі та ремонтуєте автівки для ЗСУ. Зібрані Вами продукти вичисляються багатьма тонами, а зібрані кошти – мільйонами, проте теплоту душі й жагу Великої Перемоги неможливо виміряти. Ви маєте велике серце!
Більше 70 жителів села та їхніх родичів зараз мужньо боронять нашу свободу на фронті в лавах ЗСУ. Всіх їх ми згадуємо на кожній літургії та під час домашньої молитви. На жаль, є серед наших воїнів і загиблі. Благаємо Господа прийняти їх у Небесні обителі героїв.
Щодо внутрішнього влаштування життя храму, то воно йде як належить. Серцевина парафіяльного життя – богослужіння – звершується українською мовою згідно церковного календаря. Із самого початку було організовано новий церковний хор, до навчання якого доклало багато зусиль подружжя Семеляків: диякон Андрій та матінка Марія. Відновила свою роботу недільна школа «Джерело радості», де під керівництвом Тетяни Сергіївни Барбон через цікаві заняття діти отримують радість спілкування з Богом і одне з одним. Організовуються паломництва. В інтернеті на Ютуб-каналі «Зазимський Благовісник» можна бачити і чути онлайн трансляцію богослужіння. Новини з життя парафії доступні у вайбер-спільноті «Зазимський Благовісник».
Щойно ввійшовши до свого храму, ми розпочали суттєві зміни всередині. Зробили храм зручним і просторим, звільнивши його від зайвих конструкцій та меблів. Проводимо суботники. Ведемо ремонт бань та хрестів на банях Храму, які з плином часу опинилися в аварійному стані. Поступово робимо ремонт усередині та зовні.
Резюмуючи все сказане й недоказане, хочу звернути Вашу увагу на те, що наша парафія, зробивши правильний вибір рік тому, ні в чому не втратила – ні в кількості парафіян, ні в духовному наповненні. Проте вона набула характерних рис української церкви, де проповідь і церковна діяльність направлена на формування православного українця.
Щиро бажаю всім нам духовного зростання у вірі, Перемоги над ворогом та мирного благословенного неба!
Слава навіки Богу нашому!
З повагою, настоятель парафії
протоієрей Анатолій Слинько

В 2019 році українська церква отримала омріяний Томос про автокефалію. Але Москва була категорично проти повернення православних українців до повноти Православних Церков та співпричастя з ними. Проти визнання української автокефаліі у 2018-2019 роках було сфабриковано безліч страшилок, фейків, брехні, маніпуляцій та перекручувань. Це було зроблено з единою метою - дискредитувати Томос та помісну Православну церкву України (далі - ПЦУ).
Розвінчуємо основнi мiфи та стереотипи про автокефалію Православної церкви України та пов'язаних з цієї подією процесів.

Псалтир є незамінною книгою в усіх наших потребах. Читання псалмів - це могутня молитва за зцілення хворих, у тяжких обставинах життя, у випробуванні. Маючи цей скарб та християнську зброю слід сказати декілька слів про те, як краще його використовувати.

З року в рік за вечірньою службою свята Трійці (за Уставом вона відбувається відразу після недільної Літургії) звучать колінопреклонні молитви. Вперше після свята Пасхи все церковне зібрання молитовно схиляється перед Богом. Єпископ або священик у відкритих Царських врат читає довгі молитви.  

 І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1 РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ ПАРАФІЇ НА ЧЕСТЬ ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОВОГО БОРИСПІЛЬСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ С. ЗАЗИМ’Я БРОВАРСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (далі – парафія) є первинним структурним підрозділом Української Православної Церкви (далі – УПЦ), який безпосередньо входить до складу Бориспільської єпархії УПЦ.

1.2. Парафія утворюється за добровільною згодою віруючих осіб православного віросповідання та з благословення єпархіального архієрея.

1.3. Парафія об’єднує православних віруючих для задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати християнську віру, а також для піклування про релігійно-моральне виховання парафіян. З цією метою парафією здійснюється:

а) богослужіння, релігійні обряди, ходи та церемонії;

б) поширення релігійних переконань безпосередньо або через засоби масової інформації, в тому числі власні;

в) місіонерська діяльність;

г) справи милосердя та добродійність, релігійна освіта, навчання і виховання;

д) інша діяльність, що відповідає правилам і традиціям УПЦ та не суперечить чинному законодавству України.

1.4. Парафія здійснює свою діяльність при дотриманні чинного законодавства України, Статуту про управління УПЦ, Статуту управління Бориспільської єпархії УПЦ, а також цього Статуту.

1.5. У своїй діяльності парафія керується цим Статутом, постановами Собору УПЦ, Собору єпископів УПЦ, Священного Синоду УПЦ, указами та розпорядженнями єпархіального архієрея Бориспільської єпархії УПЦ.

1.6. Парафія у своїй релігійній, адміністративно-фінансовій та господарській діяльності підпорядкована й підзвітна єпархіальному архієрею.

1.7. Парафія як юридична особа користується правами і несе обов’язки відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту.

1.8. Парафія має кутовий штамп, бланк із символікою та круглу печатку зі своєю назвою.

1.9. Місцезнаходження парафії: Київська область, Броварський район, с. Зазим’я, вул. Деснянська, 98

1.10. Діяльність парафії поширюється на с. Зазим’я Броварського району Київської області.

 

ІІ. СТРУКТУРА ТА УПРАВЛІННЯ ПАРАФІЄЮ

2.1. Вищим органом парафіяльного управління є Парафіяльні збори, які за посадою очолює настоятель парафії. До складу Парафіяльних зборів належать священнослужителі, церковнослужителі, члени парафії, миряни, які досягли 18-річного віку, визнають обов’язковість Статуту про управління УПЦ, регулярно беруть участь у богослужінні, сповідуються та причащаються, перебувають у канонічному послухові до настоятеля і не перебувають під забороною, церковним або кримінальним судом загальної юрисдикції, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті.

2.2. Парафіяльні збори скликаються настоятелем спільно з Парафіяльною радою або, за благословенням єпархіального архієрея, благочинним, або іншим уповноваженим представником єпархіального архієрея у міру потреби, але не рідше ніж один раз на рік.

2.3. Парафіяльні збори працюють на основі порядку денного, поданого настоятелем спільно з Парафіяльною радою. Роботою Парафіяльних зборів керує настоятель.

Парафіяльні збори обирають зі свого складу секретаря, відповідального за ведення протоколу засідання.

2.4. Парафіяльні збори вважаються чинними за умови присутності на них не менше 2/3 від числа членів Парафіяльних зборів, рішення яких приймається простою більшістю голосів. При рівній кількості голосів голос головуючого є вирішальним.

2.5. Протокол Парафіяльних зборів підписується настоятелем, секретарем та п’ятьма членами зборів, які обираються для цього.

Протоколи Парафіяльних зборів затверджуються єпархіальним архієреєм, і тільки після цього ухвалені рішення набувають чинності.

2.6. Парафіяльні збори відповідно до Статуту про управління УПЦ:

а) піклуються про збереження внутрішньої єдності парафії і сприяють її духовно-моральному зростанню;

б) відповідають за збереження отриманого від держави та набутого в інший спосіб майна;

в) піклуються про наявність усього необхідного для звершення богослужіння;

г) піклуються про належний рівень церковного співу;

д) планують господарську діяльність парафії;

е) ухвалюють річний бюджет парафії, включаючи визначення розмірів відрахувань на загальноцерковні, єпархіальні, внутрішньопарафіяльні, добродійні та інші цілі;

є) ухвалюють плани та проектно-кошторисну документацію на будівництво і ремонт храму та інших парафіяльних приміщень;

ж) у межах, які визначає цей Статут, Статут про управління УПЦ та Статут управління Бориспільської єпархії УПЦ, визначають порядок володіння, користування та розпорядження майном парафії, що належить їй на правах власності або оренди;

з) обирають нових членів до  складу Парафіяльних зборів;

и) можуть вивести будь-кого з числа своїх членів, якщо більшістю буде визнана невідповідність такої особи нормам християнської моралі та становищу, яке вона займає;

і) обирають делегатів на Єпархіальні збори;

ї) визначають утримання членам причту;

й) обирають з числа своїх членів Парафіяльну раду та Ревізійну комісію;

к) подають на затвердження єпархіальному архієрею кандидатури обраних голів Парафіяльної ради та Ревізійної комісії (єпархіальний архієрей має право призначити головою Парафіяльної ради настоятеля);

л) ухвалюють штатний розклад і визначають утримання членам Парафіяльної ради;

м) здійснюють нагляд за роботою Парафіяльної ради;

н) розглядають і ухвалюють ділові та фінансові звіти Парафіяльної ради та подають їх єпархіальному архієрею;

о) розглядають і ухвалюють звіти Ревізійної комісії;

п) подають парафіяльні клопотання єпархіальному архієрею та органам державної влади;

р) розглядають скарги на членів Парафіяльної ради, Ревізійної комісії та причту і доповідають єпархіальному архієрею про результати їхнього розгляду;

с) у разі надходження скарги на настоятеля, вона може розглядатися Парафіяльними зборами під головуванням благочинного або іншого представника єпархіального архієрея.

2.7. Парафіяльна рада є виконавчим та розпорядчим органом Парафіяльних зборів і підзвітна настоятелю та Парафіяльним зборам. Парафіяльна рада складається з голови, його помічника та скарбника. Парафіяльна рада обирається Парафіяльними зборами з числа активних членів парафії за ознаками компетентності, морального авторитету та відданості УПЦ строком на три роки без обмеження кількості переобрань.

2.8. Парафіяльна рада, відповідно до Статуту про управління УПЦ, у період між засіданнями Парафіяльних зборів:

а) разом з настоятелем скликає Парафіяльні збори і готує справи до їх розгляду;

б) виконує рішення Парафіяльних зборів;

в) відповідає за збереження та підтримання в належному стані храму, інших церковних приміщень та майна парафії;

г) вирішує поточні господарські питання;

д) забезпечує будівництво та ремонт згідно з планами та проектно-кошторисною документацією, затвердженою Парафіяльними зборами;

е) з відома та під контролем настоятеля розпоряджається коштами парафії та здійснює їх облік;

є) турбується про забезпечення храму всім необхідним для належного звершення богослужінь;

ж) піклується про придбання майна, потрібного для парафії, та веде інвентарні книги;

з) турбується про охорону та благоліпність храму, про підтримання благочинності та порядку під час богослужінь і хресних ходів;

и) приймає на роботу найманих працівників та звільняє їх за згодою з настоятелем та відповідно до штатного розкладу;

і) подає на розгляд і затвердження Парафіяльним зборам звіти про свою ділову та фінансову діяльність, проекти річного бюджету парафії.

2.9. Голова Парафіяльної ради відповідає за здійснення постанов Парафіяльних зборів і виконання інших обов’язків, передбачених Статутом про управління УПЦ, Статутом управління Бориспільської єпархії УПЦ та цим Статутом.

Голова Парафіяльної ради без довіреності представляє Парафіяльну раду в ділових, фінансово-господарських та адміністративних питаннях, а також у суді. Виступає у цивільних правовідносинах, укладає договори. У разі потреби видає довіреності для виконання відповідних завдань.

2.10. Усі документи парафії підписуються настоятелем та головою Парафіяльної ради. У разі, якщо головою Парафіяльної ради є настоятель, право другого підпису має скарбник. Банківські та інші фінансові документи підписуються головою Парафіяльної ради та скарбником.

2.11. До обов’язків скарбника входить облік і збереження грошових сум (пожертвувань та інших надходжень), ведення прихідно-видаткових та інвентарних книг, здійснення за вказівкою голови Парафіяльної ради фінансових операцій та складання річного фінансового звіту.

2.12. Обов’язки помічника голови Парафіяльної ради визначаються Парафіяльними зборами.

2.13. Парафію очолює настоятель, який призначається єпархіальним архієреєм для духовної опіки віруючих та керування причтом і парафією. У своїй діяльності настоятель підзвітний єпархіальному архієрею.

2.14. До обов’язків настоятеля належить:

а) керівництво причтом у виконанні ним богослужбових та пастирських обов’язків;

б) ведення списку членів Парафіяльних зборів;

в) нагляд за належним станом храму, за його начинням та вбранням, а також за наявністю всього необхідного для здійснення богослужінь та іншої діяльності парафії у відповідності з її цілями і завданнями;

г) турбота про правильне та благоговійне читання і спів у храмі;

д) турбота про виконання вказівок єпархіального архієрея;

е) організація катехізаторської, благодійної, церковно-суспільної, освітньої та просвітницької діяльності парафії;

є) скликання Парафіяльних зборів та головування на них;

ж) призупинення, за наявності достатніх підстав, виконання рішень Парафіяльних зборів та Парафіяльної ради з віронавчальних, канонічних, богослужбових або господарчих питань з подальшим переданням цих рішень на розгляд єпархіальному архієрею або з його згоди – благочинного. У разі якщо настоятель одночасно є благочинним, то розгляд здійснюється єпархіальним архієреєм або уповноваженим ним представником Бориспільської єпархії УПЦ;

з) нагляд за втіленням у життя рішень Парафіяльних зборів;

и) нагляд за роботою Парафіяльної ради, а при необхідності й участь в ній;

і) подання єпархіальному архієрею безпосередньо або через благочинного щорічних звітів про стан парафії та про свою діяльність;

ї) ведення офіційного церковного листування;

й) ведення богослужбового журналу та зберігання парафіяльного архіву;

к) видача свідоцтв (довідок) про хрещення та шлюб;

л) представлення інтересів парафії перед органами державної влади.

2.15. До складу причту парафії входять: священик, диякон та псаломщик. Кількість членів причту може бути збільшена або зменшена єпархіальною владою на прохання парафії та відповідно до її потреб. У будь-якому разі, причт повинен складатися не менш як з двох осіб – священика та псаломщика.

Обрання, призначення священнослужителів та церковнослужителів належить єпархіальному архієрею.

Обов’язки членів причту визначаються церковними правилами та розпорядженнями єпархіального архієрея або настоятеля. Причт відповідає за духовно-моральний стан парафіян та за виконання своїх богослужбових і пастирських обов’язків.

Члени причту не можуть залишити парафію без дозволу єпархіального архієрея. Дозвіл отримується у порядку, встановленому відповідними керівними органами УПЦ.

2.16. Ревізійна комісія є органом, що здійснює контроль за діяльністю парафії, правильністю використання її майна, витрат коштів, за виконанням рішень органів управління парафією та дотриманням положень цього Статуту.

2.17. Ревізійна комісія у складі голови та двох членів обирається Парафіяльними зборами зі свого складу строком на три роки без обмеження кількості переобрань. Членами Ревізійної комісії не можуть бути обрані особи, які перебувають у родинних зв’язках, духовному спорідненні з настоятелем та членами Парафіяльної ради. Ревізійна комісія підзвітна Парафіяльним зборам.

2.18. До обов’язків Ревізійної комісії належать:

а) ревізія наявності коштів, законності й правильності витрат та ведення прихідно-видаткових книг;

б) нагляд за станом парафіяльного майна;

в) щорічна інвентаризація;

г) контроль за зняттям карнавок та пожертвуваннями.

Ревізійна комісія складає акти про проведення перевірок і подає їх на планове або надзвичайне засідання Парафіяльних зборів. За наявності зловживань, нестачі майна та коштів, а також при виявленні помилок у веденні й оформленні фінансових операцій Парафіяльні збори ухвалюють відповідне рішення. У разі потреби, з благословення єпархіального архієрея, подається звернення до правоохоронних органів та позов до суду.

2.19. У разі переобрання всього складу Парафіяльної ради, а також переобрання чи смерті голови Парафіяльної ради, Парафіяльні збори утворюють тимчасову Ревізійну комісію з трьох осіб, яка складає акт про наявність коштів та парафіяльного майна. Парафіяльна рада або її голова приймає матеріальні цінності на підставі такого акта.

 

ІІІ. МАЙНОВИЙ СТАН ПАРАФІЇ

3.1. Кошти парафії складаються з:

а) добровільних пожертвувань віруючих, громадян, державних, громадських, благодійних фондів, підприємств, установ та організацій;

б) грошових надходжень, пов’язаних із здійсненням богослужінь;

в) коштів від реалізації предметів релігійного призначення;

г) надходжень від видавничої і господарської діяльності, що не суперечать цьому Статуту, Статуту про управління УПЦ та чинному законодавству України;

д) доходів, які одержані від діяльності парафіяльних закладів;

е) інших не заборонених чинним законодавством України надходжень.

3.2. Розпорядником коштів парафії є голова Парафіяльної ради спільно з членами Парафіяльної ради.

3.3. Парафія відраховує кошти на загальноцерковні, єпархіальні, внутрішньопарафіяльні, добродійні та інші цілі у розмірах, затверджених Парафіяльними зборами.

3.4. Будівлі, предмети культу, об’єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, яке набуте парафією, є її власністю.

3.5. Майно, придбане або створене парафією за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями або передане державою, а також придбане на інших законних підставах, є власністю парафії.

3.6. Парафія визнає виключне право розпорядження культовими будівлями та майном, що належить УПЦ на правах власності, а також перебуває на балансі Бориспільської єпархії УПЦ, та право розпоряджатися священними предметами (включаючи ікони, але крім тих, що перебувають на обліку держави і становлять історичну та художню цінність) за Священним Синодом УПЦ.

Розпоряджатися іншими будівлями та спорудами, що належать парафії на правах власності або оренди, парафія може зі згоди єпархіального архієрея.

3.7. Парафія як суб’єкт цивільного права самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями.

3.8. Добровільні фінансові та майнові пожертвування, а також інші види надходжень, включаючи кошти, які одержані у зв’язку із здійсненням богослужінь та реалізацією предметів та літератури релігійного призначення не оподатковуються відповідно до чинного законодавства України.

3.9. Надходження від виробничої діяльності та інші доходи підприємств парафії оподатковуються відповідно до чинного законодавства України у порядку та розмірах, встановлених для підприємств громадських організацій.

3.10. Парафія відкриває рахунки у державних, комерційних та інших банках для ведення своїх грошових розрахунків та збереження своїх фінансових вкладів.

3.11. Парафія не надає будівель та приміщень, які належать їй або використовуються згідно договору, для проведення зборів, мітингів та інших маніфестацій, що мають політичний характер.

3.12. Проведення ревізій фінансової і господарської діяльності парафії та парафіяльних закладів здійснюється згідно Статуту про управління УПЦ, Статуту управління Бориспільської єпархії УПЦ, цього Статуту та чинного законодавства України.

3.13. Парафія користується наданими їй земельними ділянками у порядку, встановленому чинним законодавством України.

 

ІV. ПРАВА ПАРАФІЇ НА ЗАСНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ, ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ, СТВОРЕННЯ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

4.1. Парафія у порядку, визначеному чинним законодавством України, має право для виконання своїх статутних завдань засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства, а також добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), які мають право юридичної особи.

4.2. Парафія має право здійснювати добродійну діяльність і милосердя як самостійно, так і через громадські фонди відповідно до чинного законодавства України.

4.3. Парафія має право створювати навчальні заклади (недільні школи) для релігійної освіти дітей та дорослих. З цією метою використовуються власні приміщення, а також приміщення, які надаються державними та громадськими організаціями, громадянами на договірних засадах.

4.4. Рішення парафії про створення парафіяльних закладів та недільних шкіл, передбачених цим Статутом, затверджуються єпархіальним архієреєм.

 

  1. V. ТРУДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ В ПАРАФІЇ ТА НА ЇЇ ПІДПРИЄМСТВАХ

5.1. Парафія має право приймати громадян на роботу за трудовими угодами. На громадян, які працюють у парафії та створених нею підприємствах, добродійних закладах на умовах трудового договору, поширюється чинне законодавство України про працю, загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оподаткування.

5.2. Парафія може користуватися пенсійним фондом та фондом соціального страхування УПЦ у порядку, встановленому Священним Синодом УПЦ відповідно до положення „Про церковні пенсії”.

Також парафія має право користуватися державним фондом соціального страхування і державним пенсійним фондом України куди парафія, її підприємства та заклади, а також працівники цих організацій, підприємств, закладів сплачують страхові внески в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством України.

5.3. Громадяни, які працюють у парафії, створених нею підприємствах, закладах на умовах трудового договору, а також священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у парафії на виборних посадах, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню на умовах і в порядку, встановлених чинним законодавством України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Усім громадянам, які працюють у парафії, її підприємствах і закладах, державна пенсія призначається і виплачується відповідно до чинного законодавства України.

VІ. ПОРЯДОК ВНЕСЕННЯ ЗМІН І ДОПОВНЕНЬ

ДО СТАТУТУ ПАРАФІЇ

6.1. Зміни і доповнення до цього Статуту вносяться на розгляд Парафіяльних зборів уповноваженими представниками парафії виключно зі згоди єпархіального архієрея і реєструються в тому ж порядку що і Статут.

 

VІІ. ПОРЯДОК ВИРІШЕННЯ МАЙНОВИХ ТА ІНШИХ ПИТАНЬ

У РАЗІ ПРИПИНЕННЯ ДІЛЬНОСТІ ПАРАФІЇ

7.1. Діяльність парафії може бути припинено за рішенням Парафіяльних зборів, єпархіального архієрея у зв’язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією.

7.2. В разі ліквідації парафії єпархіальним архієреєм створюється ліквідаційна комісія. Рішення ліквідаційної комісії оформлюється протоколом і затверджується єпархіальним архієреєм.

7.3. У разі порушення парафією чинного законодавства України її діяльність може бути припинено також за рішенням суду.

7.4. У разі припинення діяльності парафії майнові питання вирішуються відповідно до цього Статуту та чинного законодавства України.

7.5. Після припинення діяльності парафії майно, надане їй у користування державними, громадськими організаціями або громадянами, повертається його колишньому власнику.

7.6. На майно культового призначення, що належало парафії, не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів.

7.7. У разі припинення діяльності парафії її правонаступником виступає Бориспільська єпархія УПЦ в особі єпархіального управління. Після розрахунку з кредиторами та здійснення інших обов’язків по розрахунках майно парафії надходить у розпорядження Бориспільської єпархії УПЦ.

7.8. У разі відсутності правонаступників майно парафії, що припинила свою діяльність, переходить у власність держави.

Святий праведний Петро Калнишевський народився в день пам’яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла 12 липня 1691 року. Його малою батьківщиною стала Лівобережна Україна, тодішнє прикордоння між Московським царством і Річчю Посполитою, село Пустовійтівка (тепер Роменського району Сумської області). Він був найстаршим сином, але не єдиним, в козацькій родині Івана Калнишевського.

Грудневий номер містить інформацію про парафіяльне життя і новини, зокрема про захід вшанування пам'яті розстріляного органами НКВС у 1937 р. настоятеля нашого храму священника Михаїла Под'єльського, стаття митрополита Антонія про правила Нового року, в кінці номеру є розклад богослужіння на січень 2021 року,  та молитва на Новий рік.

В XI сторіччі грецька (візантійська) імперія зазнавала переживала важкий період власної історії. Турки спустошували її володіння в Малій Азії, розоряли міста і села, вбиваючи їх мешканців, та супроводжували свої жорстокості паплюженням святих храмів, мощів, ікон і книг. Мусульмани намірялися знищити мощі святителя Миколая, глибоко шанованого всім християнським світом. В 792 році каліф Аарон Аль-Рашид послав начальника флоту Хумейда пограбувати острів Родос. Спустошивши цей острів, Хумейд подався в Мири Лікійські з наміром розорити гробницю святителя Миколая. Але замість неї він поруйнував іншу, яка була поруч з гробницею Святителя. Тільки-но святотатці встигли це зробити, як на морі піднялася страшна буря і майже всі судна були розбиті.  

Опоганення святинь обурювало не лише східних, але й західних християн. Особливо побоювалися за мощі святителя Миколая християни в Італії, серед яких було багато греків. Мешканці міста Бар, розташованого на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати мощі святителя Миколая.

Церква Св. Миколая у м. Демре (Туреччина) – колишнє м. Міри
Церква Св. Миколая у м. Демре (Туреччина) – колишнє м. Міри

В 1087 році барські і венеціанські купці відбули в Антиохію для торгівлі. І ті і ті думали дорогою назад взяти мощі святителя Миколая і перевезти їх до Італії. В цьому намірі мешканці Бару випередили венеціанців і першими прибули в Мири. Наперед були послані два чоловіки, які, повернувшись, повідомили, що в місті – все тихо, а в церкві, де перебуває найбільша святиня, вони зустріли лише чотирьох ченців. Негайно 47 чоловік, озброївшись, прибули в храм святителя Миколая, ченці-сторожі, нічого не підозрюючи, показали їм поміст, під яким була прихована гробниця святого, де, за звичаєм, чужоземців помазували миром від мощів святителя. Чернець розповів при цьому про з’явлення напередодні святителя Миколая одному старцеві.

Саркофаг, у якому був похований святитель Миколай. Місто Демре.
Саркофаг, у якому був похований святитель Миколай. Місто Демре.

В цьому видінні Святитель наказував бережливіше утримувати його мощі. Ця розповідь надихнула мешканців Бару; вони побачили для себе в цьому явленні побажання і ніби вказівку Святого. Щоб полегшити свої дії, вони відкрили ченцям свої наміри і запропонували їм викуп – 300 золотих монет. Сторожі відмовилися від грошей і хотіли сповістити місцевих мешканців про нещастя, що їм загрожує. Але прибульці зв’язали їх і поставили коло дверей своїх сторожів. Вони розбили церковний поміст, під яким була гробниця з мощами. У цій справі особливою ревністю вирізнявся юнак Матфей, який бажав якнайшвидше знайти мощі Святителя. У нетерпінні він розбив кришку і баряни побачили, що саркофаг наповнений запашним святим миром. Співвітчизники барян, пресвітери Лупп і Дроґо, звершили літію, після якої той самий Матфей почав виймати з переповненого миром саркофагу мощі Святителя. Це сталося 20 квітня 1087 року.

Через відсутність ковчега, пресвітер Дроґо загорнув мощі у верхній одяг і в супроводі барян переніс їх на корабель. Звільнені ченці повідомили містові сумну звістку про викрадення іноземцями мощів Чудотворця. Юрби народу зібралися на березі, але було вже пізно…

8 травня кораблі прибули в Бар, і незабаром радісна звістка облетіла все місто. Наступного дня, 9 травня, мощі святителя Миколая урочисто було перенесено в церкву святого Стефана, що була поблизу моря. Торжество перенесення святині супроводжувалося численними чудотворними зціленнями хворих, що збуджувало ще більше благоговіння до великого угодника Божого. Через рік була збудована церква в ім’я святителя Миколая і освячена папою Урбаном II.

Ікона перенесення мощів святителя Миколая з Мир Лікійських у місто Бар.
Ікона перенесення мощів святителя Миколая з Мир Лікійських у місто Бар.

Подія, пов’язана з перенесенням мощів святителя Миколая, викликало особливе шанування Чудотворця й ознаменувалася встановленням особливого свята 9 травня. Спочатку свято перенесення мощів святителя Миколая відзначалося тільки мешканцями італійського міста Бар. В інших країнах Християнського Сходу і Заходу воно не був прийняте, незважаючи на те, що про перенесення мощів було широко відомо. Ця обставина пояснюється властивим для середньовіччя звичаєм вшановування переважно місцевих святинь. Крім того, Грецька Церква не встановила святкування цієї пам’яті, тому що втрата мощів Святителя була для неї сумною подією.

Руською Православною Церквою святкування пам’яті перенесення мощів святителя Миколая з Мир Лікійських у Бар 9 травня встановлено згодом після 1087 року на основі глибокого, вже зміцнілого шанування руським народом великого угодника Божого, яке перейшло з Греції одночасно із прийняттям християнства. Слава про чудотворення, виявлені Святителем на землі і на морі, була широко відома руському народові. Їхня невичерпна сила й велич свідчать про особливу благодатну допомогу великого святого стражденному людству. Образ Святителя, всесильного Чудотворця-Доброчинця, став особливо дорогим серцю нашого народу, бо він вселив глибоку віру в нього і надію на його допомогу. Незліченними чудотвореннями ознаменувалася віра народу в щедру допомогу Угодника Божого.

У вітчизняній писемності дуже рано склалося про нього багато літератури. Оповіді про чудеса Святителя, що відбувалися в нашій землі, почали записуватися ще в давнину. Незабаром після перенесення мощів святителя Миколая з Мир Лікійських у місто Бар, з’явилася руська редакція життєпису й повісті про перенесення його святих мощів, написана сучасником цієї події. Ще раніше було написане слово похвальне Чудотворцеві. Щотижня, щочетверга, наша Православна Церква особливо шанує його пам’ять.

На честь святителя Миколая споруджувалися численні храми й монастирі, його ім’ям називали дітей при Хрещенні. В Україні немає жодного дому й жодного храму в Церкви, де не було б образу святителя Миколая Чудотворця.

У перші дні Великого посту з понеділка по четвер увечері в храмах читається покаянний канон святого Андрія Критського. Канон цей названий Великим як через ту кількість думок і образів, які в ньому вміщено, так і за обсягом — він складається з 250 тропарів (у звичайних канонах їх близько 30).  

Для читання на першій седмиці поста канон розподіляється на чотири частини, по числу днів. У середу і четвер до Великого канону додається кілька тропарів на честь преподобної Марії Єгипетської. Завершується кожна частина тропарем на честь його творця — святого Андрія Критського.

Подаємо текст Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського українською мовою. Читання на четвер.

У перші дні Великого посту з понеділка по четвер увечері в храмах читається покаянний канон святого Андрія Критського. Канон цей названий Великим як через ту кількість думок і образів, які в ньому вміщено, так і за обсягом — він складається з 250 тропарів (у звичайних канонах їх близько 30).

Для читання на першій седмиці поста канон розподіляється на чотири частини, по числу днів. У середу і четвер до Великого канону додається кілька тропарів на честь преподобної Марії Єгипетської. Завершується кожна частина тропарем на честь його творця — святого Андрія Критського.

Подаємо текст Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського українською мовою. Читання на середу.

Зателефонувати

Залиште нам номер Вашого телефону і ми Вам зателефонуємо.

Зателефонувати

Дякуємо! Незабаром ми Вам зателефонуємо.

Зворотній зв'язок

Будь ласка, введіть своє ім'я
Будь ласка, введіть свій номер телефону
Будь ласка, введіть свій e-mail Ваша електронна пошта неправильна
Будь ласка, введіть текст