Грудневий номер містить інформацію про парафіяльне життя і новини, зокрема про захід вшанування пам'яті розстріляного органами НКВС у 1937 р. настоятеля нашого храму священника Михаїла Под'єльського, стаття митрополита Антонія про правила Нового року, в кінці номеру є розклад богослужіння на січень 2021 року,  та молитва на Новий рік.

В XI сторіччі грецька (візантійська) імперія зазнавала переживала важкий період власної історії. Турки спустошували її володіння в Малій Азії, розоряли міста і села, вбиваючи їх мешканців, та супроводжували свої жорстокості паплюженням святих храмів, мощів, ікон і книг. Мусульмани намірялися знищити мощі святителя Миколая, глибоко шанованого всім християнським світом. В 792 році каліф Аарон Аль-Рашид послав начальника флоту Хумейда пограбувати острів Родос. Спустошивши цей острів, Хумейд подався в Мири Лікійські з наміром розорити гробницю святителя Миколая. Але замість неї він поруйнував іншу, яка була поруч з гробницею Святителя. Тільки-но святотатці встигли це зробити, як на морі піднялася страшна буря і майже всі судна були розбиті.  

Опоганення святинь обурювало не лише східних, але й західних християн. Особливо побоювалися за мощі святителя Миколая християни в Італії, серед яких було багато греків. Мешканці міста Бар, розташованого на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати мощі святителя Миколая.

В 1087 році барські і венеціанські купці відбули в Антиохію для торгівлі. І ті і ті думали дорогою назад взяти мощі святителя Миколая і перевезти їх до Італії. В цьому намірі мешканці Бару випередили венеціанців і першими прибули в Мири. Наперед були послані два чоловіки, які, повернувшись, повідомили, що в місті – все тихо, а в церкві, де перебуває найбільша святиня, вони зустріли лише чотирьох ченців. Негайно 47 чоловік, озброївшись, прибули в храм святителя Миколая, ченці-сторожі, нічого не підозрюючи, показали їм поміст, під яким була прихована гробниця святого, де, за звичаєм, чужоземців помазували миром від мощів святителя. Чернець розповів при цьому про з’явлення напередодні святителя Миколая одному старцеві.

В цьому видінні Святитель наказував бережливіше утримувати його мощі. Ця розповідь надихнула мешканців Бару; вони побачили для себе в цьому явленні побажання і ніби вказівку Святого. Щоб полегшити свої дії, вони відкрили ченцям свої наміри і запропонували їм викуп – 300 золотих монет. Сторожі відмовилися від грошей і хотіли сповістити місцевих мешканців про нещастя, що їм загрожує. Але прибульці зв’язали їх і поставили коло дверей своїх сторожів. Вони розбили церковний поміст, під яким була гробниця з мощами. У цій справі особливою ревністю вирізнявся юнак Матфей, який бажав якнайшвидше знайти мощі Святителя. У нетерпінні він розбив кришку і баряни побачили, що саркофаг наповнений запашним святим миром. Співвітчизники барян, пресвітери Лупп і Дроґо, звершили літію, після якої той самий Матфей почав виймати з переповненого миром саркофагу мощі Святителя. Це сталося 20 квітня 1087 року.

Через відсутність ковчега, пресвітер Дроґо загорнув мощі у верхній одяг і в супроводі барян переніс їх на корабель. Звільнені ченці повідомили містові сумну звістку про викрадення іноземцями мощів Чудотворця. Юрби народу зібралися на березі, але було вже пізно…

8 травня кораблі прибули в Бар, і незабаром радісна звістка облетіла все місто. Наступного дня, 9 травня, мощі святителя Миколая урочисто було перенесено в церкву святого Стефана, що була поблизу моря. Торжество перенесення святині супроводжувалося численними чудотворними зціленнями хворих, що збуджувало ще більше благоговіння до великого угодника Божого. Через рік була збудована церква в ім’я святителя Миколая і освячена папою Урбаном II.

Подія, пов’язана з перенесенням мощів святителя Миколая, викликало особливе шанування Чудотворця й ознаменувалася встановленням особливого свята 9 травня. Спочатку свято перенесення мощів святителя Миколая відзначалося тільки мешканцями італійського міста Бар. В інших країнах Християнського Сходу і Заходу воно не був прийняте, незважаючи на те, що про перенесення мощів було широко відомо. Ця обставина пояснюється властивим для середньовіччя звичаєм вшановування переважно місцевих святинь. Крім того, Грецька Церква не встановила святкування цієї пам’яті, тому що втрата мощів Святителя була для неї сумною подією.

Руською Православною Церквою святкування пам’яті перенесення мощів святителя Миколая з Мир Лікійських у Бар 9 травня встановлено згодом після 1087 року на основі глибокого, вже зміцнілого шанування руським народом великого угодника Божого, яке перейшло з Греції одночасно із прийняттям християнства. Слава про чудотворення, виявлені Святителем на землі і на морі, була широко відома руському народові. Їхня невичерпна сила й велич свідчать про особливу благодатну допомогу великого святого стражденному людству. Образ Святителя, всесильного Чудотворця-Доброчинця, став особливо дорогим серцю нашого народу, бо він вселив глибоку віру в нього і надію на його допомогу. Незліченними чудотвореннями ознаменувалася віра народу в щедру допомогу Угодника Божого.

У вітчизняній писемності дуже рано склалося про нього багато літератури. Оповіді про чудеса Святителя, що відбувалися в нашій землі, почали записуватися ще в давнину. Незабаром після перенесення мощів святителя Миколая з Мир Лікійських у місто Бар, з’явилася руська редакція життєпису й повісті про перенесення його святих мощів, написана сучасником цієї події. Ще раніше було написане слово похвальне Чудотворцеві. Щотижня, щочетверга, наша Православна Церква особливо шанує його пам’ять.

На честь святителя Миколая споруджувалися численні храми й монастирі, його ім’ям називали дітей при Хрещенні. В Україні немає жодного дому й жодного храму в Церкви, де не було б образу святителя Миколая Чудотворця.

У перші дні Великого посту з понеділка по четвер увечері в храмах читається покаянний канон святого Андрія Критського. Канон цей названий Великим як через ту кількість думок і образів, які в ньому вміщено, так і за обсягом — він складається з 250 тропарів (у звичайних канонах їх близько 30).  

Для читання на першій седмиці поста канон розподіляється на чотири частини, по числу днів. У середу і четвер до Великого канону додається кілька тропарів на честь преподобної Марії Єгипетської. Завершується кожна частина тропарем на честь його творця — святого Андрія Критського.

Подаємо текст Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського українською мовою. Читання на четвер.

У перші дні Великого посту з понеділка по четвер увечері в храмах читається покаянний канон святого Андрія Критського. Канон цей названий Великим як через ту кількість думок і образів, які в ньому вміщено, так і за обсягом — він складається з 250 тропарів (у звичайних канонах їх близько 30).

Для читання на першій седмиці поста канон розподіляється на чотири частини, по числу днів. У середу і четвер до Великого канону додається кілька тропарів на честь преподобної Марії Єгипетської. Завершується кожна частина тропарем на честь його творця — святого Андрія Критського.

Подаємо текст Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського українською мовою. Читання на середу.

У перші дні Великого посту з понеділка по четвер увечері в храмах читається покаянний канон святого Андрія Критського. Канон цей названий Великим як через ту кількість думок і образів, які в ньому вміщено, так і за обсягом — він складається з 250 тропарів (у звичайних канонах їх близько 30). 

Для читання на першій седмиці поста канон розподіляється на чотири частини, по числу днів. У середу і четвер до Великого канону додається кілька тропарів на честь преподобної Марії Єгипетської. Завершується кожна частина тропарем на честь його творця — святого Андрія Критського.

Подаємо текст Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського українською мовою. Читання на вівторок.

У перші дні Великого посту з понеділка по четвер увечері в храмах читається покаянний канон святого Андрія Критського. Канон цей названий Великим як через ту кількість думок і образів, які в ньому вміщено, так і за обсягом — він складається з 250 тропарів (у звичайних канонах їх близько 30).

Для читання на першій седмиці поста канон розподіляється на чотири частини, по числу днів. У середу і четвер до Великого канону додається кілька тропарів на честь преподобної Марії Єгипетської. Завершується кожна частина тропарем на честь його творця — святого Андрія Критського.

Подаємо текст Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського українською мовою. Читання на понеділок.

29 листопада 2017 року на базі Зазимського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. - ДНЗ» відбувся районний семінар заступників директорів з виховної роботи на тему «Формування ключових компетентностей учнів під час навчально-виховного процесу» під керівництвом методиста РМК Крокос Любові Григорівни.

Прославляючи їх в один день, Церква хоче нагадати нам про різноманітність людських характерів і шляхів, що ведуть до Бога. Обох апостолів називають первоверховними, а й першість у них зовсім однакова.

Що таке Хрещення?

Хрещення – це таїнство входження до Церкви та народження для вічного життя у Царстві Божому. “Хто не народиться від води і Духа, не може увійти в Царство Боже”, – каже Ісус Христос у Євангелії (від Іоанна, 3:5). В посланні апостола Павла до Римлян хрещення називається співучастю у смерті та Воскресінні Сина Божого. В таїнстві Хрещення прощаються всі скоєні до того гріхи, а охрещувана людина дає обіцянку жити надалі за заповідями Божими.

Протоієрей Анатолій Слинько

Народився 26 січня 1979 р. в с. Зазим’є, Київської обл.

Освіта: Київська Духовна Семінарія (2000 р.), Православний Свято-Тихоновський Гуманітарний Університет (2006 р., бакалаврат), Ужгородська Українська Богословська Академія ім. свв. Кирила та Мефодія (2011 р., магістратура).

У сан диякона рукоположений Високопреосвященнішим Павлом архієпископом Вишгородським 7 грудня 2006 р., а 10 жовтня 2010 р. Високопреосвященнішим Антонієм архієпископом Бориспільським, ректором КДА і С рукоположений у сан ієрея.