Слово «Пасха» єврейське і означає воно «проходження повз, позбавлення». Євреї, святкуючи старозавітну Пасху, згадували про звільнення своїх предків від рабства єгипетського. Християни ж, святкуючи Пасху новозавітну, тріумфують, оскільки Христос визволив все людство від рабства дияволу, дарував людям вічне життя і вічне блаженство. Пасха - головне свято для право­славних християн, «свят свято і торжество з торжеств», як співається в одному церковно­му гімні.

Вечором казковим

На Різдво Христове

Трепетно мандрую

В неповторний світ.

І тоді, здається,

Шпарини із серця

Трохи розтоплю я

За багато літ.

Списую з дитинства

Миле серцю дійство:

Як сягали в небо

Сиві димарі,

Ми ж кутю чекали,

Зірку виглядали,

І вона котилася

В руки дітворі.

Наша біла хата

Збіжжям не багата:

Був рушник чарівний

Кролівецьких ткаль.

Образ Прісно-Діви

Обгортав в надії,

Щоби умалити

В Боженьки печаль.

Блимала лампада,

Босі ноженята

Тупали по хаті

Трієчко дівчат.

Біля печі – мама

Зранку щебетали,

Мліли у горнятах

Узвар та кутя.

Батько теж при ділі

Завжди щось робили,

Чи в колгоспних справах

Їздили кудись.

Був кравець хороший

То, бувало просять

Перешить стареньке,

Спробуй відкажись?!

Баба Лесавета

При своїх прикметах

В покуті мостила

Жменечку сінця.

Зотканий настільник

Скрашував і стіл наш

На якому пахли:

Лусточки хлібця,

(хоч не дуже густо)

Тушена капуста,

Із картоплі - драники,

Із гороху – пряники,

Кльоцики гречані,

Голубці пшоняні,

(Запах лоскотав)

З білої квасолі

Пиріжечки «голі»

Найдобріші смаком –

З калиною й маком.

Щей нам для утіхи –

В «золоті» горіхи.

Вже й не пам’ятаю

Чи ж 12 страв?!

«Отче наш» шептали

Всі за стіл сідали,

Примовляли мама:

- Їжте, голубята,

Все, що Бог послав!

*    *    *

... Роки в спогад збились...

За столом мостилась

На святу вечерю

Вже й моя сім’я.

Крізь років тенета

Мама із портрета

Зіркою сіяла,

Тихо примовляла:

- Їжте, голубята,

Все, що Бог послав!

А Різдвяний вечір

Обіймав за плечі

Владно йшов землею –

Звістку розсилав:

Божий Син родився,

З Діви воплотився,

Християнську віру

В душі заселяв...

Ольга ЩИГОЛЬ,

с.Зазим’є, 17.01.2008р.

Під час Хрещення Господь явив тайну Пресвятої Трійці - Бог Син прийняв хрещення, Бог Отець свідчив з неба, а Бог Дух Святий зійшов у видляді голуба. Саме так свідчить Євангеліє і так трактує цю подію тропар свята Хрещення, від чого це свято має ще одну назву - Богоявлення. В хрещенні Іісуса Бог явив людям, що Він є Богом.

Дванадцять днів після Різдва Христового у народі називають святками, тобто святими днями, тому що вони освячені великими подіями Різдва Христового.

Цього дня в невеликому містечку Віфлеємі відбулася надзвичайна подія - народилося в світ Богонемовля, Син Божий. Іісус Христос народився надприродним чином  вiд Дiви Марії, яку ми  з тих пiр називаємо Богородицею. Прийшовши на землю, Його не стрічали з поша­ною, знатністю і багатством. У Нього навіть не було колиски, як у всіх дітей, не було і притулку - Він народився за містом, у печері, і був покладений у ясла, куди кладуть Їжу для тварин. 

Архістратиг Михаїл є ревнитель слави Божої і покровитель нашого золотоверхого Києва, і це особлива благодать. Ми сповідуємо Бога Творця мира видимого і невидимого.

Після Вознесіння Христового наступив десятий день: це був п'ятидесятий день після Воскресіння Господнього. Євреї відзначали велике свято П'ятидесятниці, влаштоване на згадку про отримання Синайського законодавства.

Пасха - це не просто свято. Це - суть християнства. Якщо ми уважно прочитаємо апостольські послання і подивимося ті перші проповіді, що приведені в “Діяннях апостолів”, нас чекає сюрприз: те, що проповідують апостоли, не можна визначити, як “етичне вчення Христа.”

В суботу шостої седмиці – ваій Церква згадує чудо воскре­сіння Господом Лазаря, тому вона називається Лазарево. суботою. Воскресінням Лазаря Христос явив Свою Божестве­нну силу і славу і запевнив Своїх учнів і всіх в грядущому Своєму Воскресінні і загально­му воскресінні померлих в день Суду Божого.

Коли Діві Марії виповни­лося лише три роки, батьки, за даною ними обітницею, привели Її в храм і там залишили до повноліття на поруки священиків. Введення в храм було здійснено з особли­вою урочистістю. Відзнача­ється воно церквою щороку 4 грудня.