Першими гостями боже­стве­­нного немовляти були не царі і вельможі, а прості пастухи, яким Ангел спові­стив про Різдво Христове: «Я сьогодні представив вам радість велику, яка буде всім людям, бо нині народився вам у місті Давидовому Спаситель, Який є Христос Господь! І ось вам знак: ви знайдете Дитину сповиту, що лежить в яслах » (Лк.2,10-12). Пастухи першими поспішили покло­нитися но­во­на­родженому Спасителю. В цей час з дарами Царю Світу йшли волхви зі сходу (волхви - це древні мудреці). Вони чекали, що незабаром має нa землю прийти великий Цар Світу, а чудова зірка вказала їм шлях до Єрусалиму. Волхви при­несли Немовляті дари: золото, ладан та смирну. Ці дари мали глибокий зміст: золото принесли як Царю у вигляді данини, ладан як Богу, а смирну (духмяна олія) як людині, яка має померти (смирною у ті далекі часи помазували померлих).

Але невже так зустріли новонародженого Христа? Свята Церква говорить, що все творіння Боже зустрічало Спасителя: ангели принесли Йому спів, волхви - дари, пастирі зустріли Дитятко, земля приготувала печеру-вертеп, а Матір'ю Господа стала Діва Марія.

В чому суть Боговтілення

Боговтілення є початком і підставою відновлення найтіснішого союзу людини з Богом; через Боговтілення усувається гріх, а отже, та прірва, яка розділяла людину і Бога з моменту гріхопадіння. У Боговтіленні Христос з'єднує людину з Богом, причому не тільки душею, а й тілом. Тому Боговтілення є початком обоження цілісного людського єства. Людське єство було сприйняте Спасителем через Втілення у всій повноті. Тому найважливіший сотереологічний (сотереологія - вчення про спасіння) принцип Православ'я сформулював свт. Григорій Назіанзін в полеміці з Аполлінарієм Лаодикійським: "Не сприйняте - не вилікуване". Мета сприйняття людської природи полягає в її зціленні і преображенні, тому тільки те може бути зціленим і преображенним, що було сприй - няте у Втіленні. Якщо ми жадаємо повного зцілення душі і розуму, спасіння всього нашого єсﾂва, а не тільки якоїсь його частини, то ми повинні визнати, що людство (людська природа) було сприйняте Спасителем у всій повноті.

Чому вчення про Боговтілення таке вaважливе? 

Вчення про Христа як істинного Бога та істинну людину з великими  труднощами засвоювалося люд­ською свідомістю, породжувало різні єресі, серед яких найбільш небезпечними були несторіанство і монофізитство. Ці єресі - це дві  взаємопротилежні ухилення бого­слов­ської думки від Православ'я.

Для несторіан Христос є перш за все моральним зразком досконалої людини, у той час як монофізити виходять з абстрактної ідеї невтіленого Бога і недооцінюють тієї істини, що Христос заради нашого Спасіння повинен був стати справжньою людиною. І в тому, і в іншому випадку Боговтілення, пришестя Христове у світ, не досягало б своєї мети і залишалося б зовнішнім фактом, людське життя не змінилося б суттєво. Зокрема тіло, як і раніше,  було б приреченим смерті, а спасіння, як і раніше, могло б поширюватися не на все людство, а тільки на певну його частину. У будь-якому випадку головна мета Втілення - скасування смерті – не могла б бути досягнута, тому що вона досягаться лише в тому випадку, коли людська природа в єднанні з Божественною можуть констатувати єдиний факт життя. Саме це і має місце в Боговтіленні, коли в силу іпостасної єдності здійснюється не тільки взаємодія, але і взаємо­проникнення двох різних природ (Божественної і людської), що виражається в єдності життя Боголюдини.

Тропар* Різдва Христового

Рождество Твое, Христе Боже наш, возсия мирови свет разума, в нем бо звездам служащии звездою учахуся Тебе кланятися, Солнцу правды, и Тебе ведети с высоты востока. Господи, слава Тебе!

Народження Твоє, Христе Боже наш,  увесь світ осяяло світлом розуму,  бо на ньому ті, що звіздам кланялися,  звіздою навчалися  покло­ня­тися Тобі, Сонцю Правди,  і визнавати Тебе, що Ти є Схід з неба.  Господи, слава Тобі!

Чому Христос народився в печері?

Є одна важлива причина, чому Христос народився в печері. На Святій землі і донині збереглися чотири великі гори, а вони стоять з часу приходу Христового. Одна в Віфлеємі, де народився Христос, інша - Гора спокус, де Він був випробовуваний сатаною; третє - Голгофська, на якій був розп'ятий, похований і воскрес, і четверта - гора Елеон, з якою вознісся на небеса. Чотири найважливіші події в житті Спасителя пов'язані з чотирма непохитними горами. Не збереглися ні будинок в Назареті, в якому Він жив, ні будинок в Капернаумі, в якому Він знайшов притулок. Не зберігся жоден з будинків, де він зупинявся, ні пﾰлац Ірода, ні палати Пилата, ні навіть храм Соломона. Все, що людською рукою побудовано, зруйновано часом. Але ці чотири гори, Господом створені, стоять і понині. Щоб ніхто не міг засумніватися в тому, що Він воістину народився, що спокушав, був, як людина, що розп'ятий був за гріхи людські і воскрес і що у славі вознісся на небеса у вічне Отечество Своє, де очікує Своїх праведників. Знав Всезнаючий кам'яне серце людське і коливний людський розум, тому Він мудро поєднав ці чотири великих події чотирма незламним горами. А якби Христос народився в якомусь міському чи сільському будинку, хіба зберігся б він і свідчив нам Його Різдво? Не існує вже і міста, в якому народився Олександр Великий. Не існує багатьох міст і держав, де народилися великі люди, а Христова свята печера в Віфлеємі стоїть, стоїть і свідчить. Знай і це: так само як Тіло Його - будинок душі Його - не від людини, але від Бога Духа Святого, так і будинок Тіла Його - печера Віфлеємська - не від людини і не від рук людських, але від Бога Творця і Промислителю. Він створив її раніше людини і, створивши, спорядив її для тимчасового Свого проживання, щоб прийти і відвідати потомство Адама і Єви. І ще: для вічного свідоцтва про перебування Його на Землі.

Святитель Микола Сербський.