У храм прийшли не просто за водою!
До Бога ми прийшли у гоﾁті.
Забули Божий страх узять з собою,
Й смиренності на Божій прощі.

Розмови, штовханини і … калюжі…
Прости нас, Боже, грішних, грішних,
Духовного зростання, дай нам Боже,
Ми діти є сліпі й невтішні!..

Господь присутністю Своєю – води
Усі нам освятив ласкаво,
Вживаймо на здоров`я в мирі й згоді
У Божу дяку й Божу славу!

У храм прийшли не просто за водою,
А по святиню Божу! Божу!...

*      *        *
Щоб завтрашній день посміхався родині:
Здоров`ям, любов`ю по всій Україні!

Зазим’є
Ольга ЩИГОЛЬ

Любий святий Миколайчику
Прийди до нас – ми чекаємо
Принеси подаруночків
Просимо, благаємо.

Кожна душа християнська
Любить Миколу, шанує
Якщо ж у когось проблема
Втіху тому він дарує.

Він не відмовить в пораді
Якщо його з вірою просять
Бо ж християнські душі
З любов’ю до нього приходять.

Тож у Миколая святого
У Чудотворця простого
Двері серця відкриті для всіх
Як і для серця твого!

Зазим’є
Алла ВАЩЕНКО

З Новим роком
Та Різдвом Христовим
Україно мила,
І моє село!
Що було – минуло.
Скажем:  Слава Богу!
Краще набагато
Бути ж бо могло!
В Новий рік мандрують:
Котики вусаті,
Кролики, Зайчата
Пухнасті, вухаті.
Будьмо, чемні люди,
Мудрістю багаті
Щоб у Новім році
Мрії всі здійснились,
Щоб Христовим світлом
Душі засвітились.

Зазим’є
Ольга ЩИГОЛЬ

Наближалося свято Святителя Миколая, архієпископа Мір Лікійських, Чудотворця.

Жив у якомусь монастирі недбайливий чернець: він часто спізнювався до служби, засмучував цим братів і змушував гніватися ігумена. Ченці нарікали, і навіть просили настоятеля вигнати його.
І ось цей монах захворів, хвороба посилювалася, і він вже наближався до смерті. Засмучені були брати, що загине душа нещасного. Зібралися вони у одра його, щоб полегшити передсмертні страждання своєю молитвою, але що ж бачать вони? Цей чернець помирав смертю праведника. Обличчя його виражало спокій і радість.
Коли він трохи отямився, браття запитали:
- Яку розраду отримав ти від Бога? З ким ти розмовляв, як з близькими рідними своїми?
І вмираючий, зібравши останні сили, відповідав:
- Брати, ви знаєте, що я жив негідно, і ось я побачив, як демони оточили мій одр, в руках їх була хартія - лист, зверху до низу списаний моїми гріхами. Вони наблизилися до мене, Ангел же охоронець мій стояв вдалині і плакав. І раптом я почув голос із неба: «Не судіть, і не судимі будете! Цей чернець не засудив нікого, і Я прощаю його!»- І негайно хартія в руках демонів загорілася, і вони з криками зникли. Підійшов до мене Ангел і вітав мене, і я говорив з ним.
Брати, - продовжував він, - після прийняття чернецтва я не засудив жодної людини! Брати, - сказав він ще, - ви засуджували мене і засуджували справедливо, а я, грішний, не судив нікого.

Яке вміння найбільш рідкісне? - Уміння віддавати.
Яке вміння найкраще? - Уміння прощати.
Яке вміння найважче? - Вміння мовчати.
Яке вміння найважливіше? - Уміння запитувати.
Яке вміння найпотрібніше? - Уміння слухати.
Яка звичка найнеприємніша? - Каверзність.
Яка звичка найшкідливіша? - Балакучість.
Яка людина швидше приходить до Бога? - Милосердна.
Яка людина найсильніша? - Яка здатна осягнути Істину.
Яка людина найслабша? - Яка надіється на власні сили.
Яка людина найрозумніша? - Яка стежить за своїм серцем.
Яка прихильність найнебезпечніша? - Прихильність до свого тіла.
Яка людина найбідніша? - Яка найбільше любить гроші.
Чим протистояти біді? - Смиренням.
Чим протистояти стражданню? - Терпінням.
Яка ознака здорової душі? - Віра.
Яка ознака хворої душі? - Безнадія.
Яка ознака неправильних дій? - Роздратування.
Яка ознака добрих вчинків? - Мир душі.
Яка людина заживо померла? - Байдужа.
Яка людина ніколи не помре? - Та, що любить Бога і ближніх.

Один учень запитав свого наставника: - Учителю, що б ти сказав, якби дізнався про моє падіння? - Вставай! - А наступного разу? - Знову вставай! - І скільки це може тривати - все падати і підніматися? - Падай і піднімайся, поки живий! Адже ті, хто упав і не піднявся, мертві.

Жінка їде роздратована в тролейбусі і думає: "Пасажири, хами і грубіяни. Чоловік п'яна скотина. Діти садисти і хулігани. А я така бідна і нещасна..." За спиною у неї стоїть ангел-охоронець з блокнотиком і все записує по пунктику: 1.Пасажири - хами і грубіяни. 2. Чоловік-п'яна скотина... і т.д. Потім прочитав і задумався: "Боже, і навіщо це їй все потрібно? Але якщо потрібно, треба виконувати...."

Недавно я прочитал несколько коротких историй о людях, которые по тем или иным причинам не оказались в эпицентре трагедии 11 сентября 2001 года. Все эти истории, как и множество других счастливых случайностей, объединяет одно: эти люди опоздали в гости к своей смерти.

Метушня, поспіх, безліч справ, проблем, питань.… Це те, з чого ми починаємо свій ранок, чим заклопотані протягом дня і з чим лягаємо спати. Проблеми, сімейні клопоти і т.п. Знаю - ця суєта захоплює, закручує, вижимає всі соки і забирає всі сили. І тільки тоді, коли нас спіткала біда, коли ми оступилися, коли в небезпеці наші рідні, душа кричить відчайдушно.