Преображення Господнє, згідно з Євангелієм, відбулось перед голгофськими стражданнями Іісуса Христа. Іісус взяв із собою трьох свої учнів — Петра, Якова та Іоанна і вирушив з ними на гору. Традиційно Преображення пов’язують з горою Фавор. Однак в Євангеліях немає жодної згадки про назву гори, де відбулося Преображення.
Там Христос молився, утомлені ж учні заснули. Коли ж прокинулися, то побачили, що Іісус Христос преобразився: лице Його сяяло, мов сонце, а одяг Його став білим, як сніг, і блискучим, як світло. Поруч з’явились пророки Мойсей та Ілля й почали розмовляти з Іісусом. Згодом велика біла хмара накрила ї, і пролунав голос Бога Отця: «Це Син мій улюблений, в Котрому Моє благовоління. Його слухайте» (Мф. 17: 5).
У момент преображення Господь дав можливість трьом апостолам побачити поєднання двох природ у Христі: божественної і людської.
Святкування цього свята сягає ще IV століття, коли св. Єлена побудувала храм на горі Фавор на честь Преображення Господнього. Із VI століття це свято поширюється по всій Церкві під назвою «Преображення Господнє».
У народі існує ще не церковна назва цього великого свята - «Яблучний Спас», бо у цей день традиційно освячують перші плоди, серед яких – яблука, груші, мед. Цей звичай перейняла християнська Церква від Старого Завіту, який приписував приносити перші плодів до Господнього Храму (традиція юдейського свята Шавуот ﾀﾔ свято Кущів). Слід сказати, що така назва (Яблучний Спас) принижує справжній зміст і значення свята Преображення Господнього, тому християнам слід утримуватися від цієї назви.
Тропар
Преобразився Ти на горі, Христе Боже, показавши ученикам Твоїм славу Твою, скільки їм можна було. Нехай засяє і нам, грішним, світло Твоє споконвічне. Молитвами Богородиці, Світлодавче, слава Тобі.
