— Як знайти духівника, який стане для нас справжнім духовним наставником?
— Перш за все, потрібно старанно молитися Господу, щоб Господь послав саме такого священика і керівника, який стане духовним наставником і поведе вас по шляху до спасіння. А визначитись у виборі духівника — це вже досвід вашого духовного життя, який виражається у щирості покаяння. Той священнослужитель, або монах, або парафіяльний священик, який надасть вам увагу і буде з вами ﾲ міру вашої сприйнятливості суворим, той і буде вашим духовним наставником.
— Що розуміти під поняттям духівник? Чи є духівником священик, у якого сповідаєшся?
— Духовний наставник і духівник — це синоніми. Духівник той, хто є вашим керівником, навчає вас духовній боротьбі з гріхами, гріховними нахилами, який спонукає вас йти по шляху духовних чеснот. Духівник не повинен бути дуже поблажливим, але більш за все повинен дбати про ваше духовне зростання. Духівником може бути священик, у якого ви сповідаєтﾵся.
— Духовне чадо бажає, щоб його «вели» по духовному життю. Що під цим мається на увазі?
— Дуже часто віруючі люди бажають, щоб їх «вели» по духовному життю. Можна припускати, що вони під цим розуміють, щоб священик кожну хвилину вказував куди йти, де стояти, що робити, що говорити і т.д. Якщо це так, то це, звичайно, нерозумне міркування, тому що духовне життя веде сама віруюча людина, а духовний наставник є керівником. Адже не може матір скрізь і всюди водити дитину і вказувати, що вона повинна говорити, що повинна робити. Це буде нерозумне виховання дітей. Потрібно самому, читаючи Священне Писання, керуючись духовною літературою, пізнати себе: до чого ти прагнеш, чого ти хочеш і як повинен жити по-християнськи.
Духовне життя полягає не просто у виконанні обрядової сторони — в храм сходив, вранці і ввечері помолився. Духовне життя передбачає поступове вдосконалення в спілкуванні з Богом. Ніякий священнослужитель, духівник, духовний отець не може стояти над вами, щоб кожну хвилину говорити: «Думай про Бога, говори з благословенням Божим» і т.д. Людина повинна сама контролювати і примушувати себе жити по-євангельськи, щоб було: так — так, ні — ні, а що більше цього — від лукавого. Якщо щось не виходить, у цьому випадку краще радитися з духівником про те, як бути, як вчинити, як придбати навик смирення, як подолати розбещеність мови або думок? А мати бажання, щоб духівник підказував йти чи не йти на якесь свято в гості, їсти чи не їсти зайву ложку каші — це неправильне уявлення про взаємини духівника і духовного чада.
— З чого починаються духовні взаємини з наставником?
— Починаються вони з перших сповідей. Людина віруюча, яка має бажання бути справжнім християнином, що живе по Євангельським заповідям, йдучи на сповідь, аналізує себе, що вона робить неправильно? Що суперечить заповідям Божим? Чому не виконуються чесноти Божі? Сповідаючись, вона отримує настанови від духовного отця про те, як виправитися, як набути чесноти. У таких випадках і починаються духовні взаємовідносини з наставником.
— Наскільки повним повиннен бути послух духівнику?
— Духівник є керівником духовного життя і в цьому відношенні, якщо духівник веде вас правильно, керуючись євангельськими заповідями, по шляху до спасіння, то в питаннях духовного життя послух має бути повним. А що стосується нашого повсякденного життя, то тут повинна бути розсудливість і не обов’язково обтяжувати духівника елементарними життєвими питаннями, наприклад, яким тролейбусом їхати чи до якої години працювати. Людина повинна мати розсудливість і здійснювати вчинки самостійно.
— Чи можу я сповідатися іншому священикові, якщо не можу сповідатися своєму духівнику?
— Це вже лукавство. Якщо людина вибрала собі духовного наставника, який буде правильно керувати по шляху до спасіння даної віруючої людини, цей духівник повинен знати всі нюанси її духовного життя. Тому сповідатися в одному питанні іншому священикові, уникаючи свого духівника, — це лукавство, і толку від такого духовного керівництва не буде. А якщо чадо або духівник у від’їзді, можна сповідатися.
— Чи можна міняти духовного отця?
— Це, звичайно, питання дуже болюче для багатьох. У результаті тривалого спілкування з духівником деякі переконуються, що духівник не відповідає Євангельським вимогам. Я не хочу сказати, що він не відповідає вимогам духовного чада, бо духовні чада не завжди бувають розсудливими, щоб оцінити правильно — відповідає чи не відповідає. Але якщо священик вас наставляє на гріх, дозволяє якісь послаблення, противні Євангельському життю, то можна знайти досвідченого старця. Хоча в наш час, мабуть, важко знайти такого старця, але старанно помолившись деякий час Богові, потрібно звернутися до іншого священика, обговорити з ним це питання, не називаючи імені духовного отця, щоб не посіяти між ними будь-яке непорозуміння, і з’ясувати, чи правильно батюшка поступає. І як благословить інший священик, так і поступати. Але це можна робити у виняткових випадках, тому що дуже часто буває так — мені не подобається, як мій духівник мене наставляє, тому я буду його міняти. Це вже неправильне міркування.
— Що робити, якщо вважаєш, що духівник неправий? Як прийняти таке благословення духівника?
— Свої взаємини з духівником треба звіряти з Євангельськими заповідями. Для нас критерій — Євангельські заповіді. Як вчать святі отці минулого століття, особливо святитель Ігнатій Брянчанінов, у наш час, коли дуже мало духоносних розсудливих старців, а якщо вони і є, то вони скриті від світу, основними нашими наставниками в духовному житті повинні бути книги. Але читати книги теж потрібно дуже обережно, не братися за великі подвиги, щоб, почавши з великих подвигів, потім не впасти і зовсім не відійти від духовного життя. За вченням святих отців Православної Церкви, духовне зростання потрібно починати з дитячого духовного молока, за Святим Письмом, і поступово зростати.
— А якщо духовний отець молодий і недосвідчений, як поступати?
— Як можна до нього приліпитися, якщо він недосвідчений?! Треба вивчити Святе Письмо, познайомитися з духовною літературою і на цій підставі у своєму постійному спілкуванні зі священнослужителем, якому ви сповﾖдаєтеся, поступово формувати довіру до нього, керуватися ним, питати його, формувати взаємини і згодом обрати його духовним керівником.
— Чи можна спастися, не маючи духівника?
— Ні, не можна. Спастися дуже і дуже важко. Духовний керівник потрібен, як каже Авва Дорофей: «Я не знаю іншого падіння людини, яка поступає самовільно, не питаючи про свої дії духівника».
— Як часто необхідно радитися з духівником і яка його відповідальність за душі людські?
— Дﾃховному чаду не обов’язково знати про ту відповідальність, яку несе духівник. Це, звичайно, на його совісті, але Господь неодмінно запитає духівника, священнослужителя, коли він постане перед Ним: «Отче, а де твої духовні чада?» Він же повинен сказати: «Ось я і діти, яких Ти мені дав». У цих словах вже достатньо сказано про ту відповідальність, яку несе духівник за душі людські. Він повинен привести їх до спасіння. Але нагадую вам, що цей шлях дуже і дуже тернистий. Йти цим шляхом важко, тому що слово Боже вчить, що цей шлях тернистий, вузький, і мало хто знаходить його, а більшість йде широким шляхом. Тому, якщо духівник веде вас вузьким, тернистим, скорботним шляхом, значить — він справжній духівник, і ми можемо мати гарантії, що потрапимо разом з ним в Царство Небесне. А ведучий широким, розлогим шляхом, який багато що дозволяє, як дуже часто буває: «Батюшка, благословіть поїхати туди-то». — «Бог благословить». — «Батюшка, можна те, можна це зробити?» — «Бог благословить», — це все профанація духовного життя.
Хочеться побажати вам старанно молитися Господу, щоб Господь послав істинного прﾰведного духівника, духовного керівника, який підтримає, буде зчищати бруд з душі людини, давати йому гірке питіє, як лікар дає ліки для зцілення хворого, щоб людина почала відчувати радість свого духовного життя. Керівництвом для вибору такого духівника нехай служить нам «лествица» духовних чеснот, наведених Самим Господом у Євангелії, а найперша заповідь — «Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне».
На шляху до спасіння, на шляху до Царства Божого, в міру духовного зростання, людина більш і більш пізнає свої духовні немочі і неможливість спасіння своїми силами. І коли вона прийде в стан повної неможливості спастися самостійно, коли вона відчує повну духовну убогість, а разом з тим буде відчувати радість Царства Божого, радість і мир в Дусі Святому — це і буде тим початком духовного шляху, по якому повинен вести справжній духовний пастир віруючу людину до спасіння.
Бесіда з архімандритом Єлевферієм (Діденко) - Сайт Києво-Печерської Лаври
