Відповідальність хрещених батьків

  • Оцініть матеріал!
    (3 голосів)

Життя кожного християнина як члена Церкви починається з таїнства Хрещення. Хрещення? то є самі ті двері, котрими ми входимо до простору спасіння. Кожен з нас або в свідомому віці, або ще немовлям пройшов через життєносну купіль. І ось тепер, коли ми стали дорослі та маємо своїх власних дітей, ми також приносимо їх до церкви для здійснення над ними хрещення. При цьому у таїнстві беруть участь восприємники, тобто хресні батьки. Але, на жаль, не завжди люди ставляться відповідально до вибору хресних своєму немовляті: обирають їх не з міркувань церковної потреби, а суто з життєвих міркувань.

Для чого ж потрібні хресні батьки та яка їхня місія?

Восприємники з’явилися в Церкві з практики хрещення дорослих, і вже потім їх стали брати при хрещенні дітей. Людина, що бажала приєднатися до Церкви, повинна була прийти до єпископа чи священика через посередництво якогось члена Церкви, котрий ручався за нього. Головна роль такого поручителя полягала в керуванні життям того, хто готувався до хрещення. Він мав навчити свого хрещеного основам православної віри та благочестя.

При хрещенні дітей функції восприємників зазнали зміни. Тепер їх роль не закінчувалась, а тільки починалась з прийняття дитини від купелі. Вони свідчили Церкві, що дитина, яку вони восприйняли, буде вихована у християнській вірі. Між дитиною та хресними батьками виникають особливі відношення - духовне споріднення. Треба зазначити, що для хрещення достатньо навіть не пари, а принаймні одного восприємника - хресного батька чи мати, одної статі з дитиною. Хоча, з іншого боку, хресних батьків може бути і дві, і навіть декілька пар.

Отже, хресні батьки дають обіцянку Церкві про прийнятих дітей. Церква покладає на них обов?язок виховання дітей у православній вірі. Щоб ця обіцянка була дійсною, необхідно, щоб вони відповідали деяким вимогам. Зрозуміло, що хресними батьками можуть бути лише особи, що належать до Православної Церкви, та не просто формально належать, тобто не ті, що відвідують храм Божий лише кілька разів на рік - на Пасху, Різдво і т. п.,- але ті, котрі регулярно сповідаються та причащаються. Справжня християнська віра неможлива без регулярної молитви та спілкування з Богом у таїнстві Причастя Його Тіла та Крови. Ті, хто не мають такої віри, ? що можуть передати своїм хрещеним?

Хресні батьки мають бути повнолітні, щоб усвідомлювати всю відповідальність, яку вони на себе приймають. Як правило, Церква дозволяє бути хресними батьками з 15 років для восприємника да з 13-ти для восприємниці.

Хресні батьки мають знати головні істини православної віри. Як скорботно буває для священика інколи бачити, що хрещені батьки не можуть без помилок прочитати Символ віри, або навіть перехреститися!

Поглянемо тепер, що саме роблять восприємники під час звершення таємниці Хрещення.

Хрещення починається з чину вигнання злих духів. Церква протистоїть темним силам, від яких нехрещене немовля ще ніяк не захищене, та вступає в боротьбу з ними. Священик прочитує спеціальні молитви про визволення дитини від влади демонів. Далі - діалог священика з тим, хто приймає хрещення. Від нього вимагається зректися сатани та сповідати свою вірність Христові. Але ж немовля ще не може саме розмовляти - і тому відповідають священику хресні батьки. Зазначимо, що віра восприємників ні в якому разі не замінює віру дітей: віра - це особистий дар, і не може бути замінена вірою іншої особи. При хрещенні немовляти необхідна попередня віра того, хто хреститься, замінюється фактом народження від віруючих батьків. Тому хрещення немовлят здійснюється лише тоді, коли батьки дитини належать до Церкви.

Проводячи зречення від сатани, священик запитує: “Чи зрікаєшся ти сатани та від усіх справ його, та від усіх слуг його, та від усього служіння йому, та від усякої гордині його?” Восприємник відповідає: “Зрікаюся”. (Це питання і відповідь повторюються тричі). Потім священик питає: “Чи зрікся ти від сатани?”, восприємник відповідає: “Зрікся”. (Також повторюється тричі). Священик каже: “Подуй та плюнь на нього?” це видима ознака зречення від лукавого.

На жаль, в наш час значення цих дій буває незрозумілим для восприємників, або навіть викликає усмішку. Лихо в тому, що більшість людей не бачить присутності та дії сатани у світі, не помічає справжнього ідолопоклонства, яке пронизує їх життя. Багато хто думає, що можна прийняти образ життя світу та цінності, які він встановлює, і разом з цим виконувати “релігійні обов’язки”. Але християнин має зріктися того образу життя та ієрархії цінностей, які нав’язує світ, та пам?ятати, що життя віруючого - це “вузький шлях” та боротьба. Словами “зрікаюся” оголошена війна сатані; з цієї миті починається битва, результат якої - або вічне життя, або вічна смерть.

Після цього людина сповідує свою вірність Христу, дає клятву, що схожа на військову присягу. Священик питає: “Чи з’єднуєшся ти із Христом”? восприємник відповідає: “З’єднуюсь” (повторю­ється тричі). Знову запитує священик: “Чи з’єднався ти із Христом” , “З’єднався” , “Та чи віруєш Йому” , “Вірую Йому як Царю і Богові”. Це рішення приймається раз і назавжди, і не підлягає перегляду. Таке рішення означає безумовну відданість Богу, повну готовність іти шляхом віри, що би не трапилося. Людина, що хреститься, сповідує свою вірність Христу як Царю та Богу. Просто вірити в Бога, признавати розумом Його буття недостатньо, бо й “біси віруть і тремтять”. Необхідно прийняти Його як Царя та Господа, тобто присвятити все життя служінню Йому, жити відповідно до Його заповідей, слідувати за Ним до кінця. Жодна з наших земних прив’язаностей (державі, нації, родині, культурі та ін.) не має господарювати над нами. Дуже важливо пам’ятати це сьогодні, коли християни так часто абсолютизують свої земні цінності: національні, політичні, культурні, - бачать в них критерій своєї віри, замість того, щоб підкоритись тій присязі, яку вони прийняли при хрещенні - присязі вірності Христу як єдиному лише Царю та Господу.http://www.sibear.ru/information/index.htm

Таку віру і таке ставлення до життя восприємники мають передавати своїм хрещеним.

Наостанок поміркуємо над словами святителя Іоанна Золотоустого:

“Направимо слово і до ваших восприємників, щоб могли бачити і вони, якої нагороди стануть гідними, якщо проявлять до вас велике усердя, і навпаки, яке буде їм засудження, якщо не стануть турбуватись про вас. Подумай про тих, хто прийняв поручительство за гроші - адже вони підпадають більшій небезпеці, ніж боржник, який взяв гроші. Бо якщо боржник буде розумним, то зробить легким тягар поручителя; якщо ж ні, то приготує йому велику небезпеку? Якщо ж ті, хто прийняв поручительство за гроші, усвідомлюють свою відповідальність, то наскільки ж більше ті, що причасні до духовного, мають проявити велику турботу, виправляючи, даючи поради, свідоцтва, виявляючи батьківську любов. Тепер обізнані і ви, восприємники, з тим, що велика загрожує вам небезпека, якщо не будете турбуватись”.

Священик Андрій Дудченко

www.preobraz.kiev.ua

 

теги
Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Найближчі паломництва