«Я не знаю, как быть – моя девочка, которая еще недавно была нормальным ребенком, стала готом…

1. Будити дитину треба спокійно. Прокинувшись, ваш син чи донька мають побачити вашу усмішку і почути ласкавий голос. Не смикайте за дрібниці, навіть якщо «вчора попереджували».

2. Не підганяйте. Вміло розраховувати час — це ваша турбота.

3. Не відправляйте дитину до школи без сніданку.

4. Не прощайтеся, даючи настанови: «Дивись, не бешкетуй», «Принеси тільки хороші оцінки». Проведіть хоча б до дверей, побажайте удачі, знайдіть кілька ласкавих слів. У вашої дитини попереду вﾰжкий день.

5. Після школи зустріньте спокійно, обійдіться без лавини запитань. Якщо дитина хоче поділитися чимось, не відмахуйтеся, не відкладайте на потім. Присядьте у затишному місці і вислухайте, це не займе багато часу.

6. Якщо вас викликають до школи (а краще самому навідуватися), зробіть так, щоб ваша розмова з учителем відбулася без дитини. А вдома не поспішайте влаштовувати сварку.

7. Кращий час для приготування уроків з 15-ї до 17-ї години. Під час приготування не «сидіть над душею». Однак підтримка потрібна: «Не хвилюйся, тобі все вдасться», «Давай разом розберемося».

8. Протягом дня знайдіть хоча б півгодини, коли будете належати тільки дитині. Не відволікайтеся на домашні турботи, телевізор, спілкування з іншими членами родини. У цей момент немає важливішої справи, ніж турботи, смуток, невдача сина чи доньки.

9. Майте не увазі: навіть «дорослі діти» люблять казку перед сном, спокійну цікаву оповідь, лагідне погладжування. Не нагадуйте пﾵред сном неприємності, не з'ясовуйте стосунки. Напруги за день після цього ніби й не було — дитина засне здоровим, міцним сном.

http://abetka.ukrlife.org

Проблема ставлення суспільства до багатодітних батьків і сімей обговорюється в кожному співтоваристві великих сімей. Неприйняття, нерідко переходить у протистояння, які відчувають багатодітні батьки, велика проблема сучасного російського суспільства. Не раз піднімалася ця тема і на порталі «Православ'я і світ». Відомий журналіст Дмитро Соколов-Митрич у своїй новій колонці в газеті «Известия» пише про своє розуміння причин нелюбові суспільства до багатодітних.

У мене дуже напружена робота, і хоча в цілому вона мені подобається, працюю я допізна, а в кінці робочого дня в мене немає сил навіть розмовляти.

Сьогодні я почну з того, як простіше всього відбити дитину від храму: перший - змусити дитину стояти, не ворухнувшись, другий - змусити постити або причащатися натщесерце, третій - вичитувати молитовне правило церковнослов'янською мовою. Адже це й багатьом дорослим важко! Ми стоїмо, переминаэмося, ноги і спина ниють, голова від голоду паморочиться ... але ми розуміємо, що для нашого духовного зростання, на шляху до Бога необхідно зусилля, вправа - аскеза.

Виховання в неповній сім'ї має свої особливості. І вони лише в незначній мірі пов'язані просто з відсутністю батька. Набагато важливіше відсутність чоловіка в оточенні дитини, але і це не є вирішальним чинником.
Найчастіше джерело відхилень в розвитку дитини - помилкова поведінка матері, яка поставлена в скрутні умови і не зуміла самостійно вибрати потрібний курс виховання.
Її підстерігає немало спокус. Яких?

«Для дитини чвари страшніші, ніж різки». Не пам’ятаю, в чиїй збірці віршів - Вознесенського чи Євтушенка - відкрила я цю фразу ще в ранній юності і здригнулася від пізнання. Так, саме так я відчувала себе довгими днями, коли батьки «з’ясовували стосунки».

Часто в сім’ях під час непорозуміння і складних ситуацій виникають конфлікти. Причинами є домашні обов’язки, діти, гроші, відсутність уваги і так далі. 

НЕ ДАВАЙ, мені все, про що я тебе прошу, бо це мене розбещує, іноді я просто випробовую тебе.

НЕ БІЙСЯ бути зі мною рішучим і вольовим. Це потрібно мені, бо дає відчуття безпеки.

НЕ ДОЗВОЛЯЙ мені набувати поганих звичок. Надіюся, що ти допоможеш мені виявити їх ще у зародку.

НЕ ЧИНИ так, щоб я почував себе меншим, ніж я є. Бо тоді буду поводитися нерозумно і смішно, щоб здаватися "великим ".

НЕ КАРТАЙ мене у присутності інших. Найкраще мені допомагає, коли ти говориш зі мною спокійно і без свідків.

НЕ ОБЕРІГАЙ мене від наслідків. Мені потрібен також і гіркий досвід.

НЕ СПРИЧИНЮЙСЯ до того, щоб я вважав свої помилки гріхами. Це зачіпає моє почуття гідності.

НЕ ПЕРЕЙМАЙСЯ надмірно, коли говорю: "Я тﾵбе не люблю". Не тебе я не люблю, а твою владність, яка нищить мене.

НЕ ПЕРЕЖИВАЙ надмірно через мої малі недуги. Вони просто привертають твою увагу, яка мені потрібна.

НЕ БУРЧИ. Якщо будеш це робити, то я боронитимусь, "вдаючи глухого".

НЕ ОБІЦЯЙ нерозважливо. Бо почуваюся дуже розчарованим, коли ти не виконуєш обіцянок.

НЕ ЗАБУВАЙ, що не можу проявити себе так добре, як би мені хотілося. Тому деколи я розминаюся з правдою.

НЕ ПЕРЕОЦІНЮЙ моєї чесності. Це мене сковує, і я починаю говорити неправду.

НЕ ЗМІНЮЙ своїх правил поведінкﾸ з огляду на обставини. Це викликає в мені неспокій і недовіру до тебе.

НЕ НЕХТУЙ мене, коли ставлю тобі запитання. Бо тоді я перестану тебе питати, а відповіді шукатиму деінде.

НЕ КАЖИ, що мій страх і мої побоювання безпідставні. Вони справжні.

НЕ НАМАГАЙСЯ мене переконувати, що ти досконалий і непомильний. Бо переживаю глибоке потрясіння, коли виявляється, що ти не такий.

НЕ ДУМАЙ, що виправдання переді мною є нижче твоєї гідності. Чесне виправдання пробуджує, в мені велику сердечність до тебе.

НЕ ЗАБУВАЙ, що я люблю експериментувати. Не забороняй мені робити досліди, бо без цього не буду розвиватися!

НЕ ЗАБУВАЙ, що я швидко росту. Напевно, тобі тяжко іти зі мною крок у крок, але прошу, тебе, постарайся.

Дуже важливий чинник, що ускладнює стосунки між дітьми і батьками, - невміння батьків спокійно і шанобливо по відношенню до дитини висловлювати свої думки. Нерідко дорослі не можуть спокійно і чітко пояснити дитині, чого вони від неї хочуть, тобто озвучити їй свої очікування. При цьому вони постійно її сварять, просять сторонніх людей, щоб ті пояснили синові або дочці, якими ﾹому або їй треба бути.