Вечором казковим

На Різдво Христове

Трепетно мандрую

В неповторний світ.

І тоді, здається,

Шпарини із серця

Трохи розтоплю я

За багато літ.

Списую з дитинства

Миле серцю дійство:

Як сягали в небо

Сиві димарі,

Ми ж кутю чекали,

Зірку виглядали,

І вона котилася

В руки дітворі.

Наша біла хата

Збіжжям не багата:

Був рушник чарівний

Кролівецьких ткаль.

Образ Прісно-Діви

Обгортав в надії,

Щоби умалити

В Боженьки печаль.

Блимала лампада,

Босі ноженята

Тупали по хаті

Трієчко дівчат.

Біля печі – мама

Зранку щебетали,

Мліли у горнятах

Узвар та кутя.

Батько теж при ділі

Завжди щось робили,

Чи в колгоспних справах

Їздили кудись.

Був кравець хороший

То, бувало просять

Перешить стареньке,

Спробуй відкажись?!

Баба Лесавета

При своїх прикметах

В покуті мостила

Жменечку сінця.

Зотканий настільник

Скрашував і стіл наш

На якому пахли:

Лусточки хлібця,

(хоч не дуже густо)

Тушена капуста,

Із картоплі - драники,

Із гороху – пряники,

Кльоцики гречані,

Голубці пшоняні,

(Запах лоскотав)

З білої квасолі

Пиріжечки «голі»

Найдобріші смаком –

З калиною й маком.

Щей нам для утіхи –

В «золоті» горіхи.

Вже й не пам’ятаю

Чи ж 12 страв?!

«Отче наш» шептали

Всі за стіл сідали,

Примовляли мама:

- Їжте, голубята,

Все, що Бог послав!

*    *    *

... Роки в спогад збились...

За столом мостилась

На святу вечерю

Вже й моя сім’я.

Крізь років тенета

Мама із портрета

Зіркою сіяла,

Тихо примовляла:

- Їжте, голубята,

Все, що Бог послав!

А Різдвяний вечір

Обіймав за плечі

Владно йшов землею –

Звістку розсилав:

Божий Син родився,

З Діви воплотився,

Християнську віру

В душі заселяв...

Ольга ЩИГОЛЬ,

с.Зазим’є, 17.01.2008р.

Під час Хрещення Господь явив тайну Пресвятої Трійці - Бог Син прийняв хрещення, Бог Отець свідчив з неба, а Бог Дух Святий зійшов у видляді голуба. Саме так свідчить Євангеліє і так трактує цю подію тропар свята Хрещення, від чого це свято має ще одну назву - Богоявлення. В хрещенні Іісуса Бог явив людям, що Він є Богом.

Дванадцять днів після Різдва Христового у народі називають святками, тобто святими днями, тому що вони освячені великими подіями Різдва Христового.

Цього дня в невеликому містечку Віфлеємі відбулася надзвичайна подія - народилося в світ Богонемовля, Син Божий. Іісус Христос народився надприродним чином  вiд Дiви Марії, яку ми  з тих пiр називаємо Богородицею. Прийшовши на землю, Його не стрічали з поша­ною, знатністю і багатством. У Нього навіть не було колиски, як у всіх дітей, не було і притулку - Він народився за містом, у печері, і був покладений у ясла, куди кладуть Їжу для тварин. 

Архістратиг Михаїл є ревнитель слави Божої і покровитель нашого золотоверхого Києва, і це особлива благодать. Ми сповідуємо Бога Творця мира видимого і невидимого.

Після Вознесіння Христового наступив десятий день: це був п'ятидесятий день після Воскресіння Господнього. Євреї відзначали велике свято П'ятидесятниці, влаштоване на згадку про отримання Синайського законодавства.

Пасха - це не просто свято. Це - суть християнства. Якщо ми уважно прочитаємо апостольські послання і подивимося ті перші проповіді, що приведені в “Діяннях апостолів”, нас чекає сюрприз: те, що проповідують апостоли, не можна визначити, як “етичне вчення Христа.”

В суботу шостої седмиці – ваій Церква згадує чудо воскре­сіння Господом Лазаря, тому вона називається Лазарево. суботою. Воскресінням Лазаря Христос явив Свою Божестве­нну силу і славу і запевнив Своїх учнів і всіх в грядущому Своєму Воскресінні і загально­му воскресінні померлих в день Суду Божого.

Коли Діві Марії виповни­лося лише три роки, батьки, за даною ними обітницею, привели Її в храм і там залишили до повноліття на поруки священиків. Введення в храм було здійснено з особли­вою урочистістю. Відзнача­ється воно церквою щороку 4 грудня.

У Фригійських Колоссах, недалеко від міста Ієрополя, тече річка Ликос. В місцевості, що носить назву Хони, впадає та річка в кам'яне провалля. Тече кілька кілометрів під землею і, вийшовши на поверхню, впадає в річку Меандер.