У 80-і роки мені доводилося бачити в музеї атеїзму, що знаходився в Києво-Печерській Лаврі, потворні карикатури на православне духівництво - священиків зображали жадібними, срібролюбивими експлуататорами трудового народу. Безліч подібних прикладів можна знайти і в літературі: це і пушкінський любитель «дешевизни» персонаж «Казки про попа і робітника його Балду», це і «жадібні» піп з попадею з «Нахаби» М. Шолохова, які ховають від продрозкладки зерно в льосі... Духівництво є класовий ворог, - цей стереотип міцно відобразився в свідомості післяреволюційних поколінь і частково зберігся у наших сучасників.