Остання назва пояснюється тим, що зішестям Святого Духа на апостолів відкрилася спасительна дія третьої Іпостасі Пресвятої Трійці, а також вчення Господа Ісуса Христа про Триєдиного Бога і участь Трьох Іпостасей Божества в спасінні людського роду. П'ятидесятниця у іудеїв була одним з трьох великих свят. Цього дня згадувалося дарування закону Синайського, який був отриманий євреями через 50 днів після виходу їх з Єгипту. Це свято було урочистим і радісним, і євреї збиралися в Єрусалимі, щоб принести в подяку Богу встановлену законом жертву. О третій годині (по нашому - о дев'ятій годині ранку) в світлиці (Діян.1,13) Сіонській, де зна­ходилися після Вознесіння Христа в постійній молитві апостоли, раптово почувся шум з небес, який наповнив весь будинок і навﾖть пролунав далеко за його межами. У повітрі з'явилося безліч вогненних язиків, вони вмить опустилися на голови апостолів і лише світили, але не обпалювали. Разом з цими зовнішніми явищами посліду­вало внутрішнє, доконане в душах апостолів - 'і сповнилися всі Духа Святого''. І Дух Святий назавжди наповнив Собою душі апостолів.Будучи безтілесним, Святий Дух вибрав плотське знамення, щоб тим більш відчутна була Його присутність. “Тому що, - міркує св. Григорій Богослов, - як Син Божий з'явився на землі явно, то і Духу Святому належало з'явитися видимо''. Але ''Нехай не подумає хто-небудь, - повчає св. Лев Великий, - що в тому, що було видиме тілесними очима, з'явилася сама Божественна природа Святого Духа''. 

''Зір людський як не може бачити Отця і Сина, так не може бачити і Святого Духа''.Як тільки вогонь Божественний зайнявся в душах апостолів, вони піднесли до неба слово хвали і подяки Великому в Своїх благодіяннях до роду людського Богу. І кожен з тих, хто отримав цю благодать, почав говорити до цих пір йому самому невідомою мовою тієї країни, де він ніколи не був. Це знання для апостолів було дароване Духом Святим, як необхідність для розповсюдження Євангельської Істини у всьому світу. Тим часом, шум з неба привернув до світлиці Сионської безліч іудеїв. Вони були вражені несподіваним для них явищем: учні Христові, галілеяни за походженням, люди неписьменні і неосвічені, раптом заговорили на іноземних мовах. Хоч натовп присутніх був різноманітний за їхнім походженням і мовою, проте кожен чув проповідника, який прославляв Бога на мові його країни. Здивування багатьох перейшло в жах, але знайшлися і нечестиві, які ''глузуючи, говорили'', що апостоли ''напилися солодкого вина'' (Діян.2,13). Тоді св. апостол Петро промовив проповідь, в якій сказав що події, які сталися в цей день, є виконанням стародавніх пророцтв і завершення тієї великої справи спасіння людей, яке виконав на землі розіп’ятий і воскреслий Господь Ісус Христос. Проста і коротка була перша християнська проповідь, але оскільки вустами апостола Петра віщав Дух Святий, то слова його проникли в серця тих, хто їх чув. Вислухавши апостола, ''вони зворушилися серцем і сказали Петрові і іншим Апостолам: що нам робити, мужі браття?'' ''покайтесь, і нехай хреститься кожен з вас в ім'я Ісуса Христа на відпущення гріхів; і приймете дар Святого Духа'', - відповідав їм Петро. Після цього ''ті, хто охоче прийняли слово'', одразу покаялися, увірували, хрестилися, і до Церкви Христової ''приєдналося того дня близько трьох тисяч душ'' (Діян.2,37-41). Так, повним торжеством Святого Духа над невіруючими, закінчилася ця подія. Триразово Ісус Христос дарував учням Духа Святого: перед стражданням - неявно (Мф.10,20), після воскресіння через подих, - виразніше (Ін.20,22), а нині послав Його істотно.Зішестя Святого Духа на апостоﾻів, є проявом Його сили в них, і відкриттям в них Його особливої присутності. Святий Дух діяв і раніше в роді людському: Він був в патріархах, пророках, у всякій душі чистій; без Нього ніколи не здійснювалося жодної істинно доброї справи. Але явління Його сили в апостолах було найважливішим для всього роду людського. Прийшов Дух Святий, щоб завершити те, що почате було Спасителем: зробити апостолів здібними до проповідування Євангелія всьому світу, засвоїти роду людському ті Божественні дари, які придбані для нього стражданнями Сина Божого.Свято Святої Трійці встановлене апостолами. Після дня зішестя Святого Духа вони почали щорічно святкувати День П'ятидесятниці і заповідали згадувати цю подію всім християнам (1Кор.16,8) (Діян.20,16). Свята Церква підносить спільне славослів'я Пресвятій Трійці і вселяє нам, щоб ми оспівували ''Безначальнаго Отца, и Собезначальнаго Сына, и Соприсносущнаго и Пресвzтаго Духа'' – ''Троицу Единосущную, Равносильную и Безначальную''.У IV столітті святим Василієм Великим були складені поклонні молитви, які читаються донині на святковій вечерні. Щоб зберегти віруючих в блﾰгоговійному стані і зробити їх здатними, подібно апостолам, до ціломудренного здійснення колінопреклонінь і молитов на честь Святого Духа, вечерню належить проводити услід за літургією. День Святої П'ятиде­сятниці спрадавна вважався днем народження Церкви Христа Спасителя. Але створеною не маревом людських тлумачень і мудровань, а Божественною благодаттю.На Трійцю заведено прикрашати храми і домівки вітками дерев, травою і квітами. Так святкувала П'ятидесятницю Церква Старозавітна; так, ймовірно, була прикрашена і світлиця Сіонська в той благословенний день. На цей звичай могло мати вплив і явління Бога у вигляді трьох мандрівників праотцю Аврааму біля дуба Мамврійського, де була куща (шатер) патріарха.Новозавітна Церква зберегла цей звичай і надала йому і нового значення: тепер молода зелень і квіти не тільки символізують приношення Богу початків весни,  але і саму Церкву Христову, яка розквітла, по слову церковного гімну, яко крін (квітка), та вказує на оновлення людей Духом Святим.