Великий піст

  • Оцініть матеріал!
    (1 Голосувати)

Великий піст - найбільш тривалий і суворий з усіх постів Православної Церкви. 

Він встановлений у пам'ять сорока днів, які Ісус Христос провів у пустелі, готуючись до проповіді. Тому кожен християнин у ці дні намагається більше уваги приділяти оточуючим його людям, підсилює свої домашні молитви, частіше буває на богослужінні в храмі.

Також піст - це час обмеження себе в їжі. Під час усього Великого посту в понеділок, середу та п'ятницю слід їсти їжу без олії, у вівторок і четвер можна приймати гарячу їжу без олії, а в суботу та неділю дозволяється гаряча їжа з рослинною олією. Рибу дозволяється вкушати на свято Благовіщення і Вхід Господній у Єрусалим, в Лазареву суботу дозволяється їжа з рибною ікрою.

Швидше за все, устав Великопісної трапези для більшості віруючих буде не по силах з огляду на  його суворість. Тому необхідно погоджувати свій  піст із станом здоров'я і, звичайно, взяти благословення священика. Втім, кожна людина для початку сама повинна визначити, скільки їй потрібно на добу їжі й питва. Літні та хворі люди, діти і вагітні жінки взагалі можуть звільнятися від суворого посту. Послаблення в пості передбачені для військових і подорожуючих. Але при цьому завжди слід пам'ятати, що головна мета посту - не дієта, а досягнення покаянного почуття, виправлення себе.

Всім відомо, що під час Великого посту не грають весіль, в храмах не відбувᄚється Таїнство вінчання. Як правило, сімейні свята відзначають скромно, у вузькому колі. Меню пісного "застілля" найкраще зробити низькокалорійним, без надмірностей.

*    *    *
За словами пророка  (Іс.58:3–11), піст полягає в тому, щоб одягнути нагого, щоб нагодувати голодного, розділити хліб свій з ближніми. Сутність посту виражена в словах: "Дай голодному душу твою". Піст - це час, коли ми повинні забути про себе, навчитися жертвувати собою заради інших. Час Великого посту даний нам саме для того, щоб ми переглянули своє життя ᄇ цій перспективі. Це набагато важливіше і набагато важче, ніж просто утримуватися від якоїсь їжі. Якщо в недотриманні посту тілесного ми нерідко можемо знайти собі виправдання (хвороба, подорож, брак матеріальних засобів і т. д.), то в тому, що ми не працюємо по-справжньому над своєю душею, над своїм серцем, нам немає вибачення.

Великий піст готує до Страсної седмиці, до зустрічі з Христом. Зміст, мета і серцевина посту полягає саме в тому, щоб, наслідуючи Христа, ми все більше і більше до Нього наближалися; в тому, щоб, оヌищаючи душу й тіло, ми виявлялися все більш здатними сприйняти і зрозуміти ту духовну Звістку, яка преображає, зцілює і воскрешає, яку приносить нам Господь Іісус Христос. В пасхальну ніч ми почуємо слова Іоанна Златоуста про те, що ті, хто постував і не постував, повинні насолодитися духовним весіллям і насититись від духовного Агнця, Який є Христос. Але я думаю, що багато хто з вас із власного досвіду знають, наскільки повніше буває сприйняття служб Страсної седмиці і радість свята Пасхи, якщо ми достойно і по-християнськи провели піст; наскільки краще почуває себе наша душа, наскільки охоче відгукується вона на все те, що чує в Церкві в страсні і пасхальні дні, коли ми пройшли через подвиг посту.

Під час Великого посту кожен з нас може взяти на себе якийсь духовний подвиг. Можна, наприклад, дати собі обіцянку протягом посту нікого вголос не засуджувати. Якщо нам вдасться шість тижнів протриматися, нікого не засуджуючи, це вже буде велика справа. Звичайно, це не означає, що ми повинні утримуватися від засуду лише під час Великого посту, але оскільки ми засуджуємо один одного щодня, дамо собі шанс і можливість хоча б на час замкнути вуста для всякого слова осуду. І якщо нам це вдасться, ми побачимо, наскільки зміниться наше ставлення до інших людей після декількох тижнів такої духовної вправи.

Можна також дати собі обіцянку протягом посту ні з ким не сваритися, нікого не кривдити. Це буває дуже важко - не дратуватися на наших ближніх або на товаришів по службі. Але якщо ми зможемо хоча б у дні посту утриматися від подразнення - це буде дорогоцінніше для Бога і для кожного з нас, ніж утタимання від тієї чи іншої їжі. Господь сказав: "Не те, що входить в уста, сквернить людину, а те, що виходить з уст, сквернить людину ... Бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, кражі, лжесвідчення, хула" (Мф.15:11,19).

У нас є серце і вуста, іншими словами, що є наша внутрішня людина і те знаряддя, через яке ця вну­трішня людина себе проявляє. І якщо нам не вдається відразу ж змінити нашої вну­тріш­ньої людини, то потрібно хоча б попра­цювати над її зна­ряддям. Часто люди запитують, як впоратися з подра­зненням, як зроᄆити, щоб не дозволити собі виплеснути гнів на іншу людину. Один зі способів - у той момент, коли гнів підступає до вашого серця, вже захлиснув його і готовий вили­ти­ся в слова, - замкнути свої уста і не дати їм розкритися до тих пір, поки напад гніву не пройде. Придушити в собі гнів, "проковтнути" його - це, можливо, процедура неприємна і болюча, але якщо навчитися хоча б цього, то потім можна переходити і до роботи над власним серцем. І час Великого посту ідеально підходить для того, щоб зробити перший крок. Це той самий час, коли, якщо ми ще не почали роботу над チобою, ми можемо її розпочати.

У Великому пості можна взяти собі й інші труди, наприклад, прочитати всі чотири Євангелія. Нерідко ми, православні християни, думаючи, що Священне Писання ми знаємо чи не напам'ять, тижнями і місяцями його не відкриваємо. І не помічаємо того, що, навіть якщо і зберігаються в нашій пам'яті якісь євангельські епізоди, Євангеліє все менше і менше стає книгою нашого власного життя, ми все рідше бачимо в ньому відображення власного духовного досвіду. Тому, якщо нам не вистачає часу в звичайні дні читати Євангеліє, то хоча б у дні Великого посту перечитати ці сторінки, на яких Сам Господь звертається до нас, дає нам приклад істинно християнського життя.

У дні Великого посту корисно також читати Старий Завіт. Не випадково на Великопісних богослужіннях читаються і Книга Буття, і Книга Іова, і Книга Притч Соломонових. Церква обрала ці книги тому, що вони мають особливе повчальне значення. З Книги Буття ми дізнаємося про створення світу, про сенс його існування. Книга Іова говорить нам про те, як Бог утішає людину в стражданнях і утисках. З Книги Притч ми можемо отримати безліч корисних моральних уроків. І якщо зазвичай ми не знаходимо час, щоб перечитати ці книги, то у Великому пості потрібно знайти для цього і сили, і час.

Протягом Великого посту корисно звернутися і до духовної літератури святих отців. Не випадково на другій неділі посту Церква згадує святителя Григорія Паламу, в четверту неділю - преподобного Іоанна Лествічника, в п'яту - преподобну Марію єгипетську. Досвід, відбитий у житті Марії Єгипетської, в книгах Іованна Лествічника і Григоタія Палами, а також інших Отців Церкви може стати і нашим досвідом, якщо ми будемо вчитуватися в їх слова і намагатися втілювати в життя те, що вони говорять.

Звичайно, відкриваючи "Лествицю", багато хто з нас подумає, що це книга, яку не кожен може зрозуміти і приянити, так як вона говорить про занадто високі речі. "Лествиця" починається із зречення від світу - це перший щабель духовного сходження. Боюсь, що ніхто з нас навіть на цю першу сходинку не зійшов. Пам'ятаю, коли я був маленьким хлопчиком, мене вражали пожежні сходи на старих москᄒвських будинках, що починаються приблизно на рівні третього поверху. Піднятися на першу сходинку можна було тільки за допомогою пожежної машини, а піднятися на цю сходинку прямо з землі було неможливо. І коли ми читаємо "Лествицю" преподобного Іоанна, може здатися, що це саме такого роду сходи, призначені не для нас, не для тих хто на землі живе. Але давайте уявимо, що Великий піст - це та пожежна машина, яка допомагає нам піднятися на першу сходинку і почати боротися з тим, що богослужбові тексти називають “мрачным разжжением (то есть пожаром) греха”.

Для людей сімейних піст передбачає, крім усього іншого, ще й утримання від шлюбних стосунків. З цього правила, втім, можуть бути винятки. Наприклад, віруюча жінка хоче дотримуватися посту і утримуватися від шлюбних стосунків, а  чоловік не хоче. Не можна допустити, щоб піст зруйнував сім'ю. Як говорить святитель Іоанн Златоуст, "та, яка утримується проти волі чоловіка, не тільки позбудеться нагороди за стриманість, але дасть відповідь за його перелюб, і відповідь більш сувору, ніж він сам”. У деяких випадках людині доводиться жертᄇувати власним благочестям і своїми аскетичними правилами, щоб зберегти цілісність родини.

Про те, яким має бути наше ставлення до посту, добре говорить отець Олександр Шмеман в одній з кращих своїх книг - "Великий піст", яку я всім вам рекомендую прочитати:

Серйозне ставлення до посту означає перш за все те,  що ми сприймемо його, по можливості, на найглибшому рівні нашої свідомості - сприймемо його як духовний заклик, що вимагає відповіді, рішення, постійного зусилля. Ми знаємо, що саме для цієї мети Церква встановила підготовчі тижні до  Великого посту. Це і є часом для відповіді і рішення. І кращий, і найлегший спосіб для цього - віддатися в послух Церкві, хоча б роздуму над п'ятьма євангельськими читаннями, які Церква пропонує нам протягом п'яти тижнів, що передують посту: бажання (Закхей), смирення (митар і фарисей), повернення з вигнання (блудний син), суд (Страшний суд) і прощення (Прощена неділя). Ці євангельські читання треба не тільки прослухати в церкві, але принести їх із собою додому і зіставити із своїм життям, своїм родинним станом, своїми професійними обов'язками, своєю турботою про матеріальну сторону життя, своїм ставленням до певних людей, з якими я живу.

єпископ Іларіон (Алфєєв)

Схожі матеріали (за тегом)

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Найближчі паломництва