У Православії існують три ступені священства: диякон, священик, єпископ. Ще до рукопокладання у диякони ставленик повинен вирішити: чи буде він проходити священницьке служіння будучи одруженим (біле духовенство) або ж прийме чернецтво (чорне духовенство). Також у Церкві існує інститут целібату, тобто сан приймається з обітницею безшлюбності ("целібат" - латинською "неодружений"). Диякони й священики - целібати належать до білого духовенства. Монахи-священики служать не тільки в монастирях, вони нерідко несуть свій послух і на приходах, як у місті, так і у селі. Єпископ повинен належати тільки до чорного духовенства.
Ієрархія священиків є такою:
БІЛЕ ДУХОВЕНСТВО: Іподиякон, диякон, протодиякон (старший диякон, як правило, у соборі). Священик (ієрей, або пресвітер), протоієрей (старший священик).
ЧОРНЕ ДУХОВЕНСТВО: Ієродиякон, архідиякон (старший диякон, у монастирі). Ієромонах, ігумен, архімандрит, єпископ (архієрей), архієпископ, митрополит, патріарх.
Якщо чернець приймає схиму (вищий чернечий ступінь - великий ангельський образ), то до назви його сану додається приставка "схи" - схимонах, схиієродиякон, схиієромонах (або ієросхимонах), схиігумен, схиархімандрит, схиєпископ (архієрей-схимник повинен при цьому залишити керування єпархією).
У спілкуванні з духовенством варто прагнути до нейтральної стилістики мовлення. Так, не є нейтральним використання слова "отець" без уживання його імені. Воно або фамільярно, або функціонально (характерно для обігу священнослужителів між собою: "Отці і браття, прошу уваги"). Питання про те, у якій формі (на "ти" або на "Ви") варто звертатися в церковному середовищі, вирішується однозначно - на "Ви" (хоча ми й говоримо в молитві Самому Богові: "пробач нам", "помилуй мене"). Втім, ясно, що при близьких стосунках спілкування переходить на "ти". І все-таки при сторонніх людях прояв у церкві близьких стосунків сприймається як порушення норми. Так, дружина диякона або священика, зрозуміло, вдома звертається до чоловіка на "ти", але у храмі, серед прихожан таке звертання підриває авторитет священнослужителя. Варто пам'ятати, що в церковному середовищі прийнято звертатися до людини, вживаючи її церковнослов`янське ім`я. Тому говорять: "отець Іоаﾽн" (не "отець Іван"), "диякон Сергій" (а не "диякон Сергій"), "Патріарх Алексій" (а не "Олексій" і не "Алексій").
Звертання до диякона
Диякон є помічником священика. Він не має тієї благодатної сили, якою володіє священик і яка дається в таїнстві рукопокладання у священики. Диякон не може самостійно, без священика, служити Літургію, здійснювати таїнства, (сповідь, вінчання тощо) та виконувати треби (освячення оселі, машини тощо). У диякона не беруть благословення. Але, безумовно, диякон може ﾴопомогти корисною порадою, молитвою. До диякона звертаються словами: "отець диякон". Наприклад: „Отець диякон, Ви не підкажете, де знайти отця настоятеля?" Якщо хочуть дізнатися ім'я священнослужителя, запитують, звичайно, в такий спосіб: "Перепрошую, яке Ваше святе ім'я?" До речі, так можна звертатися до будь-якого православного. Якщо при звертанні до диякона Ви хочете назвати його по імені, то треба перед власним іменем сказати: „отець", наприклад: "Отець Андрій, дозвольте запитати". Якщо про диякона говориться у третій особі, то варто використати таку форﾼу: "Отець диякон сказав мені..." або "Отець Володимир повідомив..."
Звертання до священика
У церковній практиці не прийнято вітати священика словами: "Здрастуйте" і подібними. Сам же священик, відрекомендовуючись, повинен сказати: "Ієрей (або священик) Василій Іванов", "Протоієрей Геннадій Петров", "Ігумен Леонід". Буде порушенням церковного етикету сказати: "Я - отець Михаїл Сидоров". У третій особі, посилаючись на священика, як правило, говорять: "Отець настоятель благословив", "Отець Миﾅаїл вважає..." Але вже: "Ієрей Федір порадив" - ріже слух. Сполучення "отець" і прізвище священика ("отець Кравченко") вживається, але рідко й несе відтінок відстороненості. Знання церковного етикету необхідні, але, часом, їх буває недостатньо через багатоликість ситуацій парафіяльного життя.
Наприклад, як поводити себе мирянинові, якщо він опинився у середовищі, де кілька священиків? Варіацій тут може бути багато, але загальне правило таке: беруть благословення в першу чергу у священиків старших за званням, тобто спочатку у протоієреїв, потім в ієреїв. Якщо Ви вже взяли благословення у двох-трьох священиків, а поруч перебувають ще три-чотири батюшки, візьміть благословення й у них. Але якщо бачите, що це з певних причин важко, скажіть: "Благословіть, чесні отці" і поклониться. Згідно з церковним етикетом, не прийнято звертатися словами: "святий отець", говорять: "чесний отче". Наприклад: "Помоліться за мене, чесний отче". Інша ситуація: група віруючих на подвір`ї храму підходить під благословення священика. У цьому випадку варто робити так: спочатку підходять чоловіки (якщо серед тих, хто зібрﾰлися, є церковнослужителі, то вони підходять у першу чергу) - по старшинству, потім - жінки (теж по старшинству).
Якщо підходить під благословення родина, то спочатку підходить чоловік, дружина, а потім діти (по старшинству). Якщо хочуть відрекомендувати когось священикові, говорять: "Отець Петро, це моя дружина. Прошу Вас, благословіть її".
Що робити, якщо Ви зустрілися зі священиком у громадському місці (у магазині, транспорті тощо)? Навіть якщо він у цивільному одязі, Ви можете підійти до нього під благословення, аﾻе тільки у тому випадку, якщо це не створить дискомфорту для обох. Взагалі у громадських місцях можна обмежитися легким поклоном. Як правило, під благословення підходять, коли вітаються і коли прощаються.
Взаємопривітання мирян
Віруючі люди є єдиними в Христі, тому природно, що вони називають один одного "брат" або "сестра". Ці прекрасні слова виражають ту глибинну спільність віруючих, про яку сказано в молитві: "Нас же всіх тих, хто від єдиного Хліба й Чаші причащаються, з'єднай один з одниﾼ у Єдиному Дусі Святому". У широкому змісті слова і єпископ, і священик для мирянина - теж брати.
У церковному середовищі прийнято називати один одного тільки на ім'я, навіть людей похилого віку не величають по батькові. Тобто звертаємося так, як ми називаємо себе, підходячи до Причастя, до Христа.
При зустрічі мирян-чоловіків одночасно з рукостисканням цілують один одного в щоку, жінки обходяться при цьому без рукостискання. Аскетичні правила накладають обмеження на вітання чоловіка й жінки через цілування: досить привітати один одного словом і наﾅилом голови (навіть на Великдень рекомендують проявити тверезість, щоб не привнести у великоднє цілування пристрасності).
Стосунки між віруючими мають будуватися на простоті й щирості, смиренній готовності просити пробачення: "Прости, брат (сестра)". - "Бог простить, і ти мене прости". Прощаючись, віруючі говорять один одному: "Храни, Господи", "Прошу молитов", "З Богом", "Допомоги Божої", "Ангела хранителя".
Етикет бесіди
Якщо бесіда відбувається між мирянином і священиком, то тут необхідно пам'ятати певні правила поведінки. Священﾸк - це носій благодаті, що її він отримав у таїнстві Священства, особа, поставлена священноначалієм бути пастирем. Тому ставлення до нього має бути сповнене шанобливості й поваги. При спілкуванні зі священнослужителем необхідно стежити за тим, щоб мова, жести, міміка, поза, погляд були благопристойними. Це значить, що у мовленні треба уникати експресивних і тим більше брутальних слів, жаргонів. Жести й міміка повинні звестися до мінімуму. Скромна жестикуляція є ознакою вихованої людини. У розмові не можна доторкатися до священика, вдаватися до фамільярнﾾсті. При спілкуванні дотримують певної відстані. Порушення дистанції (надмірно близьке знаходження до співрозмовника) є порушення норм навіть мирського етикету. Поза не повинна бути розв'язною, тим більше зухвалою. Не прийнято сидіти, якщо священик стоїть; сідають після пропозиції сісти.
У розмові зі священиком віруюча людина повинна пам'ятати, що через духівника як служителя Таїнств Божих може часто говорити Сам Господь. Тому уважно треба дослухатися до слів духовного наставника.
Етикет листуваﾽня
Письмове спілкування сьогодні не дуже розповсюджене, як усне, але і там є свої правила. Колись листування було майже мистецтвом. І залишилося лише дивуватися епістолярній спадщині церковних письменників або навіть простих віруючих.
Найпоширеніші послання у віруючих - це поздоровлення зі святами: Великоднем, Різдвом Христовим, храмовим святом, іменинами, днем народження тощо.
Найперше правило листування гласить: поздоровляти й відповідати на листи вчасно. І хоча зрозуміло, що Великодню, Різдву Христовому передує багатоденний, навіть виснажливий піст, що останні дні перед святами наповнені турботами і клопотами - все це не може бути виправданням. Суворо регламентованих правил у написанні поздоровлень немає. Головне - поздоровлення повинні бути щирими, сповненим любов'ю.
От деякі прийняті форми. Поздоровлення до Великодня починається словами: "Христос Воскресе!" (звичайно червоним чорнилом) і закінчується: "Воістину Христос Воскресе!" (теж червоним кольором). Лист-поздоровлення може мати такий текст:
„Христос воскресе!
Улюблена у Господі Н.! Зﾖ світлим і великим Святом - Святим Великоднем - поздоровляю тебе і всіх твоїх рідних. Яка радість на душі: "Христос бо восста - веселіє вєчноє". Нехай же ця святкова радість серця не залишає тебе на всіх шляхах твоїх. З любов'ю у Христі воскреслому - твоя М.
Воістину Христос воскресе!"
Поздоровлення до Різдва Христового може звучати так:
"Христос рождається - славте!
Дорога сестра в Христі P.! Мої тобі поздоровлення з нині народженим Христом і молитовні побажання зростати все життя в Христі в міру віку Його. Так очистити серце, щоб наблизитися до велﾸкого благочестя таємниці: "Бог з'явився в плоті!" Бажаю тобі допомоги Богонемовляти Христа в богоугодних справах твоїх. Твій прочанин К.”
При написанні поздоровлення до дня тезоіменитства (тобто пам'яті святого, ім'я якого носить людина) звичайно бажають допомоги небесного заступника.
У храмове свято поздоровляють усю громаду: настоятеля, парафіян. Можна почати так: "Дорогого отця настоятеля і всіх парафіян поздоровляю..."
До диякона, ієрея, ієромонаха звертаються: "Ваше Преподобіє", до протоієрея, ігумена, архімандрита: "Ваше Високопреподобіє". ﾣкрай рідко вживається зворот, що був поширений раніше:"Ваше Високоблагословення" (до протоієрея) і звертання до ієрея: "Ваше Благословення".
Етикет за столом
За столом парафіяльної трапезної, розміщуватися слід на вільному місці, що ближче до Вас, а не проштовхуватися до більш зручного. Якщо трапеза вже почалася, то, попросивши пробачення, бажають усім: "Ангела за трапезою" і сідають на вільне місце.
На чолі стола або за столом, поставленим перпендикулярно, сидить настоятель або старший зі свﾏщеників. Праворуч від нього - наступний по старшинству священик, ліворуч - священик по чину. Поруч зі священством сидить голова парафіяльної ради, члени ради, церковнослужителі (псаломщик, читець, алтарник), півчі. Почесних гостей настоятель, звичайно, благословляє трапезувати ближче до голови стола.
У цілому керуються словами Спасителя:
„Помічаючи, як запрошені вибирали перші місця, сказав їм притчу: коли будеш запрошений кимось, не сідай на перше місце, щоб не знайшовся хто між запрошеними поважніший за тебе, і щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, не сказав тобі, поступитися цьому місцем, і тоді доведеться тобі з соромом зайняти останнє місце"(Лк. 14,7-11).
Порядок трапезування на приході найчастіше копіює монастирський: якщо це буденний стіл, то чтець голосно читає житіє або наставляння. Якщо це святкова трапеза, то звучать духовні побажання, тости. За столом треба знати міру у всьому: у споживанні їжі, напоїв, у розмовах, жартах, тривалості застілля.http://lux-standart.ru/roof.php
Що подарувати?
Часто виникає питання, що подарувати з нагоди свята. Найкращим подарунком для віруючої людини є ікони, книги, предмеﾂи церковного вжитку, цукерки, квіти. Церковний етикет вимагає, щоб в кінці урочистостей усе зібрання заспівало "многая літа".
Ієромонах Аристарх (Лоханов)
Трифоно-Печенгський монастир
"Нова книга","Ковчег"
