Вигуками "Герої не вмирають" і свічками 4 березня при в'їзді в село жителі Зазим'я зустрічали свого односельчанина. Вони супроводжували героя, спочатку додому, де він народився і жив, а потім, наступного дня, до храму та кладовища, де було звершено чин відспівування та поховання.

Чин відспівування звершив благочинний Першого Броварського округу протоієрей Олександр Левчук у співслужінні настоятеля Воскресенського храму села Зазим'є протоієрея Олександра Генераленка, клірика Зазимського храму протоієрея Анатолія Слинька та настоятеля храму в честь всіх святих воїнів міста Києва протоієрея Вячеслава Яковенка.

Володимиру ледве виповнилося 40 років, як Господь забрав його до того місця, яке приготоване героям.

Володимир Іванович Щур народився 23 лютого 1975 року у селі Зазим'є в багатодітній сім'ї, вчився у Зазимській середній школі, служив у лавах Збройних сил України, а потім працював на благо своєї сім'ї та сільської громади. Він здобув спеціальності водія та автослюсаря. Доброта, простота у спілкуванні та відзивчивість Володимира завжди були йому притаманні. Коли розпочалася війна Володимир добровольцем пішов служити у Збройні сили захищати цілісність Батьківщини. Без відпочинку він трудився, ставлячи на колеса автомобілі та піднімаючи настрій і бойовий дух серед товаришів по службі. Саме таким його запам'ятали друзі.

На кладовищі відбувся мітинг-реквієм, виступили зі словом вчителі, священики.  Після чого на фоні пісні "Пливе кача" близько тисячі присутніх прощалися з Володимиром. А гімн України, у виконанні військового оркестру та прощального залпу, підкреслив, що ми хоронимо героя.

Вічна пам'ять герою, який поклав життя своє за друзів своїх!

Дивитися відео