Як діє Дух Святий?

  • Оцініть матеріал!
    (1 Голосувати)

Ми живемо в епоху матеріалізму, який створив культ плоті. Кожний рік ми зустрічаємо світлі дні П’ятидесятниці (від Пасхи до Трійці), очікуючи сходження на нас Святого Духа. Але навколо нас в повсякден-ному житті Духа ми не бачимо, тому що ми вигнали Його із нашого життя.

Гордість довела сучасну людину до того, що вона вірить, що може самостійно забезпечити собі моральне зростання і навіки затвердити істинне благо своїми силами.

Таємничими діями Духу Святого пройняте життя Церкви. «Святым Духом всякая душа живится (оживляється)». Кожна молитва церковна починається зі слів: «Царю Небесный, Утешителю, Душе истины, Иже везде сый и вся исполняяй, Сокровище благих и жизни Подателю, прииди и вселися в ны и очисти ны от всякия скверны, и спаси, Блаже, души наша». Як дощ і роса, падаючи на землю, живлять і вирощують всяку рослину, так діють сили Духу Святого в Церкві.

В апостольських писаннях ця дія називається «пере-избыточествующей силой», «божественной силой» (2 Петр. 1, 3), «Духом Христовим»; але найчастіше – благодаттю.

Слово «благодать» використовується в Священному Писанні в різних значеннях. Інколи воно означає милість Божу: «Бог всякої благодаті» (1 Петр. 5, 10). У цьому значенні благодать є благоволінням до людей, які вели гідне життя у всі часи людства, зокрема – до праведників Старого Завіту, таким як Авель, Єнох, Ной, Аврам, пророк Мойсей та інші.

Більш повно поняття благодаті розвивається в Новому Завіті. По-перше, під благодаттю Божою розуміється все домобудівництво нашого спасіння, здійснене пришестям Сина Божого на землю, Його земним життям, хресною смертю, воскресінням і вознесінням на небо: «Благодаттю ви врятовані через віру, і це не від вас, Божий дар; не від справ, аби ніхто не хвалився» (Еф. 2, 8-9). По-друге, благодаттю називаються дари Духу Святого, які посилаються Церквою Христовою для освячення її членів, для їх духовного зростання і для досягнення ними Царства Небесного.

У цьому новозавітному другому значенні слова, благодать є сила, що посилається зверху, сила Божа, що перебуває в Церкві Христовій, відроджує, зцілює, удосконалює і приводить віруючого християнина до спасіння, дарованого Господом Іісусом Христом.

Тому Апостоли в своїх писаннях використовують грецьке слово kharis (благодать) однозначно із словом dynamis (сила). Термін благодать як силу, що дарується зверху для святого життя, зустрічаємо в багатьох місцях апостольських послань (2 Петр. 1, 3; 3, 18; Рим. 5, 2; 16, 20; 1 Петр. 5,12; 2 Тим. 2, 1; 1 Кор. 16, 23; 2 Кор. 13, 13; Гал. 6, 18; Ефес. 6, 21 і ін.). Апостол Павло пише: «Господь сказав мені: досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя в немочі здійснюється» (2 Кор. 12, 9).

Як духовне народження, так і подальше духовне зростання людини відбувається через взаємодію двох рушійних сил: одна з них – благодать Духу Святого; інша – воля самої людини, відкриття свого серця для її прийняття, бажання сприйняти її, як приймає вологу дощу спрагла суха земля.

Про цю взаємодію говорить апостол Петро: «Як від Божественної сили Він дарував нам все потрібне для життя і благочестя... то, ви, прикладаючи до цього все старання...» (2 Петр. 1, 39). Про те ж написано і в апостола Павла (Флп. 2, 12-13): самі дійте, але пам’ятайте, що дає вам благодать Божа.

У свято П’ятидесятниці ми згадуємо подію, якою завершилося домобудівництво спасіння роду людського. Цього дня Господь послав на Своїх учнів Святого Духа, що зійшов на них у вигляді вогняних розділених язиків. З того часу Святий Дух дається в Церкві всім істинним християнам.

Зішестя Святого Духу відбулось у визначеному місці в певний день. Сьогодні благодать Святого Духу є «диханням Церкви» – особливим місцем Його присутності. Для того, щоб отримати благодать, треба належати до істинної Церкви і приступати до церковних Таїнств (особливо до Таїнств Покаяння і Причастя).

За словами апостола Павла, людина може сповнитися Святого Духу в такій мірі, що не лише душа, але навіть і тіло може стати Його храмом. (1 Кор. 6, 19). Святий Дух продовжує справу спасіння Господа Іісуса Христа, Його дією ми усиновляємося Богові Отцеві (Єф. 2, 18), стаємо синами Божими (Рим. 8, 14). І з того моменту, коли Господь послав Святого Духа на Своїх учнів, таємниця П’ятидесятниці перебуває в Церкві, даючи людям можливість сприймати євангельську звістку в тих поняттях і виразах, в яких ця звістка їм доступна.

Господь говорить: «Дух дихає, де хоче. І не знаєш, звідки приходить і куди йде» (Ін. 3, 8). Нам не дано знати, чому Він приходить і чому йде. Але в кожному з нас є внутрішнє відчуття, яке допомагає нам розпізнавати дихання Духу Божого, як це було з пророком Ілією, який відчув, що не у землетрусі, не у вогні Господь, але у віянні тихого вітру (3 Цар. 19, 11-12). Він приходить, аби перетворити наше життя, змінити нас зсередини і змінити все довкола нас. Ми починаємо бачити світ іншими очима і оживаємо, подібно до того, як навесні після довгої зими оживає природа: з’являються квіти, трави, дихання життя повертається. Дотик Духу Святого змінює життя людини на всіх її рівнях – духовному, душевному і тілесному. Перед початком справи ми звертаємося до Нього з молитвою: «Царю Небесный». Ми сповідуємо, що Дух Святий присутній скрізь і наповнює Собою все, і просимо Його, аби ми не виявилися поза Його спасительною присутністю, поза Його благодатною дією. Ми просимо, щоб Святий Дух прийшов і вселився в нас, щоб Він очистив нас від всякої скверни, від всякого гріха, від всього того, що заважає нам наблизитися до Бога.

Але тільки смиренна людина може одержати цю благодать, бо вважає себе гіршою і нижчою за всіх. Тому в неї, як в низину, стікаються зі всіх висот «ріки» благодаті. А горда людина вважає себе вище за всіх, тому з неї, як з гори, стікають «ріки» благодаті, не потрапляючи в душу. Горда людина «піднімає» себе над морем благодаті, залишаючись «сухою». Благодать також не може ввійти в невіруючу людину, що подібна до запечатаної пляшки, закупореної пробкою атеїзму.

Ми просимо Святого Духа, щоб на будь-яку нашу справу прийшло Його благословення. Лише тоді наше життя буде істинно християнським, коли воно буде націлено на те, що святий Серафим Саровський називав «стяжанием Духа Святого».

Які плоди дії Духу Святого? Ми бачимо ці плоди в святих, наприклад, в преподобному Серафимі. Коли купець Мотовілов одного разу запитав святого старця, що таке Дух Святий і що означає «стяжание благодати Духа Святаго», той не відповів йому словами, але Мотовілов раптом побачив, що обличчя святого просяяло, подібно до сонця, і старець на його очах преобразився. Мотовілов відчув надзвичайні пахощі, радість, неземну теплоту. Так діє Дух Святий – таємничо і незбагненно, і Його дія перевершує будь-яке людське розуміння і людське слово.

«Святим Духом усяка душа живиться», – говориться в церковному піснеспіві. І воістину, Дух Святий «везде сый и вся исполняяй». Святий Дух перетворив апостолів з простих, неписьменних рибарів у великих проповідників Євангелія. Шукатимемо цієї благодаті, проситимемо Святого Духа, Царя Небесного, Утішителя, аби Він прийшов, вселився і ніколи не залишав нас, щоб кожна наша думка, кожне слово і справа були пронизані Його життєдайною і благодатною присутністю.

Протоієрей Володимир Лисевич

pravv.km.ua

Схожі матеріали (за тегом)

Детальніше в цій категорії: « Чому люди не ходять до церкви?
Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі