Екскурсоводом під час поїздки був один із паломників – Станіслав, який розповідав про історію давнього Любеча. Тим часом широка траса змінилася на асфальтовану ﾴорогу, що пролягала між зелених лісів, різнобарв’я неораних ланів, майже безлюдних сіл. Селище Любеч зустріло нас здивованими поглядами місцевих жителів. І лише Володимир радо вітав очікуваних гостей.

Веселий, ерудований, приємний співрозмовник – він з першої хвилини згуртував прочан, захоплено розповідав про місцеві пам’ятки і всі впевнено йшли за ним на Замкову гору, вулицями, провулками, пагорбами вздовж Дніпра до печер прп.Антонія., пізніше постриженика одного з монастирів святої гори Афон. Преподобний Антоній і його учень пﾀеподобний Феодосій вважаються засновниками Київської Лаври і всього чернецтва Стародавньої Русі. У Любечі знаходяться перші печери, які шануються віруючими, а 23 липня відзначаєтья день пам’яті прп.Антонія.

Прихожани і паломники старанно готувалися до служби у Спасо-Преображенському храмі. Після вечірньої служби ми поспілкувалися з настоятелем храму о.Іоаном, а вранці до храму зібралися віруючі із сусідніх сіл, з Чернігова, з Київської Лаври. Хлібом-сіллю зустрічали прихожани владику Амвросія - архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського, який звершив Божественну Літургію у півслужінні кліриків єпархії.

Після богослужіння відбувся Хресний хід до відреставрованої дальньої печери, де владика Амвросій відслужив водосвятний молебінь та освятив печеру. Паломники заходили до печери, ставили свічки, прикладалися до ікони прп.Антонія. Мабуть кожен з пасажирів двоповерхового автобуса, ставляючи свічку, просив преподобного молитися за рабу Божу Юлію.

Місцеві прихожани розходилися додому, а ми повернулися до храму, щоб прикластися ﾴо Любечської ікони Божої Матері, а пот ім вийти з надією ще хоч би раз сюди повернутися.

Годиною пізніше всі радо вітали іменинницю квітами, спільним подарунком, великим яблучним пирогом і щирими побажаннями. Схвильована Юлія Андріївна розділила пиріг на всіх, до крихти так, як уміє ділити свою любов – на всіх.

Коли закінчужться святкування дня народження, зазвичай іменинники і гості про нього майже не згадують. А цей день народження подарував сﾂільки благої радості, що вистачить на роки.

Тетяна СУВОРІНА