Прийшло марнославство до мудрої людини і каже:
– Давай дружити! Я для тебе тоді все, що хочеш, зроблю!
- І що ж ти для мене зробиш? – Не кваплячись із відповіддю, запитав мудрий чоловік.
- Допоможу стати кандидатом наук!
- А потім?
- Потім – доктором!
- Припустимо. А потім?
- Потім ти станеш професором, академіком! Всі будуть звеличувати тебе, називати великим …
- А потім?
- Як що – постарієш!
- А потім? Ну, проживе моя слава після мене років десять. Але через сто вже й ім’я моє навряд чи хто згадає! А через тисячу років? Через мільйон? То що ж ти можеш дати мені?
Подивилося марнославство на мудру людину, зітхнуло … і пішло шукати того, хто б з ним, не замислюючись про це, подружився!