Чому у вакансiях не завжди вказують зарплату?

Досить часта історія: опис вакансії влаштовує, умови теж. Незрозуміло одне: скільки платитимуть? Роботодавці не вказують зарплату приблизно 30% вакансій. Чому? І чи завжди відсутність в оголошенні суми означає, що зарплата надто мала? Ми зібрали типові причини, через які роботодавці вважають за краще приховувати розмір зарплати у вакансії. І підготували поради для тих, хто хоче скоріше дізнатися про грошову пропозицію.

1. Роботодавець поки що сам не визначився із сумою.
Коли компанія відкриває новий собі напрямок, створює нову посаду зі складними суміжними функціями чи хоче запросити професіонала рідкісної чи зовсім нової спеціальності, важко відразу визначити можливу зарплату. Буває, роботодавець хоче визначитися із зарплатою в процесі співбесід, вислухавши побажання від претендентів та запитавши, скільки вони отримували на колишньому місці.

2. Щоб не образити тих, хто працює за менші гроші.
У компанії може бути кілька близьких по функціоналу посад, але з рівнем винагороди, що відрізняється, в залежності від рівня професіоналізму. На жаль, не завжди роботодавці готові робити цю градацію прозорою та відкритою для співробітників. Також буває, що ринковий рівень зарплат виріс, і керівництво це розуміє, проте поки що не в змозі підвищити винагороду всьому персоналу, тому вищу зарплату пропонують лише новим фахівцям, коли в них виникає потреба (бо інакше неможливо їх залучити).

Ще одна можлива ситуація: у підрозділ шукають спеціаліста вищого класу порівняно з наявними співробітниками, але не хочуть це афішувати колегам.

У всіх подібних випадках компаніям доводиться приховувати зарплатну пропозицію, інакше співробітники, які зараз працюють на схожих позиціях, виявляться демотивованими.
 Також цікаві статті - Основні загальноприйняті стандарти спілкування із клієнтом, а також, Побудова відділу продажів у малому бізнесі, в період кризи.

3. Зарплата залежатиме від рівня кандидата.
Допустимо, роботодавець готовий вказати зарплатну вилку - від 30 до 50 тисяч рублів. Приходять два кандидати: досвідчений і не дуже. Якщо досвідченого у процесі переговорів щось не влаштує, доведеться зробити пропозицію людині з меншим досвідом. Зрозуміло, побачивши вилку зарплат, він розраховуватиме на максимум, і отримавши пропозицію з меншим окладом, розчарується і може відмовитися. Якщо ж роботодавець вкаже лише мінімум (від 30 тисяч гривень), то вакансія може не викликати інтересу у досвідченішого кандидата, оскільки у нього зарплатні очікування вищі. У результаті рекрутер воліє не вказувати на вакансії взагалі ніяких меж.

4. Важко визначити обсяг роботи.
Роботодавець в курсі, скільки приблизно «коштує» потрібний фахівець, але поки не впевнений, який обсяг роботи матиме новий співробітник. Так буває, якщо компанія відкриває новий напрямок роботи або хоче замінити трудоголіка, що звільняється. Не всякий готовий постійно засиджуватися після роботи і виходити на свята — якщо наймач зрозумів це, він обговорюватиме з кандидатом нове коло обов'язків та розмір винагороди. Також зарплата може бути не вказана, якщо у компанії хочуть розширити функціонал для конкретної позиції. Такі ситуації цілком нормальні. Головне — обговорити умови, чітко уявити обсяг роботи і тому домовлятися.

5. Сума надто скромна.
Якщо роботодавець розуміє, що зарплата маленька (нижче за ринковий рівень), але не готова запропонувати більше, він сподівається залучити кандидатів іншими перевагами цієї роботи. Наприклад, цікавим функціоналом, можливістю взяти участь у яскравих та значущих проектах, отримати унікальний досвід, попрацювати з найкращими професіоналами. Або надто скромний розмір зарплати компенсується іншими "плюшками" — різними пільгами та розширеним соціальним пакетом. Ось на цих перевагах і акцентується увага в описі вакансії, а про зарплату замовчується.

6. Шукають ентузіастів.
Це не означає, що передбачається робота «за копійки». Зарплата може бути гідною. Просто роботодавець розраховує на відгуки тих, хто захоплений професією та зацікавиться саме робочими завданнями та проектами, описаними у вакансії, а не грошовою сумою. Не секрет, що кандидатів, у яких єдина чи головна мотивація — гроші, не люблять: вважається, що такий співробітник не вболіватиме душею за справу і легко втече на інше місце навіть заради зовсім невеликого збільшення. У деяких компаніях та професійних сферах до цього ставляться особливо ретельно.

7. Просто звикли не вказувати зарплатню.
Так, так буває, і досить часто. Роботодавець може розраховувати на те, що приблизний рівень зарплат у межах однієї професійної сфери, як правило, і так відомий усім, хто працює в цій сфері. До того ж, у деяких компаніях діють внутрішні політики, які забороняють розкривати зарплати співробітників. У такому разі вам озвучать зарплатну пропозицію на співбесіді, якщо ви пройдете первинний відбір. Роботодавець може не захотіти обговорювати грошові питання, доки не переконається у вашій компетентності. Це не діловий підхід, але такі ситуації зустрічаються досить часто.

8. Шукають топ-фахівця.
Особливо старанно намагаються зберігати у секреті зарплати топ-менеджменту. Небажано, щоб про них знали як свої ж співробітники (бо оклади лінійних фахівців і топів можуть відрізнятися в десятки разів), так і будь-які цікаві. Тому відсутність зарплати у вакансії топ-менеджера – абсолютно нормальна ситуація. Закриття таких позицій — це серйозні переговори, зокрема про рівень винагороди. З цієї причини часто не вказані зарплати у вакансіях для складних експертних позицій (наприклад, досвідчених ІТ-фахівців).
P/S. Що таке комплаєнс і навіщо він потрібен?  https://nbc.ua/article/2908