Новий завіт є найкращою книгою, яку будь-коли знав, або буде знати світ. |
RSS
В храмі Преображення Господнього на київському жилому масиві Теремки-2 з середини жовтня почалися регулярні богослужіння українською мовою. З благословення настоятеля храму вікарія Київської єпархії єпископа Олександра (Драбинко) українські літургії правитимуться щосуботи.
У ідеалі чернець має бути в монастирі. Але я відношуся до так званого «приходського чернецтва», тобто служу на приході. Давайте відразу пригадаємо про те, що в самій кращій книзі про — «Чинонаслідування чернечого постригу» — ясно сказано: «Пребудеши ли в монастыре сем, или же в месте, где от святого послушания тебе сказано будет». Ченцям визначено жити в монастирі, або там, де призначений послух — на приходах.
"Возлюбивши Бога, визнавши Його велику Жертву і Його благодіяння, а також з розважанням примусивши себе до наслідування Святих, людина швидко освячується: вона починає смирятися, відчувати своє непотребство й велику свою невдячність Богові"
Увесь тиждень я зайнята на роботі. Зайнятися домашніми справами - випрати, зварити обід - встигаю тільки в неділю, коли повертаюся з храму. Але моя бабуся стверджує, що працювати в недільний день - гріх. Чи так це?
Що таке чудо? Де ми можемо його зустріти? Наскільки чудо важливе в житті християнина? Про це ми розмовляємо зі священиком Олексієм Уманським.
Питання про чудо - дуже важливе питання. Найголовніше чудо відбувається тоді, коли людина може преобразитися для Бога. Тоді й чуда відбуваються - поступово й непомітно.
Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний є (Лк. 6, 36), заповідає нам Євангеліє. Ці слова примушують замислитися. Адже не сказав же нам Господь, наприклад: "будьте сильними, як і Батько ваш сильний і всемогутній". Тим більше неможливо представити, щоб Христос сказав що-небудь ніби "будьте такими, що постяться, як Батько ваш Небесний". Значить, милосердя - це те, що найбільш уподібнює нас Богові, і, з іншого боку, те, що полягає в нашій владі.
Чи можна православним християнам носити шорти?, а читати Майстра і Маргариту?, а їсти суші?, а загоряти на морі? - такі питання часто присилають в редакції православних видань. Що можна взяти з собою з «минулого» життя, а що треба залишити? Таке враження, що християни - це дуже боязливі люди, які насамперед хочуть з'ясувати список «релігійних заборон».
Навіщо взагалі потрібні такі заборони і як не звести до них своє життя в Церкві, відповідає протоієрей Аркадій ШАТОВ, настоятель храму Святого благовірного царевича Димитрія при Першій лікарні міста Москви.
Жінка, що стоїть біля «прилавка», де записують для поминання імена; бабуся, що наглядає за свічником; нарешті, просто «досвідчена прихожанка» - вірніше, людина, вигляд якої «свідчить про досвідченість» в церковному житті. Саме на їх суд пропонуються різні, деколи заплутані життєві розповіді, які супроводжуються питаннями: «А чи можна мені причащатися?». Або: «І як нам тепер його охрестити?» А також універсальним: «І ось що з цим можна зробити?»
Апостол Павло називав святими всіх християн без винятку. Ці слова можна розуміти як імператив: «Кожен християнин зобов’язаний прагнути до святості».
Але зустрічаючи просто порядну людину, ми теж кажемо: «Ось подивіться, просто свята людина!» Чи про цю святість проповідував апостол? Що означає — бути святим? На наші питання відповів професор МДА, відомий апологет і богослов Олексій ОСИПОВ.
Эти правила благочестивой жизни преподалъ мнѣ въ день моего Св. Ангела великій Оптинскій Старецъ Іеромонахъ Нектарій, съ такими словами: «Это тебѣ мой именинный даръ». Преподалъ его Батюшка, держа листокъ преподнятымъ въ рукахъ. На этомъ листкѣ начертанъ крестъ со словами: «Господи, помилуй». Это было 26 августа 1925 года. Я въ первый моментъ не понялъ значенія для меня этого святого листка, и, только послѣ кончины старца, скончавшагося 9 апрѣля 1928 года, мнѣ стало ясно значеніе этого — батюшкинаго мнѣ дара. Когда скончался Старецъ, я остался одинокъ, безъ старческихъ указаній, и въ тотъ моментъ, когда мнѣ была необходима старческая помощь, я нашелъ этотъ листокъ и, перечитавъ его вторично, понялъ значеніе батюшкинаго дара: «Правила благочестивой жизни» въ сущности были для меня живымъ старцемъ.
Протопр. Адріанъ.
Удивительно, но факт: для Церкви, которая обязана бороться с предрассудками, эти самые предрассудки являются одной из самых серьезных проблем и связаны они ни с чем иным, как с церковным преданием. Со времен князя Владимира Церковь обличает суеверия, пишутся книги, но, к сожалению, многим из прихожан больше нравится доверять устным источникам информации – нашим незабвенным бабушкам, и что примечательно: «духовными чадами» этих бабушек становятся люди образованные, интеллигентные. Значит, любовь наших людей к суевериям просто безграмотностью не объяснить, здесь всё гораздо сложнее. Так что же у нас в Церкви религия, а что миф? И чем религия и миф отличаются друг от друга?
Різдвяний піст — це останній багатоденний піст року. Він починається 28 листопада за новим стилем і закінчується 7 січня.
Церковна людина в сім'ї
Сімейне життя - приватна справа кожного. Але оскільки сім'я вважається домашньою церквою, то і тут можна говорити про церковний етикет.
Людині, яка вперше переступила поріг православного храму, багато що здається незнайомим і незрозумілим. Як і куди ставити свічки? Навіщо потрібні ікони? Як і для чого брати благословення у батюшки? Навіщо священику борода і довге волосся? І вже тим більше, далеко не всі, навіть з числа давніх прихожан, задумуються над тим, що ж таке православне Таїнство. Найчастіше задають питання: скільки воно коштує?
При звертанні до духовенства для запобігання помилок необхідно мати якийсь мінімум знань про священство.
У Православії існують три ступені священства: диякон, священик, єпископ. Ще до рукопокладання у диякони ставленик повинен вирішити: чи буде він проходити священницьке служіння будучи одруженим (біле духовенство) або ж прийме чернецтво (чорне духовенство). Також у Церкві існує інститут целібату, тобто сан приймається з обітницею безшлюбності ("целібат" - латинською "неодружений"). Диякони й священики - целібати належать до білого духовенства. Монахи-священики служать не тільки в монастирях, вони нерідко несуть свій послух і на приходах, як у місті, так і у селі. Єпископ повинен належати тільки до чорного духовенства.
Сторінка 1 з 2
