Преподобний Єфрем Сирін (306 - 378 рр.)
(день пам’яті: 28 січня/10 лютого за ст./нов. стилем)
Народився на початку IV століття в місті Нізібії (Месопотамія) і спочатку проводив неблагочестиве життя. Будучи несправедливо звинуваченим, він пішов у гори і став відлюдником. Після узяття Нізібії персами в 363 році преподобний покинув місця свого відлюдництва і поселився в монастирі поблизу міста Єдесси, де і залишався до кончини. Преподобний Єфрем Сирін поєднував з подвижницькими трудами безперестанне вивчення слова Божого, черпаючи в нім для своєї душі мудрість. Немало він потрудився і в тлумаченні Святого Письма.
На Сході високо цінувалися його екзегетичні і догматичні твори, а його знамениті гімни, що відрізняються містичною і поетичною красою, використовуються в сирійській літургійній практиці.
Преподобним написано багато піснеспівів і молитов, що збагатили Церковне Богослужіння. І нині по Статуту Церкви деякі його повчання належить читати в дні посту. Преподобний завжди вчив, що головний двигун християнського життя - покаяння. Його покаянна молитва “Господи и Владико живота моего” читається на богослужінні під час Великого посту.

Великий подвижник благочестя преподобний Серафим Вирицький багатьом духовним чадам радив якомога частіше читати молитву святого Єфрема Сиріна «Господи и Владико живота моего...»
«У цій молитві вся суть Православ’я, все Євангеліє. Нею ми просимо у Господа допомоги на набуття якостей нової людини», - казав батюшка.
«Ей, Господи, Царю, даруй ми зрети моя прегрешения и не осуждати брата моего...» Гріх осуду батюшка Серафим називав однією з найбільших духовних хвороб нашого часу!
«Ми маємо право судити тільки самих себе.
Навіть думаючи про яку-небудь людину, ми вже мимоволі засуджуємо її», - казав вирицький старець. Він особливо нагадував про неприпустимість засудження священства: «Особиста людська неміч не може відняти благодаті хиротонії. Під час здійснення Таїнств священик є лише знаряддям в руках Божих. Всі Таїнства невидимо здійснює Сам Христос. Яким би не був батюшка грішним, навіть якщо йому уготовано у вогні гієнському горіти, тільки через нього нам можуть відпускатися наші гріхи.»