Із древнього патерика:

"Оповідали про авву Пафнутія, що він не пив вина. Мандруючи якось, опинився він перед товариством розбійників і застав їх, як вони пили. Пізнав його начальник розбійників, який знав і те, що він не п'є вина. Та, бачачи, що він втомлений з великого труду, наповнив чашу вином і, тримаючи в руці меч, мовив до старця: Якщо не вип'єш, вб'ю тебе. Старець зрозумів, що він хоче виконати Божу волю й, бажаючи придбати його, взяв і випив. А начальник розбійників розкаявся перед ним, кажучи: Прости мене, авво, за те, що я образив тебе. І сказав йому старець: Вірю Богові, що від сьогодні не заподієш нікому жодного зла. І здобув старець ціле товариство розбійників тим, що задля Бога відмовився від своєї волі."

Саме подібним чином приходиться багатьом настоятелям "навертати" спонсорів до храму - шляхом відмови від своєї волі, здоров'я, часом навіть із втратою авторитету серед деяких прихожан. Христу також свого часу закидали фарисеї: "Чому це Він їсть і п'є з грішниками..."  А з іншого боку як приємно молитися в затишному,  красивому, теплому храмі з чудовим розписом, чинним милозвучним хором. Але якою ціною все це було здобуто, мало хто задається...