якщо ми не будемо слухати совість, то вона відступить від нас, і ми потрапимо в руки наших ворогів, від яких не буде нам ніякого милосердя. Совість спротивляється людині, коли вона бажає сповнити волю гріховного тіла, якщо людина не послухає її, то передає її ворогам спасіння. |
RSS
«Хто вірує, тому все можливо», — сказав Сам Господь Іісус Христос. І ще сказав: «Майте віру Божу, бо по правді кажу вам: як хто скаже горі цій: порушся та кинься до моря, ﾖ не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому!»
Мабуть, кожна людина задає собі запитання: що таке щасливе дитинство, щаслива юність. молодість?
Щасливе дитинство. Це коли біля тебе найﾱлижчі люди. Ти завжди і в усьому відчуваєш їх любов і турботу.
Щаслива юність. Це ті самі любов і турбота, але плюс друзі, нові знайомства, подорожі, відпочинок.
Нинішні люди стомилися; гріхом та егоﾗзмом вони доведені до очманіння і затьмарення. Тому зараз — більше ніж у будь-яку іншу епоху — ми відчуваємо потребу у хороших і досвідчених духівниках, які просто й з непідробною любов'ю будуть ставитися до людей і з розважанням їх наставляти, щоб ті умиротворилися. Якщо нема хороших духівників, то порожніють храми і наповнюються психіатричні лікарні, в'язниці й шпиталі. Люди мають усвідомити: вони мучаться, тому що перебувають далеко від Бога. Вони повинні покаятися й смиренно висповідатися у своїх гріхах.
Тема о деньгах — наверное, самая скользкая. Именно ей чаще и проще всего удается поколебать, а то и нарушить мир в любом коллективе: от ячейки общества и малой Церкви — семьи, до церковного организма в целом.
8 июля 2010 года в Запорожье прозвучал взрыв. Разрушен храм. Убит человек. Но самое страшное даже не это. Храм взорван не террористами мусульманами, не фанатиками националистами, а собственными пономарями. Я не помню за всю историю церкви, чтобы православные в форме теракта подрывали свои собственные храмы. Не знаю я о таких случаях ни у католиков, ни у мусульман. Это страшный позор, и я долго не решался писать на эту тему, хотя получал и продолжаю получать по интернету письма со всех концов страны и из - за границы с просьбой дать объяснение произошедшему.
В храмі Преображення Господнього на київському жилому масиві Теремки-2 з середини жовтня почалися регулярні богослужіння українською мовою. З благословення настоятеля храму вікарія Київської єпархії єпископа Олександра (Драбинко) українські літургії правитимуться щосуботи.
У ідеалі чернець має бути в монастирі. Але я відношуся до так званого «приходського чернецтва», тобто служу на приході. Давайте відразу пригадаємо про те, що в самій кращій книзі про — «Чинонаслідування чернечого постригу» — ясно сказано: «Пребудеши ли в монастыре сем, или же в месте, где от святого послушания тебе сказано будет». Ченцям визначено жити в монастирі, або там, де призначений послух — на приходах.
"Возлюбивши Бога, визнавши Його велику Жертву і Його благодіяння, а також з розважанням примусивши себе до наслідування Святих, людина швидко освячується: вона починає смирятися, відчувати своє непотребство й велику свою невдячність Богові"
Увесь тиждень я зайнята на роботі. Зайнятися домашніми справами - випрати, зварити обід - встигаю тільки в неділю, коли повертаюся з храму. Але моя бабуся стверджує, що працювати в недільний день - гріх. Чи так це?
Що таке чудо? Де ми можемо його зустріти? Наскільки чудо важливе в житті християнина? Про це ми розмовляємо зі священиком Олексієм Уманським.
Питання про чудо - дуже важливе питання. Найголовніше чудо відбувається тоді, коли людина може преобразитися для Бога. Тоді й чуда відбуваються - поступово й непомітно.
Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний є (Лк. 6, 36), заповідає нам Євангеліє. Ці слова примушують замислитися. Адже не сказав же нам Господь, наприклад: "будьте сильними, як і Батько ваш сильний і всемогутній". Тим більше неможливо представити, щоб Христос сказав що-небудь ніби "будьте такими, що постяться, як Батько ваш Небесний". Значить, милосердя - це те, що найбільш уподібнює нас Богові, і, з іншого боку, те, що полягає в нашій владі.
Чи можна православним християнам носити шорти?, а читати Майстра і Маргариту?, а їсти суші?, а загоряти на морі? - такі питання часто присилають в редакції православних видань. Що можна взяти з собою з «минулого» життя, а що треба залишити? Таке враження, що християни - це дуже боязливі люди, які насамперед хочуть з'ясувати список «релігійних заборон».
Навіщо взагалі потрібні такі заборони і як не звести до них своє життя в Церкві, відповідає протоієрей Аркадій ШАТОВ, настоятель храму Святого благовірного царевича Димитрія при Першій лікарні міста Москви.
Жінка, що стоїть біля «прилавка», де записують для поминання імена; бабуся, що наглядає за свічником; нарешті, просто «досвідчена прихожанка» - вірніше, людина, вигляд якої «свідчить про досвідченість» в церковному житті. Саме на їх суд пропонуються різні, деколи заплутані життєві розповіді, які супроводжуються питаннями: «А чи можна мені причащатися?». Або: «І як нам тепер його охрестити?» А також універсальним: «І ось що з цим можна зробити?»
Апостол Павло називав святими всіх християн без винятку. Ці слова можна розуміти як імператив: «Кожен християнин зобов’язаний прагнути до святості».
Але зустрічаючи просто порядну людину, ми теж кажемо: «Ось подивіться, просто свята людина!» Чи про цю святість проповідував апостол? Що означає — бути святим? На наші питання відповів професор МДА, відомий апологет і богослов Олексій ОСИПОВ.
Эти правила благочестивой жизни преподалъ мнѣ въ день моего Св. Ангела великій Оптинскій Старецъ Іеромонахъ Нектарій, съ такими словами: «Это тебѣ мой именинный даръ». Преподалъ его Батюшка, держа листокъ преподнятымъ въ рукахъ. На этомъ листкѣ начертанъ крестъ со словами: «Господи, помилуй». Это было 26 августа 1925 года. Я въ первый моментъ не понялъ значенія для меня этого святого листка, и, только послѣ кончины старца, скончавшагося 9 апрѣля 1928 года, мнѣ стало ясно значеніе этого — батюшкинаго мнѣ дара. Когда скончался Старецъ, я остался одинокъ, безъ старческихъ указаній, и въ тотъ моментъ, когда мнѣ была необходима старческая помощь, я нашелъ этотъ листокъ и, перечитавъ его вторично, понялъ значеніе батюшкинаго дара: «Правила благочестивой жизни» въ сущности были для меня живымъ старцемъ.
Протопр. Адріанъ.
Page 1 of 2
.
.
Просимо допомоги у будівництві Духовно-просвітницького центру
На сьогодні в першу чергу потрібні:
для кухні - посудомийну машину (3000-4000 грн.)
для трапезної - вже обладнано
для баптистерія - вхідні двері, стельові світильники (4 шт.).
для бібліотеки - двері, стелажі для книг, стельові світильники (6 шт.), настільні лампи, письмові столи;
для санвузлів - 4 унітазів, 4 умивальників, 2 душові піддони;
для класів - столи та стільці, дошка, шафи, стельові світильники (8 шт.).
для музею - ленолеум, шафи-вітрини, стельові та настінні світильники (8 шт.).
