19 вересня. Чудо Архістратига Божого Михаїла в Колоссах (Хони)
![]()
У Фригійських Колоссах, недалеко від міста Ієрополя, тече річка Ликос.
В місцевості, що носить назву Хони, впадає та річка в кам'яне провалля. Тече кілька кілометрів під землею і, вийшовши на поверхню, впадає в річку Меандер.
Саме там, де вода падає в провалля, стояв колись над цілющим джерелом храм Божий, посвячений в честь Архістратига Михаїла. В той час в тих краях проповідував слово Боже святий євангеліст Іоан Богослов і святий апостол Филип. Тож за їхніми молитвами вода в джерелі освятилась Духом Святим і стала цілющою. Звідусіль тут збиралися хворі, і силою Божою оздоровлювалися від недуги. Водою з цього джерела зцілилась дочка одного знатного грека з Лаодикії, яка невиліковно хворіла, і від народження була глухонімою. Коли вона напилася води з джерела, то не тільки одужала, але й отримала дар мови, і першими словами, які вона вимовила, були: ”Великий Бог християнський”. Вся сім'я прийняла святе хрещення, а її батько, в подяку Богу за зцілення дочки, збудував величний храм Божий, який і був освячений в честь Архістратига Михаїла в Колоссах. До святого цілющого джерела почали приходити не тільки християни, але і язичники. Багато їх відреклося від поганських ідолів і прийняло Христову віру.
В храмі святого Архістратига Михаїла протягом 69-ти років службу паламаря виконував благочестивий християнин по імені Архип. Проповідуючи християнську віру прикладом свого життя, Архип навернув багатьох язичників до віри Христової. Це озлобило деяких поган і вони задумали знищити храм, а св. Архипа погубити. Для цього вони викопали канаву, яка з'єднала в одне русло дві гірські річки, і направили їх течію на храм. Святий Архип став старанно молитися святому Архістратигу Михаїлу, щоб той відвернув зруйнування храму. За молитвами святого Архипа явився Архістратиг Михаїл. Ударом свого меча він відкрив в горі широкий отвір, куди і потекла бурхлива вода. Так, дякуючи чудесному заступництву святого Архістратига Михаїла, храм залишився неушкодженим. Язичники, побачивши дивне чудо, зі страхом розбіглися. А святий Архістратиг Михаїл, оточений неземним сяйвом, нᄚ очах святого Архипа вознісся.
Християни, зібравшись у храмі, прославили Господа і святого Архістратига Михаїла подячною молитвою. Місце, де звершив своє чудо Архістратиг Михаїл і яке до цього часу називалося Колосси, побожні християни назвали Хон, що означає отвір, провалля.
Це благодатне чудо, яке учинив в Хонах святий Архістратиг Михаїл, свята Православна Церква святкує 19 вересня за н. ст.
Свідчення

Воскресение ...
Вопрос о личности Иисуса Христа, Его пребывании на земле является неопровержимым и доказанным в данных летописей древних времен, исследований ученых, описаний Священного Писания и исторических свидетельств очевидцев. Однако аспект воскресения (востания) Его из мертвых различными категориями людей трактуется неоднозначно.

Церковне сім’я: ...
Мирні часи є сприятливими для сатани, адже тоді Христос втрачає своїх мучеників,а Церква — свою славу.Павло Євдокимов Торжество православ'яУ православному календарі є дві особливі події, які підкреслюють особливу важливість мучеництва. Перша — це вшанування Торжества православ'я в першу неділю Великого посту як згадка про закінчення іконоборських спорів 842-843 років. Процесія несе ікони, на єретиків проголошують анафему, співають "Вічну славу" на честь тих, хто захищав віру. Це радісне й урочисте святкування різко відрізняється від смиренного духу служби під час Великого посту попереднього тижня. Але у цьому Торжестві православ'я особливо наголошується на стражданнях і боротьбі, пережитих святими, на переслідуваннях, тортурах і вигнанні, що їх вони зазнали заради Христа:

Історичні свідоцтва ...
Ім'я О. І. Белецького (1884–1961), видатного філолога-енциклопедиста, автора робіт з історії античної, західноєвропейської, російської та української літератури, віце-президента АН УРСР, сьогодні відоме лише обмеженому колу фахівців. Щоправда, про нього іноді згадують у православних колах у зв'язку з Доповідною запискою в ЦК Компартії України, яку він подав незадовго до своєї смерті. Цей документ поширювався у самвидаві ще в 1960-х роках, як свідчення нечесності антирелігійної пропаганди. Академік Белецький наочно показав, що творці наукового атеїзму були не ᄇченими, а невігласами. Серед бійців ідеологічного фронту, що боролися з релігією, не було жодного справжнього вченого.


