До всесвітнього Дня волонтера
Бути волонтером – це отримати в подарунок від життя чарівну скриньку для скарбів, яку можна наповнювати досвідом, навичками, гарними справами, справжніми друзями, усвідомленням, яке цінне життя. А для її наповнення потрібно просто робити безкорисливо добрі справи.
Напередодні Міжнародного дня волонтера 1 грудня у Духовно-просвітницькому центрі села Зазим’є відбулася зустріч, де зазимські волонтери підводили підсумок своєї роботи за три місяці та окреслювали плани на перспективу.
Привітала зазимських волонтерів сільський голова Л.В. Спичак та вручила на правах старшого наставника та координатора Подяки за роботу та заохочувальні призи. Зустріч пройшла у теплій по-домашньому затишній атмосфері.
Перші кроки волонтерської діяльності зазимських школярів ще не мають такого великого розмаху, але крокують впевнено у визначеному руслі. Адже юні волонтери впевнені, що саме своїми добрими вчинками і діями зможуть зробити світ кращим, а людей добрішими і милосерднішими.
За кілька місяців своєї волонтерської діяльності Зазимські школярі провели 7 різноманітних акцій.
Координаторами Школи волонтерів при Духовно-просвітницькому центрі є місцеві педагоги та духовенство Свято-Воскресенського храму.
Попереду у волонтерів Зазим'я ще багато планів та задумів. Хочеться побажати їм успіху та натхнення у їх такій потрібній та необхідній роботі –допомагати ближньому. Бо саме добро і милосердя –це складові, які творять дива, вселяють віру та дарують надію у завтрашній день.
Володимир Пашко
150 років Зазимському храму
Читайте ще:
ВІДЕО про Зазим'є
Свідчення

Якоже блудницу...
Я догадывалась, что Киев — город чудес. Чудо меня постигло здесь, в первом моем паломничестве. Я купила журнал «Отрок.ua» с обложкой, синей, как море моей родной страны, с красивыми осенними листьями. А когда прочла весь журнал, была поражена: как это получилось у журналистов сделать номер специально для меня — про мои грехи, про мою родную Абхазию? Именно то, что я должна была прочесть, то, что я искала, — я нашла. Разве не чудо? Когда же я увидела приглашение писать истории о перешедших из иноверия в Православие, я поняла, с кем смогу наконец-то поделиться своей болью. У нас-то на Кавказе такая история может не найти понимания — потому что она, с одной стороны, типична, а с другой, наоборот, слишком уникальна.

Церковне сім’я: ...
Мирні часи є сприятливими для сатани, адже тоді Христос втрачає своїх мучеників,а Церква — свою славу.Павло Євдокимов Торжество православ'яУ православному календарі є дві особливі події, які підкреслюють особливу важливість мучеництва. Перша — це вшанування Торжества православ'я в першу неділю Великого посту як згадка про закінчення іконоборських спорів 842-843 років. Процесія несе ікони, на єретиків проголошують анафему, співають "Вічну славу" на честь тих, хто захищав віру. Це радісне й урочисте святкування різко відрізняється від смиренного духу служби під час Великого посту попереднього тижня. Але у цьому Торжестві православ'я особливо наголошується на стражданнях і боротьбі, пережитих святими, на переслідуваннях, тортурах і вигнанні, що їх вони зазнали заради Христа:

Історичні свідоцтва ...
Ім'я О. І. Белецького (1884–1961), видатного філолога-енциклопедиста, автора робіт з історії античної, західноєвропейської, російської та української літератури, віце-президента АН УРСР, сьогодні відоме лише обмеженому колу фахівців. Щоправда, про нього іноді згадують у православних колах у зв'язку з Доповідною запискою в ЦК Компартії України, яку він подав незадовго до своєї смерті. Цей документ поширювався у самвидаві ще в 1960-х роках, як свідчення нечесності антирелігійної пропаганди. Академік Белецький наочно показав, що творці наукового атеїзму були не ᄇченими, а невігласами. Серед бійців ідеологічного фронту, що боролися з релігією, не було жодного справжнього вченого.


