У селі буде жіночий монастир
Чернече життя на території села Зазим'є було ще за часів заснування села. Тоді на цьому місці знаходився скит та зимове господарство київських монастирів: Печерського та Софіївського. І ось через більше ніж 400 років відроджується чернече життя на нашій землі. На живописному місці, біля зачарованої річки Десни нещодавно було запалено лампаду монашого життя. З благословення митрополита Київського і всієї України Блаженнішого Володимира почалося облаштування монастирського скита ставропігійного монастиря на честь Афонської ікони Божої Матері.
14 грудня 2014 року в облаштоване житлове приміщення заселилися перші монахині: Єлизавета, Макрина та Поліксенія. Старшу сетру-монахиню зазимці добре знають, як Тетяну Василівну. Ще в недалеких 90-х роках вона працювала вчителем у Зазимській середній школі, виховувала і вчила наших діток. Тепер вона має інше життя, про що говорить її нове ім'я Єлизавета, та й робота у неї складніша - лікувати душі спраглих.
На даний час монастирське подвір'я складається із вагончика, де живуть монахині, шалаша, де матушки моляться і приймають гостей та фундаменту майбутнього храму на честь святої преподобномучениці Єлизавети. Очікується, що незабаром для освячення наріжного каменю у фундамент храму до нас завітає предстоятель Української Православної Церкви, Блаженніший Онуфрій, митрополит Київський і всієї України.
Наразі запрошуємо всіх до зазимського монастирського скита на молитву. Щосуботи о 14.00 у скиту звершується водосвятний заздравний молебень та хресний хід навколо монастиря.
150 років Зазимському храму
Читайте ще:
ВІДЕО про Зазим'є
Катехізація
Свідчення
Якоже блудницу...
Я догадывалась, что Киев — город чудес. Чудо меня постигло здесь, в первом моем паломничестве. Я купила журнал «Отрок.ua» с обложкой, синей, как море моей родной страны, с красивыми осенними листьями. А когда прочла весь журнал, была поражена: как это получилось у журналистов сделать номер специально для меня — про мои грехи, про мою родную Абхазию? Именно то, что я должна была прочесть, то, что я искала, — я нашла. Разве не чудо? Когда же я увидела приглашение писать истории о перешедших из иноверия в Православие, я поняла, с кем смогу наконец-то поделиться своей болью. У нас-то на Кавказе такая история может не найти понимания — потому что она, с одной стороны, типична, а с другой, наоборот, слишком уникальна.
Церковне сім’я: ...
Мирні часи є сприятливими для сатани, адже тоді Христос втрачає своїх мучеників,а Церква — свою славу.Павло Євдокимов Торжество православ'яУ православному календарі є дві особливі події, які підкреслюють особливу важливість мучеництва. Перша — це вшанування Торжества православ'я в першу неділю Великого посту як згадка про закінчення іконоборських спорів 842-843 років. Процесія несе ікони, на єретиків проголошують анафему, співають "Вічну славу" на честь тих, хто захищав віру. Це радісне й урочисте святкування різко відрізняється від смиренного духу служби під час Великого посту попереднього тижня. Але у цьому Торжестві православ'я особливо наголошується на стражданнях і боротьбі, пережитих святими, на переслідуваннях, тортурах і вигнанні, що їх вони зазнали заради Христа:
Історичні свідоцтва ...
Ім'я О. І. Белецького (1884–1961), видатного філолога-енциклопедиста, автора робіт з історії античної, західноєвропейської, російської та української літератури, віце-президента АН УРСР, сьогодні відоме лише обмеженому колу фахівців. Щоправда, про нього іноді згадують у православних колах у зв'язку з Доповідною запискою в ЦК Компартії України, яку він подав незадовго до своєї смерті. Цей документ поширювався у самвидаві ще в 1960-х роках, як свідчення нечесності антирелігійної пропаганди. Академік Белецький наочно показав, що творці наукового атеїзму були не ﾲченими, а невігласами. Серед бійців ідеологічного фронту, що боролися з релігією, не було жодного справжнього вченого.
