Дві світові християнські святині відвідали наше село

Такої благодаті, мабуть, іще не було ніколи в Зазим’ї. До Зазимського храму із Афонського подвор’я привозили мощі та ікону святого великомученика і цілителя Пантелеймона. Люди зранку із трепетом у серці збиралися на цю зустріч. Не дивлячись на негоду прихожан було дуже багато. Священники храму – настоятель о. Олександр та о. Анатолій відправили молебень. І ось нарешті та мить - отець Роман із Києва в кінці богослужіння заносить у храм мощі святого угодника Христового. Відчувалось, що сам святий Пантелеймон завітав у наш храм. Відчуття благодаті, радості, надії, віри переповнювало душу. Кожен із прихожан прикладався до мощей, просячи у святого допомоги. У церкві стояла повна тиша... Очі багатьох людей були наповнені сльозами та горіли любов’ю.

Два тижні безперервним потоком йшли і йшли віруючі, щоб прикластися до цієї святині. Побували паломники із сусідніх сіл: Погребів, Пухівки, були із Києва, Броварів, Калинівки, Красилівки та Рожнів. Двері церкви були відчинені майже цілодобово. Молебні служилися щодня. Кожен парафіянин подумки читав слова молитви: «Ей, угодниче Божий! Умоли Христа Бога, да предстатель­ством твоим дарует здравие телу моему и спасенне душе моей. Аминь».  Були навіть зцілення.

А ще, одразу після мощей святого Пантелеймона нова радість для храму - привезли часточку Хреста Голгофського. На цьому хресті терпів муки Син Божий Іісус Христос. Терпів за наші гріхи, аби врятувати і направити людей на шлях Божий. Відчуття провини, бажання спокутувати гріхи, біль у серці - все це ятрило душу, коли прикладаєшся до святої часточки. Часточки, яка увібрала у себе муки Господні і людські гріхи. Десь із душі виринали святі слова: "Прости нас, Господи, і сохрани!".