Літургія – найважливіше богослужіння, під час якого здійснюється святе Таїнство причастя (св. євхаристія), встановлене Господом нашим Іісусом Христом у четвер увечері, напередодні хресних Його страждань.
Умивши ноги Своїм апостолам, щоб показати їм приклад смирення, Господь воздав хвалу Богу Отцю, взяв хліб, благословив його, переломив і дав апостолам, промовляючи: "Прийміть, споживайте: це є тіло Моє, що за вас ламається"; потім Він узяв чашу з виноградним вином, також благословив її і подав апостолам, промовляючи: "Пийте з неї всі: це є кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів"; причастивши їх, Господь дав заповідь завжди чинити це таїнство: "Це чиніть на спомин про Мене" (Див.: Мф 26, 26–28; Лк 22, 19; 1 Кор. 11, 24).
Апостоли здійснювали св. причастя за заповіддю і за прикладом Іісуса Христа і навчили християн здійснювати це велике і спасительне Таїнство. В перші часи порядок і спосіб здійснення літургії передавалися усно, і всі молитви і священні піснеспіви вивчалися напам'ять. Потім з'явився і письмовий виклад апостольської літургії. З часом літургія поповнювалася новими молитвами, піснеспівами і священними дійствами, що порушувало в різних Церквах однаковість її звершення. Виникла необхідність об'єднати всі існуючі чини літургій, виробити єдиний спільний варіант. Це і було зроблено в четвертому столітті, коли припинилися гоніння на християн, і християнська Церква отримала можливість взятися за упорядкування свого внутрішнього життя (Вселенські Собори). В цей час св. Василій Великий записав і запропонував для загального використання складений ним чин літургії. Св. Іоан Золотоустий дещо скоротив цей чин. В основу цього чину була покладена найдавніша літургія св. апостола Якова, першого єпископа Єрусалимського.
Св. Василій Великий був архиєпископом Кесарії Каппадокійської (у Малій Азії). "Великим" його називають за великі подвиги на користь Церкви. Він залишив після себе багато церковних писань, багато молитов і церковних правил. Помер у 379р.
Св. Іоанн Золотоустий був архиєпископом Константинопольським. "Золотоустим" його прозвали за особливу красномовність, з якою він проповідував Слово Боже. Він також залишив після себе багато церковних творів. Він трохи (у молитвах, які читали священики таємно) скоротив чин літургії св. Василія Великого, але суттєвих змін не допустив. Помер у 402 р. на засланні.
Літургія має різні назви. Перша назва "літургія" – грецька, означає "спільна служба" і вказує на те, що Таїнство святого причастя є спасительна жертва Богу за гріхи всієї громади віруючих – живих і померлих. Оскільки Таїнство св. причастя по-грецьки називається євхаристією, що означає "подячна жертва", то й літургія називається "євхаристією". Літургію називають ще "обіднею", бо її належить звершувати в обідній час, і тіло і кров Христові, пропоновані у Таїнстві св. причастя, у Слові Божому називаються "трапезою" і "вечерею" Господньою (Див.: 1 Кор. 10, 21; 11, 20). В апостольський час літургія називалася ще "ламанням хліба" (Див.: Діян. 2, 46). У літургії згадується земне життя і вчення Ісуса Христа від народження і до воскресіння та вознесіння Його на небо і принесені Ним на землю спасительні блага.
Порядок літургії такий: спочатку готується речовина для таїнства, потім віруючі готуються до таїнства і, нарешті, здійснюється саме таїнство, і віруючі причащаються. Літургія, таким чином, поділяється на три частини:
1) проскомідію;
2) літургію оголошених;
3) літургію вірних.
Проскомідія
"Проскомідія" - слово грецьке і означає принесення. Так називається перша частина літургії від звичаю давніх християн приносити хліб, вино і все необхідне для звершення літургії; тому і сам хліб, споживаний на ній, називається проскурою, тобто приношенням. Хліб (просфора) повинен бути квасним, чистим і пшеничним. Сам Господь Іісус Христос для звершення Таїнства св. причастя взяв квасний, а не прісний хліб. Просфора повинна бути круглою і складатися з двох частин за образом двох природ Іісуса Христа - Божественної і людської; на верхній частині є печатка із зображенням хреста і по кутах - початкові літери імені Христа Спасителя: ІС. ХР. та грецьке слово: НІ-КА; тобто Іісус Христос - Переможець. Вино для таїнства має бути виноградним, червоним, бо червоний колір нагадує колір крові. Вино змішується з водою на згадку того, що з проколотого ребра Спасителя на хресті витекли кров і вода. Для проскомидії використовується п'ять просфор на спомин про чудесне нагодування Христом п'ятьма хлібами п'яти тисяч чоловік, обставина, яка дала Ісусу Христу привід навчати людей про духовне насичення і про нетлінну духовну їжу, яку дає Таїнство св. причастя (Див.: Ін. б, 22-58). Але власне для причастя використовується одна просфора (агнець), за словом апостола: "Один хліб, і нас багато — одне тіло; бо всі причащаємось від одного хліба" (Див.: 1 Кор. 10, 17), а тому за своїм розміром ця проскура має відповідати кількості причасників.
ПРОВЕДЕННЯ ПРОСКОМІДІЇ
Приготувавшись, за церковним уставом, до звершення літургії, священик і диякон читають перед зачиненими Царськими вратами так звані "вхідні" молитви й у вівтарі облачаються у священні ризи. Потім, підійшовши до жертовника, священик благословляє початок проскомідії, бере першу (агнецеву) просфору і копієм робить на ній тричі зображення хреста, промовляючи: "На спомин Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа". Це означає: проскомидія проводиться згідно із заповіддю Іісуса Христа. З цієї просфори священик копієм вирізає середину, у формі куба, промовляючи слова прор. Ісаї: "Як агнця на заколення ведено Його. І як агнець непорочний перед тим, що стриже його, - мовчить, так і Він не відкриває уст своїх. У смиренні Його суд над ним відбувся; але про рід Його хто оповість? Бо візьметься від землі життя Його" (Іс. 53, 7-8). Ця кубічна частина просфори називається агнцем (Див.: Ін. 1, 29) і покладається на дискос. Потім священик хрестоподібно надрізує з нижнього боку агнця, промовляючи слова: "Приноситься в жертву Агнець Божий, що бере гріх світу ради життя світу і спасіння", і пробиває правий бік Агнця копієм, промовляючи слова євангеліста: "Один із воїнів списом проколов Йому ребра, і зараз витекла кров і вода. І той, що бачив, засвідчив, і свідчення його правдиве" (Ін. 19, 34). З цими ж словами у чашу (потир) вливається вино, змішане з водою. З другої просфори, "богородичної", священик виймає одну частку на честь Божої Матері і покладає її з правого боку від агнця, на дискос. З третьої просфори, що називається "дев'ятичинною", виймається дев'ять часток на честь святих: Іоана Хрестителя, пророків, апостолів, святителів, мучеників, преподобних, безсрібників, бого-отців Іоакима та Анни і того святителя, в чию пам'ять звершується літургія; ці частки кладуться ліворуч від Агнця на дискосі; з четвертої просфори виймаються частки за живих і кладуться нижче Агнця на дискосі; з п'ятої - за померлих, і кладуться нижче вийнятих за живих. Насамкінець виймаються частини з просфор, поданих віруючими; одночасно читаються "поминання" за здоров'я і спасіння живих і за спокій спочилих рабів Божих; частки з цих просфор кладуться разом з частками, вийнятими з четвертої і п'ятої просфор.
У кінці проскомідії священик благословляє кадило з фіміамом і, покадивши звіздицю, ставить її на дискос над Агнцем і частинками, щоб зберегти їх у належному порядку, покриває дискос і потир двома невеликими покрівцями і поверх них - ще одним, трохи більшим за розмірами, воздухом, кадить перед дарами і молить Господа благословити запропоновані дари, пом'янути тих, хто приніс ці дари, і тих, за кого вони принесені, самого ж його зробити достойним для священнодійства Божественних таїн.
Священні предмети, що використовуються на проскомідії, і дії, що здійснюються, мають символічне значення: дискос знаменує і вифлеємську печеру, і Голгофу, звіздиця - вифлеємську зірку і хрест, покрівці - пелени різдвяні, плащаницю, яка була у гробі Спасителя, потир - ту чашу, в якій священнодіяв Ісус Христос, приготування Агнця - суд, страждання і смерть Ісуса Христа, а проколення його копієм - проколювання, вчинене одним з воїнів на тілі Спасителя. З'єднання всіх часток у певному порядку на дискосі означає всю Церкву Божу, членами якої є: Божа Матір, ангели, всі святі угодники Божі, усі віруючі християни - живі і померлі, а Главою є Сам Господь наш Спаситель. Кадіння знаменує осінення Св. Духа, благодать Якого передається у Таїнстві св. причастя.
Проскомідія проводиться священиком на жертовнику при зачиненому вівтарі упівголоса. Завершується вона, коли на криласі читаються 3-й і 6-й (а іноді і 9-й) часи із Часослова.