Продовжуємо справу батьків...
Після свята Різдва Христовогᄒ активні парафіяни Зазимського храму з благословення настоятеля храму прот. Олександра Генераленка обійшли село з важливою місією - зібрати кошти на будівництво Духовно-просвітницького центру. Щиро вдячні всім, хто бере участь у тій справі, яку почали наші батьки, діди і прадіди. Духовність - понад усе!
Співають дзвони величальну
Хвалебну пісню зазимчанам…
А серце рветься із грудей, б’ється у ритм із церковним дзвоном…
Хочеться на повни груди сказати: «Спаси, Господи, людей цих!» Людей, які не байдужі до долі села, до його історії, до тих надбань, що залишаємо ми для прийдешніх поколінь. Дай, Боже, і самим відчути всю святість церковної новобудови.
Хочеться подякувати прихожанам зазимського храму Воскресіння Христового, які звернулися у кожен дім, достукалися до кожного серця з проханням надати посильну допомогу у завершенні будівництва Духовно-просвітницького центру. Радісно відзначити, що майже всі жителі нашого села відгукнулися на це звернення. Було зібрано майже 80 000 гривень.
Не важливо, скільки людина змогла пожертвувати – головне те, що пожертвування було дане від щирої душі, не тремтячою від скупості рукою.
Кожен із Вас, дорогі брати та сестри, вніс не лише певний матеріальний внесок, а набагато більший – духовний. Адже ми розуміємо: все, що робиться во ім`я Господнє, є кроком до спасіння, це найвищий злет людської душі, це найвищий появ любові.
Просто не можливо оцінити важливість тієї справи, яку ми зараз робимо. Ми самі наближаємося до Господа нашого Іісуса Христа Сина Божого, вчимо на своєму прикладі дітей і внуків і також маємо за честь залишити нащадкам пам'ять про себе.
Вірю, що через кільканадцять років, уже у глибокій старості, сидячи на ослінчику проти сонечка і мружачись від золотого блиску церковних куполів, кожен із нас буде розповідати своїм онукам і правнукам, що у долі його величності – Духовно-просвітницього центру – «є і моя, нехай зовсім малесенька, та все ж таки частка».
А добра справа продовжується. Вже без участі волонтерів-прихожан ви можете зробити пожертву на будівництво у церкві, або ж запропонувати сᄇою посильну допомогу.
Наперед дякуємо Вам!
Спаси Вас Боже!
Що зробили і що потрібно
За результатами благодійного заходу були складені списки з іменами людей, що зробили пожертву. Всі ці імена сьогодні поминаються у Зазимському храмі під час Божественної літургії.
80 000 грн, що зібрали зазимці, було потрачено на внутрішні роботи в Центрі, а саме:
- на систему опалення (15 000) ;
- на плитку (29 000);
- на шпаклювання (5 000);
- гіпсокартон (9 000);
- підᄇіконники (2 000);
- сантехніку (10 000)
Ще потрібно:
- придбати двері (вхідні, для хрестильні, для
класів, бібліотеки)
- світильники;
- лінолеум;
- матеріали для фасаду (пінопласт, розчин, сітка)
- зробити поріг з навісом;
- облаштувати подвір’я, газони, паркан навколо
центру.
Але найбільше, Духовно-Просвітницький центр потребує активної участі у житті парафії жителів Зазим’я і прихожан храму.
РУБРИКИ
Читайте ще:
У Духовно-просвітницькому центрі с. Зазим'є пройшла фотовиставка «Наш Афон»
У Духовно-просвітницькому центрі с.Зазим’є відбувся перегляд фільму про Афон
У селі Зазим'є пройшов концерт православної авторської пісні
Діти Недільної та Загальноосвітньої шкіл села Зазим'є взяли участь у ІІІ Різдвяному фестивалі «Віфлеємська зірка»
У парафії села Зазим'є на Броварщині показано виставу про віруючого-невіруючого Фому
Свідчення

Якоже блудницу...
Я догадывалась, что Киев — город чудес. Чудо меня постигло здесь, в первом моем паломничестве. Я купила журнал «Отрок.ua» с обложкой, синей, как море моей родной страны, с красивыми осенними листьями. А когда прочла весь журнал, была поражена: как это получилось у журналистов сделать номер специально для меня — про мои грехи, про мою родную Абхазию? Именно то, что я должна была прочесть, то, что я искала, — я нашла. Разве не чудо? Когда же я увидела приглашение писать истории о перешедших из иноверия в Православие, я поняла, с кем смогу наконец-то поделиться своей болью. У нас-то на Кавказе такая история может не найти понимания — потому что она, с одной стороны, типична, а с другой, наоборот, слишком уникальна.

Церковне сім’я: ...
Мирні часи є сприятливими для сатани, адже тоді Христос втрачає своїх мучеників,а Церква — свою славу.Павло Євдокимов Торжество православ'яУ православному календарі є дві особливі події, які підкреслюють особливу важливість мучеництва. Перша — це вшанування Торжества православ'я в першу неділю Великого посту як згадка про закінчення іконоборських спорів 842-843 років. Процесія несе ікони, на єретиків проголошують анафему, співають "Вічну славу" на честь тих, хто захищав віру. Це радісне й урочисте святкування різко відрізняється від смиренного духу служби під час Великого посту попереднього тижня. Але у цьому Торжестві православ'я особливо наголошується на стражданнях і боротьбі, пережитих святими, на переслідуваннях, тортурах і вигнанні, що їх вони зазнали заради Христа:

Історичні свідоцтва ...
Ім'я О. І. Белецького (1884–1961), видатного філолога-енциклопедиста, автора робіт з історії античної, західноєвропейської, російської та української літератури, віце-президента АН УРСР, сьогодні відоме лише обмеженому колу фахівців. Щоправда, про нього іноді згадують у православних колах у зв'язку з Доповідною запискою в ЦК Компартії України, яку він подав незадовго до своєї смерті. Цей документ поширювався у самвидаві ще в 1960-х роках, як свідчення нечесності антирелігійної пропаганди. Академік Белецький наочно показав, що творці наукового атеїзму були не ᄇченими, а невігласами. Серед бійців ідеологічного фронту, що боролися з релігією, не було жодного справжнього вченого.


