Щасливе життя?!
Мабуть, кожна людина задає собі запитання: що таке щасливе дитинство, щаслива юність. молодість?
Щасливе дитинство. Це коли біля тебе найᄆлижчі люди. Ти завжди і в усьому відчуваєш їх любов і турботу.
Щаслива юність. Це ті самі любов і турбота, але плюс друзі, нові знайомства, подорожі, відпочинок.
Молодість – пошук, самореалізація, праця, але знову ж при підтримці і розумінні близьких людей. Можливо, у ту пору цих людей ми не завжди помічаємо, та ми знаємо, що вони є.
Щаслива старість… Хтось скаже: а хіба старість буває щасливою? Адже твоїми супутниками стали неміч та хвороби. Напевно, в цих словах є частка правди, але не вся. Старість можна зрівняти зі збором врожаю. Адже протягом всього свого життя людина, щось сіє – добро чи зло, прагнення чи розчарування. І в міру того, яким був цей посів, отримує результат.
Коли ми всіваємо свою любов в наших дітей, вона згодом обернеться взаємною любов’ю. Коли допомагаємо їм у час життєвих пошуків – отримаємо повагу і авторитет. Коли підтримаємо у скрутні часи – не залишимось без їхньої підтримки, коли будемо потребувати її самі.
Тобто, ми щасливі, коли потрібні, коли, як і у дитинстві, відчуваємо взаємну любов і турботу.
Протоієрей Анатолій СИДЬКО
Свідчення

Костас Асимис: ...
Красоту Афона невозможно описать словами, ведь Сама Богоматерь была поражена живописностью этой местности. Далеко не каждый может увидеть эту Божественную природу, эти веками намоленные храмы, распахнутые, радостные и зовущие ввысь небеса… Официально на Святой горе запрещена любая фото- и видеосъемка, поэтому каждый афонский снимок становится настоящей исторической и духовной ценностью. Тем более, если это работа известного греческого фотохудожника Костаса Асимиса. Его поразительное умение превращает каждое фото в произведение искусства, открывающее всю красоту и духовное богатство одной из самых почитаемых и древних святынь Греции.

Коли Бог мовчить
«Хто вірує, тому все можливо», — сказав Сам Господь Іісус Христос. І ще сказав: «Майте віру Божу, бо по правді кажу вам: як хто скаже горі цій: порушся та кинься до моря, ヨ не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому!»

Історичні свідоцтва ...
Ім'я О. І. Белецького (1884–1961), видатного філолога-енциклопедиста, автора робіт з історії античної, західноєвропейської, російської та української літератури, віце-президента АН УРСР, сьогодні відоме лише обмеженому колу фахівців. Щоправда, про нього іноді згадують у православних колах у зв'язку з Доповідною запискою в ЦК Компартії України, яку він подав незадовго до своєї смерті. Цей документ поширювався у самвидаві ще в 1960-х роках, як свідчення нечесності антирелігійної пропаганди. Академік Белецький наочно показав, що творці наукового атеїзму були не ᄇченими, а невігласами. Серед бійців ідеологічного фронту, що боролися з релігією, не було жодного справжнього вченого.


