Чим я можу допомогти церкві?
Часто люди, які хочуть бути не просто випадковими захожанами, а парафіянами церкви, не гостями в Домі Божому, а дітьми Небесного Отця, ставлять хороше і досить вірне питання: «Чим я можу допомогти церкві?». Це питання показує, що людина ставиться до церкви не як споживач, а дбайливо, як до своєї сім’ї у Христі.
Перше і головне, чим ми можемо допомогти своїй церкві - це щоденною молитвою про неї. У церковних службах ми чуємо заклик диякона до всіх нас: «Про добрий стан святих Божих церков ... За святий храм цей і всіх тих, хто з вірою, благоговінням і страхом Божим входять до нього Господу помолимось». Будемо ж старанно молитися Богові про свою церкву, про свою християнську сім’ю, і про всіх, кого Дух Святий ще тільки приводить до порогу храму.
Ми повинні дбайливо ставитися до храму. Якщо щось зламалося - запропонуй полагодити; побачив сміття - підніми, щось не на місці - прибери... Не чекай, поки у храма з'явиться потреба - будь турботливим, чуйним на заклики про допомогу храму. Якщо парафіяни збираються для того, щоб навести порядок у храмі перед святом, потрудитися на церковній клумбі, попрацювати на будівництві - то це зовсім не ті, кому більше нічого робити, у них теж є робота, сім'я, турботи. Це - люди, які люблять Дім Божий, це - твої брати і сестри. Допоможи їм! Може бути у тебе є тільки одна вільна година? - Тоді годину потрудись на благо церкви! Може у тебе є аж дві години? - Допоможи!
Кожен допомагає хрᄚму в міру своїх сил, і разом ми можемо зробити так, щоб двері храму були відкриті і для нас, і для наших дітей, і для всіх, хто шукає справжню Церкву, для тих, хто шукає Православ'я.
Для того, щоб наш храм існував, необхідно, щоб всі парафіяни регулярно вносили посильну жертву на його утримання. Ще старозавітні люди найперше, найкраще приносили в Дім Божий. І хоча за Новим Заповітом ми не зобов'язані виконувати всі старозавітні правила, але Закон Божий діє також неухильно - церква існує за рахунок того, що жертвують для неї парафіяни. Тому дуже важливо жертвувати на храм також регулярно, як ми оплачуємо свої рахунки за електроенергію або страховку автомобіля, адже церква теж повинна регулярно оплачувати рахунки.
Священик Сергій Свешніков
Свідчення

Якоже блудницу...
Я догадывалась, что Киев — город чудес. Чудо меня постигло здесь, в первом моем паломничестве. Я купила журнал «Отрок.ua» с обложкой, синей, как море моей родной страны, с красивыми осенними листьями. А когда прочла весь журнал, была поражена: как это получилось у журналистов сделать номер специально для меня — про мои грехи, про мою родную Абхазию? Именно то, что я должна была прочесть, то, что я искала, — я нашла. Разве не чудо? Когда же я увидела приглашение писать истории о перешедших из иноверия в Православие, я поняла, с кем смогу наконец-то поделиться своей болью. У нас-то на Кавказе такая история может не найти понимания — потому что она, с одной стороны, типична, а с другой, наоборот, слишком уникальна.

Церковне сім’я: ...
Мирні часи є сприятливими для сатани, адже тоді Христос втрачає своїх мучеників,а Церква — свою славу.Павло Євдокимов Торжество православ'яУ православному календарі є дві особливі події, які підкреслюють особливу важливість мучеництва. Перша — це вшанування Торжества православ'я в першу неділю Великого посту як згадка про закінчення іконоборських спорів 842-843 років. Процесія несе ікони, на єретиків проголошують анафему, співають "Вічну славу" на честь тих, хто захищав віру. Це радісне й урочисте святкування різко відрізняється від смиренного духу служби під час Великого посту попереднього тижня. Але у цьому Торжестві православ'я особливо наголошується на стражданнях і боротьбі, пережитих святими, на переслідуваннях, тортурах і вигнанні, що їх вони зазнали заради Христа:

Історичні свідоцтва ...
Ім'я О. І. Белецького (1884–1961), видатного філолога-енциклопедиста, автора робіт з історії античної, західноєвропейської, російської та української літератури, віце-президента АН УРСР, сьогодні відоме лише обмеженому колу фахівців. Щоправда, про нього іноді згадують у православних колах у зв'язку з Доповідною запискою в ЦК Компартії України, яку він подав незадовго до своєї смерті. Цей документ поширювався у самвидаві ще в 1960-х роках, як свідчення нечесності антирелігійної пропаганди. Академік Белецький наочно показав, що творці наукового атеїзму були не ᄇченими, а невігласами. Серед бійців ідеологічного фронту, що боролися з релігією, не було жодного справжнього вченого.


