Преображення Господнє
![]()
На свято Преображення Господнього, або, як його ще називають у народі, на другого Спаса, люди приходять до храмів освячувати яблука та інші земні плоди нового врожаю. Та насамперед це свято має сприйматися в його глибокому християнському значенні.
Яким чином Преображення Господнє повинно преображати нас у духовному аспекті — коментар голови Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ, прес-секретаря Блаженнішого Митрополита Володимира протоієрея Георгія КОВАЛЕНКА.
— Дійсно, зазвичай Преображення сприймається віруючими як свято, на яке потрібно освячувати яблука. Але за церковною традицією яблука освячували там, де не ріс виноград. Тому що освячувати цього дня потрібно те, що потім дасть нам вино і хліб – виноград і пшеницю. А вино і хліб – це те, на чому ми будемо звершувати Божественну літургію.
Таким чином, свято Преображення з його освяченням – це літургічне свято. І в цей день ми маємо згадувати про Божественну Євхаристію, про Преоᄆраження, про те, що під виглядом хліба і вина ми причащаємося істинного Тіла і Крові Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа. І ці дари землі ми також присвячуємо Богові. І від цих дарів землі відділяємо частину, яка буде мати богослужбовий вжиток.
З іншого боку, коли ми святкуємо Преображення, ми маємо пригадати, що Господь змінився перед учнями, Він просяяв як сонце, Його одежа стала білою. І так само кожен із нас, коли приймає Христа в своє серце, в своє життя, має змінитися, має преобразитися. І коли преображаємося ми, ми маємо преобタажати навколишній світ.
Для нас дуже важливо цього дня нагадати всім людям, що ми одночасно є громадянами земного царства і громадянами Царства Небесного. І увійти у Царство Небесне ми можемо тільки тоді, коли змінимо, преобразимо, своє власне земне життя.
Побутує думка, начебто Церква забороняє їсти яблука нового врожаю до Преображення. Чи так це насправді, чи це все ж таки народна традиція?
— Дійсно, в нашому народі існує традиція не їсти яблука до Спаса – до Преображення. Тут є два моменти.
Момент перший. Треба до Церкви приносити все те, що дозріває. І перш ніж щось вкушати, люди традиційно несли на освячення до храму і відділяли на утримання чи то обездолених, чи то кліру частину того, що в них виросло на городі. Тож, якщо яблука дозріли раніше Преображення, то немає нічого поганого в тому, що люди їдять їх з благословення і таким чином прославляють Бога.
Момент другий. Є інша традиція, коли жінки, в яких померли діти, або які скоїли аборт, беруть на себе добровільний піст – не їсти яблук до Преображення. Є така народна традиція говорити, що тоді Божа Матір цим ненародженим або померлим дітям дає яблучка у Царстві Небесному.
Це дещо наївно, але благочестиво і чутливо. І я гадаю, що якраз цю традицію потрібно підтримувати. Бо для нас дійсно, великою бідою і трагедією є та кількість абортів, що робляться в нашій країні. І якщо ми будемо таким добровільним постом нагадувати про це, будемо таким чином намагатися трошки загладити ту провину, яку маємо перед Богом, думаю, можливо, з часом у нашій країні побільшає дітей і поменшає абортів.
Та й узагалі, перед тим, як відкидати якусь традицію, треба або віднайти та зрозуміти її сенс, або наповнити її новим, дійсно преображенським значенням.
http://www.orthodoxy.org.ua/
Бесіду вів диякон Миколай Лисенко
Свідчення

Якоже блудницу...
Я догадывалась, что Киев — город чудес. Чудо меня постигло здесь, в первом моем паломничестве. Я купила журнал «Отрок.ua» с обложкой, синей, как море моей родной страны, с красивыми осенними листьями. А когда прочла весь журнал, была поражена: как это получилось у журналистов сделать номер специально для меня — про мои грехи, про мою родную Абхазию? Именно то, что я должна была прочесть, то, что я искала, — я нашла. Разве не чудо? Когда же я увидела приглашение писать истории о перешедших из иноверия в Православие, я поняла, с кем смогу наконец-то поделиться своей болью. У нас-то на Кавказе такая история может не найти понимания — потому что она, с одной стороны, типична, а с другой, наоборот, слишком уникальна.

Церковне сім’я: ...
Мирні часи є сприятливими для сатани, адже тоді Христос втрачає своїх мучеників,а Церква — свою славу.Павло Євдокимов Торжество православ'яУ православному календарі є дві особливі події, які підкреслюють особливу важливість мучеництва. Перша — це вшанування Торжества православ'я в першу неділю Великого посту як згадка про закінчення іконоборських спорів 842-843 років. Процесія несе ікони, на єретиків проголошують анафему, співають "Вічну славу" на честь тих, хто захищав віру. Це радісне й урочисте святкування різко відрізняється від смиренного духу служби під час Великого посту попереднього тижня. Але у цьому Торжестві православ'я особливо наголошується на стражданнях і боротьбі, пережитих святими, на переслідуваннях, тортурах і вигнанні, що їх вони зазнали заради Христа:

Історичні свідоцтва ...
Ім'я О. І. Белецького (1884–1961), видатного філолога-енциклопедиста, автора робіт з історії античної, західноєвропейської, російської та української літератури, віце-президента АН УРСР, сьогодні відоме лише обмеженому колу фахівців. Щоправда, про нього іноді згадують у православних колах у зв'язку з Доповідною запискою в ЦК Компартії України, яку він подав незадовго до своєї смерті. Цей документ поширювався у самвидаві ще в 1960-х роках, як свідчення нечесності антирелігійної пропаганди. Академік Белецький наочно показав, що творці наукового атеїзму були не ᄇченими, а невігласами. Серед бійців ідеологічного фронту, що боролися з релігією, не було жодного справжнього вченого.


