Вхід Господній в Єрусалим
![]()
Свято Входу Господнього в Єрусалим, яке ми святкуємо за тиждень до Світлого Христового Воскресіння, пасхи Христової, це - свято Божественного торжества. В цей день все місто заворушилось – повіствує нам євангеліст Матфей, народ поспішав назустріч Христу, який прямував в Єрусалим. Люди розстеляли свій одяг на дорозі, різали гілки з дерев і стелили, виголошуючи: "Осанна Синові Давидовому! Благословен Грядущий в ім'я Господнє! оチанна у вишніх”. Наступило якесь незвичайне просвітлення. Здавалося, весь народ Єрусалимський впізнав у Ньому Христа й Бога, Який творить чудеса, воскрешає мертвих. Народ тріумфував.
Хвилини такого прозріння яке відбулося у єрусалимлян незадовго до Христової Пасхи, бувають і в кожного із нас. Раптом усе стає таким зрозумілим - і буття Боже, і безсмертя людської душі... Що ж може викликати таке почуття, таке високе прозріння і просвітлення? - Краса Божественного Всесвіту, мудрість і закономірність у всьому, успіх чи невдача, радість чи горе, щастя чи нещастя?
На темному небосхилі нашої свідомості, яку так часто покривають хмари житейської суєти і дріб'язкових турбот, наступає раптом прояснення, і людина співає "Осанна".
Єрусалимський радіючий народ, який сьогодні виголошує Христу: "Осанна! Благословен, Хто йде в ім'я Господнє, Цар Ізраїлів", вже через кілька днів буде кричати: "Розпни, розпни Його!". Це ж, на жаль, відбувається і з нами. Змінюється швидко наш настрій, а з ним втрачається й просвітлення. Єрусалимляни швидко забули радісне "осанна" й почали вимагати смерті Невинного. Ще чути вигуки вітання і радісного "осанна", а Юда задумує зрадити Христа, продати свого Вчителя.
Своїми гріхами і беззаконнями, неправдою і нечистотою люди кожен раз зраджують Бога і вимагають Його нових страждань і нового розп'яття.
Зустрічаючи нині вірою, серцем і душею грядущого на закоління Божественного Агнця, пам'ятаймо, що в наших серцях живе "осанна", даймо можливість розвиватися цьомテ стану на славу Божу і для нашого спасіння. Коли ж нас мучить лють, роздратування, заздрість, зневіра чи туга, - згадаймо, що в Христі наше просвітлення і напоумлення.
Свято Входу Господнього в Єрусалим - це свято торжества і радості, але ж це і початок Страстей Господніх, початок того великого нерозуміння людського, неповинною жертвою якого став Господь наш Ісус Христос. Жителі Єрусалиму хотіли бачити в Ньому земного Царя і Владику, але Його царство і володарювання – нескінченне, навічно, для всіх народів і поколінь. Вони хотіли бачити в Ньому визволителя Ізраїля, а Він прийшов звільнити весь світ від гріха й смерті. Він - сама вічність. Він іде через віки, творить велике й божественне Благо людині, яка осягне це і стає спадкоємцем Христових дарів.
Погано тому, хто не сприймає цього, хто далекий від того, бо той сам себе робить убогим.
Дитяча невинність, вказуючи на яку Христос говорив: "Таких є Царство небесне", зачарована його Божественною красою посилає йому щиру хвалу: "Осанна синові Давидовому...". Будемо ж і ми подібні на цих дітᄉй сьогодні і завтра і завжди.
Христа, який входив в Єрусалим, люди зустрічали з пальмовими гілками як царя і переможця, що вертався з перемогою, перемогою над смертю. Їх зрізали з дерев і кидали до ніг Господа, постилаючи своїм одягом.
Пізніше утвердилася традиція цього дня з гілками пальми (або слов’янською – ваій) приходити до храму. Тому і неділя ця стала називатися Неділею ваій. На Русі пальми ніколи не росли, і люди замість пальмових гілок приносили до храму вербу – дерево, яке раніше від інших прокидається після зимового сну. А саме свято стали називати Вербною неділею. Після Вербної неділі починається Страсний тиждень – останній підготовчий до свята Пасхи.
Пройдемо ж і ми зі смиренням і сокрушенним серцем разом з Христом через ці страшні дні і події страстей Господніх, що наступають. Будемо страждати разом з Христом під час Його Хресної дороги. Нехай беруть в цьому участь наш розум, наше серце, наша душа, бо співчуття, співрозпинання, співумирання з Христом обов'язково приводять до воскресіння з Ним.
Митрополит Володимир (Сабодан)
ЄВАНГЕЛІЄ СВЯТА
А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, до гори до Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів,
до них, кажучи: Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля; відв'яжіть, і Мені приведіть їх.
А як хто вам що скаᄊе, відкажіть, що їх потребує Господь, і він зараз пошле їх.
А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:
Скажіте Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, на осля, під'яремної сина.
А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.
Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, і Він сів на них.
І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою.
А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто ᄍде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті!
А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: Хто це такий?
А народ говорив: Це Пророк, Ісус із Назарету Галілейського!
Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і поперевертав грошомінам столи, та ослони продавцям голубів.
І сказав їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників.
І приступили у храмі до Нього сліпі та криві, і Він їх уздоровив.
А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмヨ викрикували: Осанна Сину Давидовому, обурилися,
та й сказали Йому: Чи ти чуєш, що кажуть вони? А Ісус відказав їм: Так. Чи ж ви не читали ніколи: Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу?
І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфанію, і там ніч перебув.
(Мт 21:1-17)
Тропар свята
Общее воскресение / прежде Твоея страсти уверяя / из мертвых воздвигл еси Лазаря, Христе Боже. / Темже и мы, яко отроцы победы знамения носяще, / Тебе Победителю смерти вопием: / осанна в вышних, // благословен Грядый во имя Господне.
На українській мові: Загальне воскресіння перед Своїм стражданням запевняючи, з мертвих воскресив єси Лазаря, Христе Боже. Тому ж і ми, як діти, несучи знамена перемоги, виголошуємо Тобі, Переможцеві смерти: осанна во вишніх, благословен, хто йде в ім’я Господнє.
Кондак свята
На престоле на небеси,/ на жребяти на земли носимый, Христе Боже,/ Ангелов хваление и детей воспевание/ приял еси зовущих Ти: // благословен еси, грядый Адама воззвати.
На українській мові: На престолі в небі, а на землі, на осля сівши, Ти, Христе Бᄒже, прийняв хвалу ангелів і славословлення дітей, які виголошували Тобі: благословен єси, що йдеш Адама визволяти.
Величання свята
Величаем Тя, / Живодавче Христе, / осанна в вышних, / и мы Тебе вопием: // благословен Грядый во имя Господне.
На українській мові: Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, осанна в вишніх і ми співаємо Тобі: благословен Хто йде в ім'я Господнє.
Свідчення

Якоже блудницу...
Я догадывалась, что Киев — город чудес. Чудо меня постигло здесь, в первом моем паломничестве. Я купила журнал «Отрок.ua» с обложкой, синей, как море моей родной страны, с красивыми осенними листьями. А когда прочла весь журнал, была поражена: как это получилось у журналистов сделать номер специально для меня — про мои грехи, про мою родную Абхазию? Именно то, что я должна была прочесть, то, что я искала, — я нашла. Разве не чудо? Когда же я увидела приглашение писать истории о перешедших из иноверия в Православие, я поняла, с кем смогу наконец-то поделиться своей болью. У нас-то на Кавказе такая история может не найти понимания — потому что она, с одной стороны, типична, а с другой, наоборот, слишком уникальна.

Церковне сім’я: ...
Мирні часи є сприятливими для сатани, адже тоді Христос втрачає своїх мучеників,а Церква — свою славу.Павло Євдокимов Торжество православ'яУ православному календарі є дві особливі події, які підкреслюють особливу важливість мучеництва. Перша — це вшанування Торжества православ'я в першу неділю Великого посту як згадка про закінчення іконоборських спорів 842-843 років. Процесія несе ікони, на єретиків проголошують анафему, співають "Вічну славу" на честь тих, хто захищав віру. Це радісне й урочисте святкування різко відрізняється від смиренного духу служби під час Великого посту попереднього тижня. Але у цьому Торжестві православ'я особливо наголошується на стражданнях і боротьбі, пережитих святими, на переслідуваннях, тортурах і вигнанні, що їх вони зазнали заради Христа:

Історичні свідоцтва ...
Ім'я О. І. Белецького (1884–1961), видатного філолога-енциклопедиста, автора робіт з історії античної, західноєвропейської, російської та української літератури, віце-президента АН УРСР, сьогодні відоме лише обмеженому колу фахівців. Щоправда, про нього іноді згадують у православних колах у зв'язку з Доповідною запискою в ЦК Компартії України, яку він подав незадовго до своєї смерті. Цей документ поширювався у самвидаві ще в 1960-х роках, як свідчення нечесності антирелігійної пропаганди. Академік Белецький наочно показав, що творці наукового атеїзму були не ᄇченими, а невігласами. Серед бійців ідеологічного фронту, що боролися з релігією, не було жодного справжнього вченого.


