Вхід Господній в Єрусалим

Свято Входу Господнього в Єрусалим, яке ми святкуємо за тиждень до Світлого Христового Воскресіння, пасхи Христової, це - свято Божественного торжества. В цей день все місто заворушилось – повіствує нам євангеліст Матфей, народ поспішав назустріч Христу, який прямував в Єрусалим. Люди розстеляли свій одяг на дорозі, різали гілки з дерев і стелили, виголошуючи: "Осанна Синові Давидовому! Благословен Грядущий в ім'я Господнє! оﾁанна у вишніх”. Наступило якесь незвичайне просвітлення. Здавалося, весь народ Єрусалимський впізнав у Ньому Христа й Бога, Який творить чудеса, воскрешає мертвих. Народ тріумфував.

Хвилини такого прозріння яке відбулося у єрусалимлян незадовго до Христової Пасхи, бувають і в кожного із нас. Раптом усе стає таким зрозумілим - і буття Боже, і безсмертя людської душі... Що ж може викликати таке почуття, таке високе прозріння і просвітлення? - Краса Божественного Всесвіту, мудрість і закономірність у всьому, успіх чи невдача, радість чи горе, щастя чи нещастя?

На темному небосхилі нашої свідомості, яку так часто покривають хмари житейської суєти і дріб'язкових турбот, наступає раптом прояснення, і людина співає "Осанна".

Єрусалимський радіючий народ, який сьогодні виголошує Христу: "Осанна! Благословен, Хто йде в ім'я Господнє, Цар Ізраїлів", вже через кілька днів буде кричати: "Розпни, розпни Його!". Це ж, на жаль, відбувається і з нами. Змінюється швидко наш настрій, а з ним втрачається й просвітлення. Єрусалимляни швидко забули радісне "осанна" й почали вимагати смерті Невинного. Ще чути вигуки вітання і радісного "осанна", а Юда задумує зрадити Христа, продати свого Вчителя.

Своїми гріхами і беззаконнями, неправдою і нечистотою люди  кожен раз зраджують Бога і вимагають Його нових страждань і нового розп'яття.

Зустрічаючи нині вірою, серцем і душею грядущого на закоління Божественного Агнця, пам'ятаймо, що в наших серцях живе "осанна", даймо можливість розвиватися цьомﾃ стану на славу Божу і для нашого спасіння. Коли ж нас мучить лють, роздратування, заздрість, зневіра чи туга, - згадаймо, що в Христі наше просвітлення і напоумлення.

Свято Входу Господнього в Єрусалим - це свято торжества і радості, але ж це і початок Страстей Господніх, початок того великого нерозуміння людського, неповинною жертвою якого став Господь наш Ісус Христос. Жителі Єрусалиму хотіли бачити в Ньому земного Царя і Владику, але Його царство і володарювання – нескінченне, навічно, для всіх народів і поколінь. Вони хотіли бачити в Ньому визволителя Ізраїля, а Він прийшов звільнити весь світ від гріха й смерті. Він - сама вічність. Він іде через віки, творить велике й божественне Благо людині, яка осягне це і стає спадкоємцем Христових дарів.

Погано тому, хто не сприймає цього, хто далекий від того, бо той сам себе робить убогим.

Дитяча невинність, вказуючи на яку Христос говорив: "Таких є Царство небесне", зачарована його Божественною красою посилає йому щиру хвалу: "Осанна синові Давидовому...". Будемо ж і ми подібні на цих дітﾵй сьогодні і завтра і завжди.

Христа, який входив в Єрусалим, люди зустрічали з пальмовими гілками як царя і переможця, що вертався з перемогою, перемогою над смертю. Їх зрізали з дерев і кидали до ніг Господа, постилаючи своїм одягом.

Пізніше утвердилася традиція цього дня з гілками пальми (або слов’янською – ваій) приходити до храму. Тому і неділя ця стала називатися Неділею ваій. На Русі пальми ніколи не росли, і люди замість пальмових гілок приносили до храму вербу – дерево, яке раніше від інших прокидається після зимового сну. А саме свято стали називати Вербною неділею. Після Вербної неділі починається Страсний тиждень – останній підготовчий до свята Пасхи.

Пройдемо ж і ми зі смиренням і сокрушенним серцем разом з Христом через ці страшні дні і події страстей Господніх, що наступають. Будемо страждати разом з Христом під час Його Хресної дороги. Нехай беруть в цьому участь наш розум, наше серце, наша душа, бо співчуття, співрозпинання, співумирання з Христом обов'язково приводять до воскресіння з Ним.

Митрополит Володимир (Сабодан)

Світ православія

ЄВАНГЕЛІЄ СВЯТА

А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, до гори до Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів,
до них, кажучи: Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля; відв'яжіть, і Мені приведіть їх.
А як хто вам що скаﾶе, відкажіть, що їх потребує Господь, і він зараз пошле їх.
А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:
Скажіте Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, на осля, під'яремної сина.
А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.
Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, і Він сів на них.
І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою.
А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто ﾹде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті!
А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: Хто це такий?
А народ говорив: Це Пророк, Ісус із Назарету Галілейського!
Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і поперевертав грошомінам столи, та ослони продавцям голубів.
І сказав їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників.
І приступили у храмі до Нього сліпі та криві, і Він їх уздоровив.
А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмﾖ викрикували: Осанна Сину Давидовому, обурилися,
та й сказали Йому: Чи ти чуєш, що кажуть вони? А Ісус відказав їм: Так. Чи ж ви не читали ніколи: Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу?
І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфанію, і там ніч перебув.
(Мт 21:1-17)

Тропар свята

Общее воскресение / прежде Твоея страсти уверяя / из мертвых воздвигл еси Лазаря, Христе Боже. / Темже и мы, яко отроцы победы знамения носяще, / Тебе Победителю смерти вопием: / осанна в вышних, // благословен Грядый во имя Господне.

На українській мові: Загальне воскресіння перед Своїм стражданням запевняючи, з мертвих воскресив єси Лазаря, Христе Боже. Тому ж і ми, як діти, несучи знамена перемоги, виголошуємо Тобі, Переможцеві смерти: осанна во вишніх, благословен, хто йде в ім’я Господнє.

Кондак свята

На престоле на небеси,/ на жребяти на земли носимый, Христе Боже,/ Ангелов хваление и детей воспевание/ приял еси зовущих Ти: // благословен еси, грядый Адама воззвати.

На українській мові: На престолі в небі, а на землі, на осля сівши, Ти, Христе Бﾾже, прийняв хвалу ангелів і славословлення дітей, які виголошували Тобі: благословен єси, що йдеш Адама визволяти.

Величання свята

Величаем Тя, / Живодавче Христе, / осанна в вышних, / и мы Тебе вопием: // благословен Грядый во имя Господне.

На українській мові: Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, осанна в вишніх і ми співаємо Тобі: благословен Хто йде в ім'я Господнє.