Спокуса на Благовіщення. Чи розстрілював священик собак?
Благу звістку від архангела Гавриїла, яку отримало сьогодні людство в особі Пресвятої Богородиці про народження Спасителя, не може затьмарити будь-яке нещастя, біда чи то навіть наклеп.
Зазвичай після святкової відправи літургії і причастя Тіла і Крові Господньої, з благодарінням і молитвою ми повертаємося до своїх справ буденних, життєвих, насущних. З благодатною силою Божою вже не відчуваєш страху і перед життєвими труднощами, спокусами. А вони в свою чергу не баряться швидко з’являтися. Нагода така зявилася одразу ж.
7 квітня на адресу сайту Зазимського храму (в той час коли всі православні молилися у храмі) посипалися анонімні повідомлення: «Скажите, пожалуйста, как Церковь относится к убийству животных? Недавно прихожане Свято-Воскресенского Храма в с. Зазимье поделились с ззозащитными организациями информацией о том, что настотель сего Храма - Александр Генераленко - велел расстрелять трех собак, живущих возле Храма (за то, что они якобы загрызли гусей). За единственной выжившей собакой до сих пор ежедневно приезжают "молодцы" с целью закончить начатое. Более детально можно прочесть здесь: http://www.fraza.ua/news/07.04.11/113589.html Скажите, как может человек, у которого руки в крови невинных животных, быть духовным настоятелем для людей? И какие меры может принять высшее церковное руководство, чтобы оградить его от возможности влиять на прихожан?»…. «Как вы оцениваете поступки настоятеля Свято - Воскресенского храма в С.Зазимье - Александра генераленко, которヒй расстреливает собак (есть свидетели, которые готовы подтвердить эту информацию) на глазах людей. Кроме этого есть свидетельства жестокого обращения этого же лица в другими животными. Заранее благодарю за ответ. Кроме Вашего ответа, ожидается ответ от Блаженнейшего митрополита Владимира.» Потім на новостних порталах з’явилась новина про те, що священик під Києвом розстріляв собак.
Щоб зрозуміти те, що це наклеп чистісінької води, достатньо ознайомитися з цим низько моральним повідомленням, яке було назване деякими ЗМІ так: «священник-«инквизитор» расстрелял собак». Почитайте це повідомлення уважно і вам стане зрозумілим, що логічного і такого, що говорило б про здоровий глузд, там мало що знаходимо. Для того щоб розібратися у факті розстрілу собак в селі Зазим’ї 3 квітня прояснимо посліᄡовно деякі важливі деталі.
По-перше, собак дійсно розстріляли, але не біля храму, як відверто обманюючи стверджує Наталія Заярнюк. Упаси Боже таке беззаконня творити біля такого священного місця та ще й в неділю, цього не дозволять зробити селяни навіть настоятелю, не знаєте ви, Наталіє, зазимців. Якби та Наталія була дійсно віруючою людиною, вона в думках не припустила б такого. Храм в Зазим’ї знаходиться практично в центрі села, там завжди є люди, тим більше біля храму живе сторож Василій, який вам засвідчить цю неправду. А ще важливим фактом є те, що собак при нашому храмі ніколи не було. Бродячих собак в селі завжди вистачало, а от до храму вони якось не сильно забігають.
По-друге, не знаю хто така Наталія Заярнюк, але прихожанкою Свято-Воскресенського храму с. Зазим’є, як і жителькою села Зазим’я вона не являється. Питається, як вона могла стати свідком? З кривотолків? «Одна баба сказала, а я додала»? Зі слів настоятеля, до недавнього часу Наталія працювала тренером у власника коней, Любові, які стояли у отця Олександра на господарчому дворі. Після звільнення вона залишилася чимось невдоволена і видно із-за цього невдоволення вона вирішила відігратися на священику. Як завжди, в корні всього конфлікту - особиста образа з підключеною хворою уявою. А в результаті - наклеп не тільки на людину, на священика, церкву.
По-третє, в особистому господарстві отця Олександра, яке знаходиться на околиці села Зазим’є, дійсно собаки «давили качок», загризли маленьке козеня і наводили страх на Людмилу, яка там живе і дивиться за господарством і на інших сусідів. Священик прийᄑяв наступні міри – в телефонному режимі попросив свого друга спіймати собак. Чуєте - НЕ ПЕРЕСТРІЛЯТИ, а СПІЙМАТИ. Друг пообіцяв це зробити, але тільки на наступний день. Людмила ж не могла чекати, із-за особистого страху вона пожалілася місцевим жителям, які вирішили їх перестріляти. Що і було зроблено. Отець Олександр до розстрілу собак не причетний!
Нечесно і дуже низько робити наклеп і звинувачувати людину в тому, чого вона не робила. Ця людина є священиком Бога. Побійтеся Справжнього Суддю, а Він дійсно праведно розсудить. Але, як говорять мудрі «якщо Бог хоче когось наказати то він позбавляє розуму». Судіть самі «в чане с кипящей водой живьем сварилась коза» «живьем» це дуже малоймовірно , а от давайте подамо в суд на всіх тих, хто варить баранину, свиней і т.д. – це ж порушення прав тварин. Давайте покладем відповідальність на всіх, у кого дохнуть (пробачте помирають від хвороб) кролі. Чи не бачите в цих звинуваченнях чогось, надуманого і забавного? І де взявся такий «авторитетний експерт» в тваринництві «Отец Георгий» з його безглуздим коментарем заповіді «Не убий»? Мабуть також придумали? Коли Господь дав заповіді єврейському народу євреї вбивали тварин щоб прогодуватися і найкраще приносили у жертву Богові. Цією заповіддю однозначно забороняється вбивати іншу людину.
Якщо Наталія була свідком того, що собаки були голодними, то чому ж сама іх бідолашних не нагодувала?
Одним словом ГРІХ так говорити і думати, Наталіє!
Шановним представникам ЗМІ, які розповсюджують неперевірену провокаційну інформацію, радимо все ж таки, або зняツи з публікації даний наклеп, або опублікувати спростування. Кожен хто сумнівається, можуть приїхати (гостинно всіх запрошуємо) і поговорити із справжніми свідками, жителями села, а не підставними людьми.
150 років Зазимському храму
Читайте ще:
ВІДЕО про Зазим'є
Свідчення

Якоже блудницу...
Я догадывалась, что Киев — город чудес. Чудо меня постигло здесь, в первом моем паломничестве. Я купила журнал «Отрок.ua» с обложкой, синей, как море моей родной страны, с красивыми осенними листьями. А когда прочла весь журнал, была поражена: как это получилось у журналистов сделать номер специально для меня — про мои грехи, про мою родную Абхазию? Именно то, что я должна была прочесть, то, что я искала, — я нашла. Разве не чудо? Когда же я увидела приглашение писать истории о перешедших из иноверия в Православие, я поняла, с кем смогу наконец-то поделиться своей болью. У нас-то на Кавказе такая история может не найти понимания — потому что она, с одной стороны, типична, а с другой, наоборот, слишком уникальна.

Церковне сім’я: ...
Мирні часи є сприятливими для сатани, адже тоді Христос втрачає своїх мучеників,а Церква — свою славу.Павло Євдокимов Торжество православ'яУ православному календарі є дві особливі події, які підкреслюють особливу важливість мучеництва. Перша — це вшанування Торжества православ'я в першу неділю Великого посту як згадка про закінчення іконоборських спорів 842-843 років. Процесія несе ікони, на єретиків проголошують анафему, співають "Вічну славу" на честь тих, хто захищав віру. Це радісне й урочисте святкування різко відрізняється від смиренного духу служби під час Великого посту попереднього тижня. Але у цьому Торжестві православ'я особливо наголошується на стражданнях і боротьбі, пережитих святими, на переслідуваннях, тортурах і вигнанні, що їх вони зазнали заради Христа:

Історичні свідоцтва ...
Ім'я О. І. Белецького (1884–1961), видатного філолога-енциклопедиста, автора робіт з історії античної, західноєвропейської, російської та української літератури, віце-президента АН УРСР, сьогодні відоме лише обмеженому колу фахівців. Щоправда, про нього іноді згадують у православних колах у зв'язку з Доповідною запискою в ЦК Компартії України, яку він подав незадовго до своєї смерті. Цей документ поширювався у самвидаві ще в 1960-х роках, як свідчення нечесності антирелігійної пропаганди. Академік Белецький наочно показав, що творці наукового атеїзму були не ᄇченими, а невігласами. Серед бійців ідеологічного фронту, що боролися з релігією, не було жодного справжнього вченого.


