Святитель Григорій Палама
Святитель Григорій Палама, архієпископ Солунський, був родом з Малої Азії. На початку XIV ст., під час одного з турецьких нашесть, родина Григорія переїхала до Константинополя. Невдовзі батько праведника став великим сановником при дворі візантійського імператора Андроника II Палеолога. Після раптової смерті батька, Григорій був взятий василевсом на виховання. Отримавши прекрасну освіту, юнак відмовився від кар’єри державного службовця і в 1316 р. пішов на Святу Гору Афон. Шлях подвижника Григорій розпочав під керівнﾸцтвом преподобного Никодима Ватопедського. Рік потому йому явився у видінні святий апостол Іоанн Богослов і обіцяв своє духовне заступництво.
Прагнучи до духовної досконалості, Григорій у 1321 р. оселився у невеликій самітницькій обителі — Глосії. Її настоятель навчав юнака зосередженій духовній молитві — розумному діянню. Ця практика, що вимагала усамітнення та безмовності, отримала назву ісихазму (у перекладі з грецької “тиша, мовчання”), а самі її послідовники почали називатися ісихастами. Майбутній святитель цілковито пройнявся духом ісихазму, прийнявши його як основу життя.
У 1326 р., через загрозу нападу турків, Григорій перебрався у Солунь (Фессалоніки), де був рукоположений у сан священика. У 1331 р. праведник знову віддалився на Афон. Через два роки він був призначений ігуменом Есфігменського монастиря. А ще через три роки повернувся у скит святого Савви, де зайнявся богословськими трудами.
Близько 1330 р. у Константинополь приїхав умілий і дотепний оратор чернець Варлаам. Певний час він викладав у місцевому університеті, а потіﾼ поїхав на Афон. Там він познайомився з ісихастами й, на підставі догмату про непізнаваність природи Божої, оголосив розумне діяння єрессю.
На прохання афонських ченців святитель Григорій у письмовій формі виклав свої богословські докази. На Константинопольському Соборі 1341 р. у храмі Святої Софії відбувся диспут святителя Григорія Палами з Варлаамом. Собор ухвалив положення Григорія про те, що Бог, недоступний у Своїй Сутності, виявляє Себе в енергіях, звернених до світу і доступних сприйняттю, як Фаворське світло, проте не чуﾂтєвих і не створених. Вчення Варлама було засуджене як єресь, а сам він — підданий анафемі.
Однак суперечки між паламітами й варлаамітами на цьому не скінчилися. У 1344 р. святитель навіть був відлучений від Церкви й ув’язнений. Через три роки, зі зміною патріарха, Григорія було звільнено та зведено в сан архієпископа Солунського. В 1351 р. Влахернський Собор урочисто засвідчив православність його віровчення.
Під час однієї з поїздок до Константинополя корабель Григорія був захоплений турками, а сам архієпископ проданий як бранець. Але й тоді святитель невтомно продовжував проповідь християнської віри. Тільки за три роки до смерті праведник зміг повернутися у Солунь.
Незадовго до кончини святому Григорію явився святитель Іоанн Златоуст зі словами: “В горняя! В горняя!”. Григорій Палама був канонізований у 1368 р.
Катехізація
Свідчення
Якоже блудницу...
Я догадывалась, что Киев — город чудес. Чудо меня постигло здесь, в первом моем паломничестве. Я купила журнал «Отрок.ua» с обложкой, синей, как море моей родной страны, с красивыми осенними листьями. А когда прочла весь журнал, была поражена: как это получилось у журналистов сделать номер специально для меня — про мои грехи, про мою родную Абхазию? Именно то, что я должна была прочесть, то, что я искала, — я нашла. Разве не чудо? Когда же я увидела приглашение писать истории о перешедших из иноверия в Православие, я поняла, с кем смогу наконец-то поделиться своей болью. У нас-то на Кавказе такая история может не найти понимания — потому что она, с одной стороны, типична, а с другой, наоборот, слишком уникальна.
Церковне сім’я: ...
Мирні часи є сприятливими для сатани, адже тоді Христос втрачає своїх мучеників,а Церква — свою славу.Павло Євдокимов Торжество православ'яУ православному календарі є дві особливі події, які підкреслюють особливу важливість мучеництва. Перша — це вшанування Торжества православ'я в першу неділю Великого посту як згадка про закінчення іконоборських спорів 842-843 років. Процесія несе ікони, на єретиків проголошують анафему, співають "Вічну славу" на честь тих, хто захищав віру. Це радісне й урочисте святкування різко відрізняється від смиренного духу служби під час Великого посту попереднього тижня. Але у цьому Торжестві православ'я особливо наголошується на стражданнях і боротьбі, пережитих святими, на переслідуваннях, тортурах і вигнанні, що їх вони зазнали заради Христа:
Історичні свідоцтва ...
Ім'я О. І. Белецького (1884–1961), видатного філолога-енциклопедиста, автора робіт з історії античної, західноєвропейської, російської та української літератури, віце-президента АН УРСР, сьогодні відоме лише обмеженому колу фахівців. Щоправда, про нього іноді згадують у православних колах у зв'язку з Доповідною запискою в ЦК Компартії України, яку він подав незадовго до своєї смерті. Цей документ поширювався у самвидаві ще в 1960-х роках, як свідчення нечесності антирелігійної пропаганди. Академік Белецький наочно показав, що творці наукового атеїзму були не ﾲченими, а невігласами. Серед бійців ідеологічного фронту, що боролися з релігією, не було жодного справжнього вченого.
