Церковний Устав про поклони у Великий піст

У дні Святої Чотиридесятниці слід чинити такі доземні і пﾾясні поклони. При проказуванні молитви святого Єфрема Сирина: Господи і Владико життя мого робиться 16 поклонів, з них 4 доземні (великі) і 12 поясних.

Церковний устав заповідає читати цю молитву з розчуленням і страхом Божим, стоячи прямо і підносячи розум і серце до Бога. Звершивши першу частину молитви — Господи і Владико життя мого, — слід зробити великий поклін. Потім, ставши прямо, як і раніше звернувши думку й почуття до Бога, варто промовляти другу частину молитви — Дух же доброчесності — і, закінчивши її, знову вчинﾸти великий поклін. Після проголошення третьої частини молитви — Так, Господи Царю — робиться третій доземний поклін. Потім кладемо 12 поясних поклонів («излегка утомления ради») зі словами: Боже, очисти мене грішного. Зробивши малі поклони, знову читають молитву святого Єфрема Сирина, але не розділяючи на частини, а цілком, і наприкінці її творять доземний поклін (четвертий). Ця свята молитва промовляється на всіх седмичних великопісних службах, тобто за винятком субот і неділь.

На вечірні слід робити по одному доземному поклону ﾿ісля пісень "Богородице Діво, радуйся"; "Хрестителю Христів"; Моліть за нас, святі апостоли".

На великому повечір’ї варто уважно слухати читання церковних молитов. Після Символу віри, при співі "Пресвята Владичице Богородице, моли за нас грішних" і інших молитовних віршів, після закінчення кожного вірша робиться доземний поклін, у полієлейні свята — поясні.

Про поклони при читанні Великого канону Андрія Критського в Уставі сказано: «Творимо ж на кожний тропар поклони три, проказуючи цей приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене».

На "Господи сил, с нами буди" та інших віршах кладається по одному поясному поклоні.

При проголошенні священиком великого відпусту — молитви Владико, Многомилостивий необхідно нахилитися до землі, із сердечним розчуленням просити в Господа прощення гріхів.

Після тропарів часів з їх віршами ( 1-го часу: Заутра услыши глас мой; 3-го часу: "Господи, иже пресвятаго Твоего Духа"; 6-го часу: "Иже в шестый день"; 9-го часу. чиниться по три доземні поклони; на тропарі "Пречистому образу Твоєму" — один поклін до землі; на всіх часах після закінчення Богородичних (на 1-му часі: Тебе назвемо, о Благодатна; на 3-му часі: "Богородице, ты еси лоза истинная"; на 6-му часі: "Яко не имамы дерзновения"; на 9-му часі: Ти заради нас родився) робиться три малі поклони.

У чині зображальних, під час співу Блаженн: "Во царствии Твоем помяни нас, Господи," після кожного вірша із приспівом слід робити малий поклін, а при останньому трикратному співі "Пом’яни нас" чиняться три поклони до землі; після молитви "Ослаби, остави" хоча й немає вкаﾷівки в Уставі, але стародавнім звичаєм заведено завжди чинити поклін (поясний або доземний — по дню).

На літургії Напередосвячених Дарів на вечірні, під час читання третього антифону 18-ої кафизми, коли Святі Дари переносяться із престолу на жертовник, а також при появі священика зі свічкою й кадильницею в відчинених царських воротах, який промовляє перед читанням другої паримії: "Свет Христов просвещает всех"! заведено припадати ниць до землі.

Під час співу: "Да исправится молитва моя" (Нехай буде молитва моя) моління всього народу відбувається навколішки; співці і читець стають на коліна по черзі після прочитання потрібного вірша; після закінчення співу всіх віршів молитви слід робити три поклони до землі (за звичаєм) з молитвою святого Єфрема Сирина. Під час великого входу, при перенесенні Напередосвячених Дарів з жертовника на престол, народу й співцям варто припадати ниць до землі з благоговіння до Святих Таїн Тіла і Крові Христових. Після закінчення співу "Нине силы Небесныя" кладуться три доземні поклони, за звичаєм, так само з молитвою святого Єфрема ﾡирина. Заамвонну молитву священика слід слухати з увагою, беручи її зміст до серця, і після закінчення її зробити поклін поясний.

У Страсну седмицю доземні поклони припиняються з Великої середи. В Уставі про це сказано так: «На "Буди имя Господне благословенно": поклони три, і так само зовсім скасовуються доземні поклони, що б’ються в церкві; у келіях же навіть і до Великої П’ятниці чиняться. Поклоніння Святій Плащаниці у Велику П’ятницю та Велику Суботу, подібно як і Святому Хресту, супроводжуються трьома доземними поклонами».

Катехізація

Свідчення

Якоже блудницу...

Я догадывалась, что Киев — город чудес. Чудо меня постигло здесь, в первом моем паломничестве. Я купила журнал «Отрок.ua» с обложкой, синей, как море моей родной страны, с красивыми осенними листьями. А когда прочла весь журнал, была поражена: как это получилось у журналистов сделать номер специально для меня — про мои грехи, про мою родную Абхазию? Именно то, что я должна была прочесть, то, что я искала, — я нашла. Разве не чудо? Когда же я увидела приглашение писать истории о перешедших из иноверия в Православие, я поняла, с кем смогу наконец-то поделиться своей болью. У нас-то на Кавказе такая история может не найти понимания — потому что она, с одной стороны, типична, а с другой, наоборот, слишком уникальна.

Церковне сім’я: ...

Мирні часи є сприятливими для сатани, адже тоді Христос втрачає своїх мучеників,а Церква — свою славу.Павло Євдокимов Торжество православ'яУ православному календарі є дві особливі події, які підкреслюють особливу важливість мучеництва. Перша — це вшанування Торжества православ'я в першу неділю Великого посту як згадка про закінчення іконоборських спорів 842-843 років. Процесія несе ікони, на єретиків проголошують анафему, співають "Вічну славу" на честь тих, хто захищав віру. Це радісне й урочисте святкування різко відрізняється від смиренного духу служби під час Великого посту попереднього тижня. Але у цьому Торжестві православ'я особливо наголошується на стражданнях і боротьбі, пережитих святими, на переслідуваннях, тортурах і вигнанні, що їх вони зазнали заради Христа:

Історичні свідоцтва ...

Ім'я О. І. Белецького (1884–1961), видатного філолога-енциклопедиста, автора робіт з історії античної, західноєвропейської, російської та української літератури, віце-президента АН УРСР, сьогодні відоме лише обмеженому колу фахівців. Щоправда, про нього іноді згадують у православних колах у зв'язку з Доповідною запискою в ЦК Компартії України, яку він подав незадовго до своєї смерті. Цей документ поширювався у самвидаві ще в 1960-х роках, як свідчення нечесності антирелігійної пропаганди. Академік Белецький наочно показав, що творці наукового атеїзму були не ﾲченими, а невігласами. Серед бійців ідеологічного фронту, що боролися з релігією, не було жодного справжнього вченого.