Оповідь про образ Святого Миколая
Наближалося свято Святителя Миколая, архієпископа Мір Лікійських, Чудотворця.
Радіо, телебачення висвітлювали доброчинність заможних вельмож до обездолених діточок та самотніх стареньких.
«Слава Богу», - голосно і задоволено проговорила тітка Марія, хоч у хаті нікого не було. モ А що?! Слухати приємно, бачити гарно. Тільки угодник Божий робив добрі справи таємно… Ну… та… нічого, - згодилася старенька».
Спираючись на ціпок, пришкандибала до столу. Поправила рушник на іконі Святого Миколая, кислявою долонею лагідно провела по образу Чудотворця, присіла на стілець. Задумалася. «Прости, Святий Миколай, навіженого, Івана, сусіда мого покійного!, - отак – незлічено, скільки разів за своє життя, вона подумки зверталася до святого. – Він не знав, що творив! Видать затьмарила розум ота партійна книжка. Чи то на роᄡу так написано?! Бог його знає… Прости!»
Із вицвівших тітчиних очей, поміж зморшками сухого жовтуватого обличчя, пробивалися сльози і падали на скатертину стола. А в пам’яті спомини роїлися, штовхалися, випереджали одна одну...
Яке знущання ми терпіли!.. Скільки крові з нас випила ота тільки позика! Як згадаєш аж під нігтями щемить! – розмірковувала баба Марія. Я, Іване, тебе пробачила!..
Несла ж білу глину в мішку підмазати призьбу. Вирвав з рук. Висипав. Розкидав, а мене по обличчю мішком наклепав… А причитував?! тьху:
А ось, я тобі… порядки наведу! А податок? А позику, яка зараза платитиме?! - несамовито верещав. Не даремно твоя Дунька бідкалася, щоб не ліз у ту дірку, в яку не пролізеш! Тями немає. А ти, де треба, де не треба – попереду!, - так подумки виливала і виливала свою печаль, свою обіду Святому Миколаю. Та хіба я одна утисків твоїх зазнала?! А Прокопиху за коси тягав на «засєданіє сільсовєта»! А Марву за душу так теліпав, що кофтину порвав. А Катерині – горшки побив. А Ганна залишилася з поломаним столом. Ой-йо-йой!... На мені завершив! Трапився тᄚки той злополучний день! Я ж просила зачекати, времня ще було. Так ні!.. Крихітку фарби я випросила у сусіда Микити, освіжити іконні рамки, а тебе нечиста в хату принесла. З порогу вереск: «Сколько прєдупреждать?! Сроки на ісходє!»
З моїх рук видер змащену фарбою щіточку і ну шмагать по образу Святого Миколая. Господи!!! Як мене тоді тіпало! На кого ж ти руку підняв?! Увивалася навколо тебе, на колінах лазила, ноги твої смердючі цілувала! Не отямився! Слова мої відлітали від осатанілого тебе. А фарба уп’ялася, не зітерти! Тільки мудрі очі святого на Євангеліє розпізнати можна. Прости, Святий Миколай, Івана за його осоружні витівки… Може йому на тому світі стане краще, ніж тут було. Хмільного ж трактор переїхав, а він звіриною вив, коли грішна душа залишала пошматоване тіло. І мене прости, що вкотре переказую непристойні події. Прости Боже нас за все прожите, і за… Телефон обірвав роздуми, тітчину оповідь-сповідь.
Синок обіцяв завтра з дочкою привезти правнучат у гості.
– Оце радість! – виголосила тітка Марія. Оце довгоочікуваний подарунок мені принесе Святий Миколай! Слава Богу! А що мені потрібно?!!!
На дворі повільно згущалися зимові сутінки, та на серці у старенької – розвиднялося, бо дозрівала радісна зустріч з дорогою родиною.
Зазим’є
Ольга ЩИГОЛЬ
РУБРИКИ
Свідчення

Якоже блудницу...
Я догадывалась, что Киев — город чудес. Чудо меня постигло здесь, в первом моем паломничестве. Я купила журнал «Отрок.ua» с обложкой, синей, как море моей родной страны, с красивыми осенними листьями. А когда прочла весь журнал, была поражена: как это получилось у журналистов сделать номер специально для меня — про мои грехи, про мою родную Абхазию? Именно то, что я должна была прочесть, то, что я искала, — я нашла. Разве не чудо? Когда же я увидела приглашение писать истории о перешедших из иноверия в Православие, я поняла, с кем смогу наконец-то поделиться своей болью. У нас-то на Кавказе такая история может не найти понимания — потому что она, с одной стороны, типична, а с другой, наоборот, слишком уникальна.

Церковне сім’я: ...
Мирні часи є сприятливими для сатани, адже тоді Христос втрачає своїх мучеників,а Церква — свою славу.Павло Євдокимов Торжество православ'яУ православному календарі є дві особливі події, які підкреслюють особливу важливість мучеництва. Перша — це вшанування Торжества православ'я в першу неділю Великого посту як згадка про закінчення іконоборських спорів 842-843 років. Процесія несе ікони, на єретиків проголошують анафему, співають "Вічну славу" на честь тих, хто захищав віру. Це радісне й урочисте святкування різко відрізняється від смиренного духу служби під час Великого посту попереднього тижня. Але у цьому Торжестві православ'я особливо наголошується на стражданнях і боротьбі, пережитих святими, на переслідуваннях, тортурах і вигнанні, що їх вони зазнали заради Христа:

Історичні свідоцтва ...
Ім'я О. І. Белецького (1884–1961), видатного філолога-енциклопедиста, автора робіт з історії античної, західноєвропейської, російської та української літератури, віце-президента АН УРСР, сьогодні відоме лише обмеженому колу фахівців. Щоправда, про нього іноді згадують у православних колах у зв'язку з Доповідною запискою в ЦК Компартії України, яку він подав незадовго до своєї смерті. Цей документ поширювався у самвидаві ще в 1960-х роках, як свідчення нечесності антирелігійної пропаганди. Академік Белецький наочно показав, що творці наукового атеїзму були не ᄇченими, а невігласами. Серед бійців ідеологічного фронту, що боролися з релігією, не було жодного справжнього вченого.


