Зазимська парафія молилася за репресованого настоятеля храму

Зазимська парафія молилась за репресованого настоятеля храму священика Михайла Под'єльського.

Після закриття Зазимського храму у 1935 р. проти отця Михаїла було сфабриковано справу. Він був звинувачений в антирадянській діяльності, в розповсюдженні неправдивих слухів «провокаційного характеру, про війну Німеччини с СРСР», а також агітування «проти підписки на позику оборони країни» 19 листопада 1937 р. його заарештувало Броварське НКВС, рішенням трійки 20 листопада був присуджений до розстрілу, а 27 листопада вирок було виконано.

В день загибелі отця Михаїла 27 листопада священик Зизимського храму отець Анатолій Слинько з парафіянами молилися під час панахиди на місці його захоронення в Биківнянському лісі - національному заповіднику "Биківнянські могили". В своєму слові отець Анатолій коротко розповів про отця Михаїла, підкресливши, що його подвиг свідчить про знання тієї Правди, від якої відректися не можливо. Ця правда - віра в Бога - була реальністю в житті отця Михаїла. В нього була можливість відректися священного сану, віри в Бога і жити собі "як усі нормальні", але це було б лукавством і неправдою. Отець Анатолій зачитав два останні документи в житті отця Михаїла: постанову про розсріл і виписку із акту про виконання вироку. На даний час отець Михаїл Подєльський числиться в списках до канонізації як новомученик.

Нагадаємо, що згідно рішення Священного Синоду Української Православної Церкви в останню суботу листопада, коли на загальнодержавному рівні відзначається День пам’яті жертв голодоморів, Церква поминає в молитвах жертв голодомору і політичних репресій. Цього року відзначення дня пам'яті жертв голодоморів припало на 27 листопада.

Читайте ще:

Катехізація

Свідчення

Якоже блудницу...

Я догадывалась, что Киев — город чудес. Чудо меня постигло здесь, в первом моем паломничестве. Я купила журнал «Отрок.ua» с обложкой, синей, как море моей родной страны, с красивыми осенними листьями. А когда прочла весь журнал, была поражена: как это получилось у журналистов сделать номер специально для меня — про мои грехи, про мою родную Абхазию? Именно то, что я должна была прочесть, то, что я искала, — я нашла. Разве не чудо? Когда же я увидела приглашение писать истории о перешедших из иноверия в Православие, я поняла, с кем смогу наконец-то поделиться своей болью. У нас-то на Кавказе такая история может не найти понимания — потому что она, с одной стороны, типична, а с другой, наоборот, слишком уникальна.

Церковне сім’я: ...

Мирні часи є сприятливими для сатани, адже тоді Христос втрачає своїх мучеників,а Церква — свою славу.Павло Євдокимов Торжество православ'яУ православному календарі є дві особливі події, які підкреслюють особливу важливість мучеництва. Перша — це вшанування Торжества православ'я в першу неділю Великого посту як згадка про закінчення іконоборських спорів 842-843 років. Процесія несе ікони, на єретиків проголошують анафему, співають "Вічну славу" на честь тих, хто захищав віру. Це радісне й урочисте святкування різко відрізняється від смиренного духу служби під час Великого посту попереднього тижня. Але у цьому Торжестві православ'я особливо наголошується на стражданнях і боротьбі, пережитих святими, на переслідуваннях, тортурах і вигнанні, що їх вони зазнали заради Христа:

Історичні свідоцтва ...

Ім'я О. І. Белецького (1884–1961), видатного філолога-енциклопедиста, автора робіт з історії античної, західноєвропейської, російської та української літератури, віце-президента АН УРСР, сьогодні відоме лише обмеженому колу фахівців. Щоправда, про нього іноді згадують у православних колах у зв'язку з Доповідною запискою в ЦК Компартії України, яку він подав незадовго до своєї смерті. Цей документ поширювався у самвидаві ще в 1960-х роках, як свідчення нечесності антирелігійної пропаганди. Академік Белецький наочно показав, що творці наукового атеїзму були не ﾲченими, а невігласами. Серед бійців ідеологічного фронту, що боролися з релігією, не було жодного справжнього вченого.