Чи можна в неділю займатися домашніми справами?
Увесь тиждень я зайнята на роботі. Зайнятися домашніми справами - випрати, зварити обід - встигаю тільки в неділю, коли повертаюся з храму. Але моя бабуся стверджує, що працювати в недільний день - гріх. Чи так це?
Відповідає протоієрей Костянтин ОСТРОВСЬКИЙ, настоятель Успенського храму міста Красногорська Московської області, благочинний церков Красногорського округу Московської єпархії:
- Звичайно, якщо комусь вдається так організувати свій час, що всі недільні і святкові дні він може присвятити виключно молитві та справам милосердя, то це прекрасно. Вранці людина пішла на літургію, причастилася, пообідала в колі своєї благочестивої родини, відвідала всією сім’єю хворих і ув’язнених, сходла ввечері до храму на службу, знову поїла в колі сім'ї, всі помолилися і відійшли до сну. Що ще може бути кращим! Але якщо матір сімейства відмовляється готувати обід, бо у святкові дні не можна працювати, а чоловік та діти сидять голодні і, можливо навіть ображені, тоді це не по-християнськи з її боку. В аналогічній ситуації сам Христос сказав одному ревнителю свят: «...Лицеміре, хіба ж не відв'язує кожен із вас у суботу свого вола чи осла від ясел, і не веде напоїти?»(Лк. 13: 15). Чи не кращі люди за волів і ослів?
І друге. А що робити людині цілий день, якщо їй не вдається ідеально розпланувати свій час? Сходив до храму на літургію, причастився, поїв. До вечора ще кілька годин. І ввечері до відходу до сну кілька годин. А справ милоﾁердя на сьогодні не виявилося. Що робити? Пиляти і майструвати щось - гріх. Готувати і прибирати - гріх. Тільки горілку пити чи телевізор дивитися? Так зазвичай і буває. Гріх, коли хтось нехтує церковним святом і пропускає Божественну службу заради ліні, користі або ще чого-небудь подібного. Погано, коли людина може провести неділю або свято з родиною, з дітьми, але нехтує цим. Однак і в такому випадку праця сама по собі, хоч і в святковий день, не гірше за порожньо проводений час і вже, звичайно, краще за гріховне вбивання часу пияцтвом, розпустою, азартними ﾖграми тощо. «Субота для людини, а не людина для суботи» (Мк. 2: 27), - сказав Господь. Тому ми повинні дякувати Богові за даровані нам свята, намагатися присвячувати такі дні молитві, відвідування храму Божого і добрим справам. Але все має відбуватися з міркуванням, в дусі любові до Бога і ближніх.
Журнал "Нескучный сад"
Катехізація
Свідчення
Якоже блудницу...
Я догадывалась, что Киев — город чудес. Чудо меня постигло здесь, в первом моем паломничестве. Я купила журнал «Отрок.ua» с обложкой, синей, как море моей родной страны, с красивыми осенними листьями. А когда прочла весь журнал, была поражена: как это получилось у журналистов сделать номер специально для меня — про мои грехи, про мою родную Абхазию? Именно то, что я должна была прочесть, то, что я искала, — я нашла. Разве не чудо? Когда же я увидела приглашение писать истории о перешедших из иноверия в Православие, я поняла, с кем смогу наконец-то поделиться своей болью. У нас-то на Кавказе такая история может не найти понимания — потому что она, с одной стороны, типична, а с другой, наоборот, слишком уникальна.
Церковне сім’я: ...
Мирні часи є сприятливими для сатани, адже тоді Христос втрачає своїх мучеників,а Церква — свою славу.Павло Євдокимов Торжество православ'яУ православному календарі є дві особливі події, які підкреслюють особливу важливість мучеництва. Перша — це вшанування Торжества православ'я в першу неділю Великого посту як згадка про закінчення іконоборських спорів 842-843 років. Процесія несе ікони, на єретиків проголошують анафему, співають "Вічну славу" на честь тих, хто захищав віру. Це радісне й урочисте святкування різко відрізняється від смиренного духу служби під час Великого посту попереднього тижня. Але у цьому Торжестві православ'я особливо наголошується на стражданнях і боротьбі, пережитих святими, на переслідуваннях, тортурах і вигнанні, що їх вони зазнали заради Христа:
Історичні свідоцтва ...
Ім'я О. І. Белецького (1884–1961), видатного філолога-енциклопедиста, автора робіт з історії античної, західноєвропейської, російської та української літератури, віце-президента АН УРСР, сьогодні відоме лише обмеженому колу фахівців. Щоправда, про нього іноді згадують у православних колах у зв'язку з Доповідною запискою в ЦК Компартії України, яку він подав незадовго до своєї смерті. Цей документ поширювався у самвидаві ще в 1960-х роках, як свідчення нечесності антирелігійної пропаганди. Академік Белецький наочно показав, що творці наукового атеїзму були не ﾲченими, а невігласами. Серед бійців ідеологічного фронту, що боролися з релігією, не було жодного справжнього вченого.
