Чи можна їсти яблука до Спаса і купатися після Іллі?
З багатьма православними святами пов'язані народні вірування. Наприклад, вважається, що після свята пророка Іллі (2 серпня) не можна купатися у відкритих водоймах, а до свята Преображення (19 серпня) необхідно утримуватися від вживання в їжу яблук. Що ж робити з ранніми сортами яблук, і, невже в «оксамитовий» сезон відпочинок на воді протипоказаний?
На ці питання відповідає викладач Київської духовної академії і семінарії протоієрей Костянтин Курбанов.
Заборон на те, щоб не споживати яблук до свята Преображення не може існувати, тому що величезна кількість урожаю в такому випадку пропадало б. Особливо в Криму. Уявляєте, там всі яблука вже дозріли і вони всі повинні пропасти тому, що їх не можна їсти.
У чому ж тут річ? А справа в тому, що це встановлення стосувалося винограду, причому це було в Греції. Там вважалося благочестивим, щоб початки винограду були спочатку принесені для євхаристійного вживання в Церкву, а тільки потім цей виноград споживався у їжу. Саме це і є тією причиною, по якій такий звичай був встановлений у Греції, а потім потрапив і до нас.
Початки винограду, який дозрівав до цього часу, приносили для церковного євхаристичного вживання, з нього вижимали сік і робили церковне вино. І тільки коли найкращий урожай віддали Церкви, все інше вживали в їжу. Цей звичай був зафіксований в церковних правилах.
До яблук це не відноситься, тому що з них не роблять церковного вина, але чому цей звичай у нас з'явився дуже важко сказати. Є різні припущення з цього приводу, але справжнього конкретного церковного встановлення, заснованого на благочестивих традиціях, немає.
Заборона на купання після Пророка Іллі - народні вигадки
Заборона купання у відкритих водоймах після свята пророка Іллі - це навіть не забобони, а всього лише народні вигадки. І ніяким чином це не може бути пояснено та обгрунтовано.
Головне для православних, які відпочивають на річці або на морі - це благочестя. Вони повинні виглядати цнотливо і, звичайно ж, намагатися перебувати, наскільки це можливо, подалі від місць розгнузданого відпочинку.
У кожного є своя церковна совість і кожен розуміє, де він може знаходитися, а де ні.
Безумовно, пляжі - це не саме цнотливе місце. І, звичайно, було б добре, якби церковна громадськість подбала про створення окремих місць купання для людей, які думають про ﾆнотливість, але поки цього немає, то треба самому про це думати.
портал "Глас народа"
Катехізація
Свідчення
Якоже блудницу...
Я догадывалась, что Киев — город чудес. Чудо меня постигло здесь, в первом моем паломничестве. Я купила журнал «Отрок.ua» с обложкой, синей, как море моей родной страны, с красивыми осенними листьями. А когда прочла весь журнал, была поражена: как это получилось у журналистов сделать номер специально для меня — про мои грехи, про мою родную Абхазию? Именно то, что я должна была прочесть, то, что я искала, — я нашла. Разве не чудо? Когда же я увидела приглашение писать истории о перешедших из иноверия в Православие, я поняла, с кем смогу наконец-то поделиться своей болью. У нас-то на Кавказе такая история может не найти понимания — потому что она, с одной стороны, типична, а с другой, наоборот, слишком уникальна.
Церковне сім’я: ...
Мирні часи є сприятливими для сатани, адже тоді Христос втрачає своїх мучеників,а Церква — свою славу.Павло Євдокимов Торжество православ'яУ православному календарі є дві особливі події, які підкреслюють особливу важливість мучеництва. Перша — це вшанування Торжества православ'я в першу неділю Великого посту як згадка про закінчення іконоборських спорів 842-843 років. Процесія несе ікони, на єретиків проголошують анафему, співають "Вічну славу" на честь тих, хто захищав віру. Це радісне й урочисте святкування різко відрізняється від смиренного духу служби під час Великого посту попереднього тижня. Але у цьому Торжестві православ'я особливо наголошується на стражданнях і боротьбі, пережитих святими, на переслідуваннях, тортурах і вигнанні, що їх вони зазнали заради Христа:
Історичні свідоцтва ...
Ім'я О. І. Белецького (1884–1961), видатного філолога-енциклопедиста, автора робіт з історії античної, західноєвропейської, російської та української літератури, віце-президента АН УРСР, сьогодні відоме лише обмеженому колу фахівців. Щоправда, про нього іноді згадують у православних колах у зв'язку з Доповідною запискою в ЦК Компартії України, яку він подав незадовго до своєї смерті. Цей документ поширювався у самвидаві ще в 1960-х роках, як свідчення нечесності антирелігійної пропаганди. Академік Белецький наочно показав, що творці наукового атеїзму були не ﾲченими, а невігласами. Серед бійців ідеологічного фронту, що боролися з релігією, не було жодного справжнього вченого.
