Легко стати найкращим, коли немає вибору. Важко “найкращому”, коли з’являється інший “найкращий”
Легко стати найкращим другом для того, хто не має друзів
Легко стати найкращим учнем там, де ніхто не хоче вчитися
Легко стати найкращим сином у сім’ї, де немає інших дітей
Легко бути найкращим священиком, якщо інших не було і немає
Легкﾾ бути найкращою обдарованою людиною серед тих, хто не зумів розвинути свої таланти
Легко бути найкращим керівником, якщо інші ніколи не керували
Легко стати найкращим, коли немає вибору
Легко стати найкращим, коли порівняєш себе із гіршими
Легко створити найкращий сайт духовних роздумів, якщо інших поки що немає.
При цьому всьому “найкращому” дуже легко впасти в ілюзію, що ти дійсно найкращий!
Це ж так смішно, коли хтось думає про себе, що він найкращий. А знаєте чому? Одного дня він зустріне кращого від себе і того ж дня буде найщасливішим той, хто побачить вираз “найкращого”. Кажуть, що тоді той колишній “найкращий” показує не найкращі емоції, але досить неповторні.
Хочеш бути першою найщасливішою людиною, котра побачить цей вираз здивування і розчарування?
Ну, тоді внуши собі, що ти в чомусь найкращий і носи з собою дзеркальце. Звичайно, що запам’ятай як найкраще цю легку іронію написану як найкраще для найкращих.
А, якщо серйозно, то той, хто прагне бути найкращим, насправді не живе повноцінним життям. Тим, яке переплітається у всіх кольорах оригінальності та неповторності. Бо як можна добре жити, коли ти весь у постійних пошуках порівняння і висновку: хто найкращий, у кого найкраще, де найкраще, коли найкраще? У голові постійне напруження від аналізу і поділу: на краще і гірше.
А що буде, коли дійсно не знайти гіршого? Тоді стає справжня найкраща проблема… проблема постійних пошуків гіршого. Бо, щоб стати кращим, потрібно гіршого, навіть, якщо воно видумане.
Сумніваєшся в цьому? Тоді пошукай, чи хтось із найкращих ще писав про найкращих на цьому найкращому сайті?
Відчуваєш якесь приниження у вищﾵ написаних словах?
Отож бо, запам’ятай, що кожне порівняння возвишає тебе ціною того, що інший принижується.
Дякувати Богу, що всі найкращі у найкращий спосіб вступають місце іншим найкращим.
А це означає, що якщо ти вже довший час думаєш про себе, що ти найкращий, то краще засумнівайся в цьому вже, бо потім зненацька будуть не найкращі емоції.
Найкращі! Ви чуєте? Не забувайте нагадувати собі час від часу вислів: “поки що!”, щоб вставляти його у субєктивні висновки, якщо вже так дуже кортить подумати про “НАЙКРАЩІСТЬ”
Катехізація
Свідчення
Якоже блудницу...
Я догадывалась, что Киев — город чудес. Чудо меня постигло здесь, в первом моем паломничестве. Я купила журнал «Отрок.ua» с обложкой, синей, как море моей родной страны, с красивыми осенними листьями. А когда прочла весь журнал, была поражена: как это получилось у журналистов сделать номер специально для меня — про мои грехи, про мою родную Абхазию? Именно то, что я должна была прочесть, то, что я искала, — я нашла. Разве не чудо? Когда же я увидела приглашение писать истории о перешедших из иноверия в Православие, я поняла, с кем смогу наконец-то поделиться своей болью. У нас-то на Кавказе такая история может не найти понимания — потому что она, с одной стороны, типична, а с другой, наоборот, слишком уникальна.
Церковне сім’я: ...
Мирні часи є сприятливими для сатани, адже тоді Христос втрачає своїх мучеників,а Церква — свою славу.Павло Євдокимов Торжество православ'яУ православному календарі є дві особливі події, які підкреслюють особливу важливість мучеництва. Перша — це вшанування Торжества православ'я в першу неділю Великого посту як згадка про закінчення іконоборських спорів 842-843 років. Процесія несе ікони, на єретиків проголошують анафему, співають "Вічну славу" на честь тих, хто захищав віру. Це радісне й урочисте святкування різко відрізняється від смиренного духу служби під час Великого посту попереднього тижня. Але у цьому Торжестві православ'я особливо наголошується на стражданнях і боротьбі, пережитих святими, на переслідуваннях, тортурах і вигнанні, що їх вони зазнали заради Христа:
Історичні свідоцтва ...
Ім'я О. І. Белецького (1884–1961), видатного філолога-енциклопедиста, автора робіт з історії античної, західноєвропейської, російської та української літератури, віце-президента АН УРСР, сьогодні відоме лише обмеженому колу фахівців. Щоправда, про нього іноді згадують у православних колах у зв'язку з Доповідною запискою в ЦК Компартії України, яку він подав незадовго до своєї смерті. Цей документ поширювався у самвидаві ще в 1960-х роках, як свідчення нечесності антирелігійної пропаганди. Академік Белецький наочно показав, що творці наукового атеїзму були не ﾲченими, а невігласами. Серед бійців ідеологічного фронту, що боролися з релігією, не було жодного справжнього вченого.
