Вхід Господній в Єрусалим, страсті Христові
В суботу шостої седмиці – ваій Церква згадує чудо воскресіння Господом Лазаря, тому вона називається Лазарево. суботою. Воскресінням Лазаря Христос явив Свою Божественну силу і славу і запевнив Своїх учнів і всіх в грядущому Своєму Воскресінні і загальному воскресінні померлих в день Суду Божого.
Неділя ваій присвячена спомину урочистого Входу Господнього до Єрусалиму, куди Він йшов для страждань і Хресної смерті. В п'ятницю седмиці ваій закінчується піст Святої Чﾾтиридесятниці. Ця неділя служить переходом від Чотиридесятниці до Страсної седмиці.Седмиця ця називається Страсною тому, що на протязі всього тижня Православна Церква згадує страждання Христові. Весь тиждень християни повинні проводити в пості й молитві.
У Велику середу Страсного тижня згадують зраду Ісуса Христа Іудою Іскаріотським.
У Великий четвер ввечері за всенощной (яка є утренею Великої п'ятниці) читаються дванадцять частин євангелія про страждання Ісуса Христа. Під час читання євангелій християни стоять з запаленими свічками, якби розділяючи страждання Христові.
У Велику п'ятницю під час вечірні (яка служить в 2 або 3 год. дня) виноситься з вівтаря і покладається на середину храму плащаниця, тобто священне зображення Спасителя, покладеного у гробі, це відбувається вспомин зняття з хреста тіла Христового і поховання Його.
У Велику Суботу на утрені, при погребальму дзвоні і при співі "Святый Боже, Святый Крепкий, Святый Бессмертный, помилуй нас", - плащаниця обносится навколо храму в спогад зішестя Ісуса Христа в пекло, коли тілом Він перебував у гробі і перемогу Його над адом і смертю.
До Страсного тижня і свята Пасхи ми готуємо себе постом. Піст цей триває сорок дев’ять днів і називається Святою Чотиридесятницею або Великим постом.
Крім того, святою Православною Церквою встановлено піст по середах і п'ятницях кожного тижня (крім деяких тижнів), по середах - в спогад зради Іудою Ісуса Христа, а по п'ятницях в спогад страждань Ісуса Христа.
Віру в силу хресних страждань за нас Ісуса Христа ми вираﾶаємо хресним знаменням під час наших молитов.
Катехізація
Свідчення
Якоже блудницу...
Я догадывалась, что Киев — город чудес. Чудо меня постигло здесь, в первом моем паломничестве. Я купила журнал «Отрок.ua» с обложкой, синей, как море моей родной страны, с красивыми осенними листьями. А когда прочла весь журнал, была поражена: как это получилось у журналистов сделать номер специально для меня — про мои грехи, про мою родную Абхазию? Именно то, что я должна была прочесть, то, что я искала, — я нашла. Разве не чудо? Когда же я увидела приглашение писать истории о перешедших из иноверия в Православие, я поняла, с кем смогу наконец-то поделиться своей болью. У нас-то на Кавказе такая история может не найти понимания — потому что она, с одной стороны, типична, а с другой, наоборот, слишком уникальна.
Церковне сім’я: ...
Мирні часи є сприятливими для сатани, адже тоді Христос втрачає своїх мучеників,а Церква — свою славу.Павло Євдокимов Торжество православ'яУ православному календарі є дві особливі події, які підкреслюють особливу важливість мучеництва. Перша — це вшанування Торжества православ'я в першу неділю Великого посту як згадка про закінчення іконоборських спорів 842-843 років. Процесія несе ікони, на єретиків проголошують анафему, співають "Вічну славу" на честь тих, хто захищав віру. Це радісне й урочисте святкування різко відрізняється від смиренного духу служби під час Великого посту попереднього тижня. Але у цьому Торжестві православ'я особливо наголошується на стражданнях і боротьбі, пережитих святими, на переслідуваннях, тортурах і вигнанні, що їх вони зазнали заради Христа:
Історичні свідоцтва ...
Ім'я О. І. Белецького (1884–1961), видатного філолога-енциклопедиста, автора робіт з історії античної, західноєвропейської, російської та української літератури, віце-президента АН УРСР, сьогодні відоме лише обмеженому колу фахівців. Щоправда, про нього іноді згадують у православних колах у зв'язку з Доповідною запискою в ЦК Компартії України, яку він подав незадовго до своєї смерті. Цей документ поширювався у самвидаві ще в 1960-х роках, як свідчення нечесності антирелігійної пропаганди. Академік Белецький наочно показав, що творці наукового атеїзму були не ﾲченими, а невігласами. Серед бійців ідеологічного фронту, що боролися з релігією, не було жодного справжнього вченого.
