Четверта неділя - преп.Іоанна Лествічника
У богослужінні четвертої седмиці Великого посту свята Церква пропонує нам високий приклад постницького життя в особі пр. Івана Лествичніка подвижника VI ст., який з 17 до 80 років трудився на Синайській горі, і в своєму творінні “Лествиця раю” зобразив шлях поступового сходження людини до духовної досконалості лествицею (сходами) душі, які зводить від земᄏі до слави, що триває вічно.
Св. Іоанн народився близько 570 року і був сином святих Ксенофонта і Марії, пам'ять яких святкується 26 січня по старому стилю. На 20 році життя він постригся в чернецтво в Сінайському монастирі. Після смерті старця Мартирія, під керівництвом якого подвизався 19 років, св. Іоанн удалився у пустинне місце, зване Фола, де провів 40 років у строгому пості, молитві, самоті і мовчанні. Він ухилявся від усякого роду особливих подвигів. Вкушал він все, що дозволялось за монашеською обітниею, але - помірно. Не проводив ночей без сну, хоча спав не більше того, скільки потрібно для підтримки сил, щоб через постійне бодрствування не втратити розуму. Перед сном довго молився, багато часу присвячував читанню душеспасительних книг. Але якщо в зовнішньому житті діяв у всьому преп. Іоанн діяв у всьому обережно, уникаючи крайнощів, небезпечних для душі, то у внутрішньому духовному житті він, «пламеніючи божественною любов'ю», не хотів знати кордонів. Він особливо глибоко був проникнутий почуттям покаяння і не стримував рясних сліз, сокрушаючись про свої гріхи. Все життя його було безперестаннᄒю молитвою й безмірною любов’ю до Бога. Після 40 років подвигів він став ігуменом Сінайської обителі, але через 4 роки знову пішов в усамітнення і мирно відійшов до Господа 80 років від роду.
Найбільший з подвижників благочестя, пр. Іоанн не тільки сам досяг висоти духовної досконалості, але й іншим залишив керівництво для їх духовного життя, написав душеспасительний твір «Лествиця», де представив 30 ступенів духовного сходження від досконалості до досконалості. У «Лествиці» описується боротьба подвижника благочестя з такими пороками і пристрастями (ヌревоугодництво, блуд, сребролюбіе, гордість, марнославство, гнів тощо), які однаково властиві і ченцям, і мирянам. Разо м з цим «Лествиця» направляє до виховання чеснот, обов'язкових для християн (наприклад, кротість, ціломудріє, терпіння, смирення, молитва та ін.) Зображуючи шлях поступового сходження до моральної досконалості, «Лествиця» є вірним та надійним керівництвом до духовного життя для тих, хто прагне до благочестя та спасіння душі.
Пам'ять преподобного Іоанна Лествичника святкується також 30 березня по старому стилю (12 квітня. н.ст.).
Свідчення

Якоже блудницу...
Я догадывалась, что Киев — город чудес. Чудо меня постигло здесь, в первом моем паломничестве. Я купила журнал «Отрок.ua» с обложкой, синей, как море моей родной страны, с красивыми осенними листьями. А когда прочла весь журнал, была поражена: как это получилось у журналистов сделать номер специально для меня — про мои грехи, про мою родную Абхазию? Именно то, что я должна была прочесть, то, что я искала, — я нашла. Разве не чудо? Когда же я увидела приглашение писать истории о перешедших из иноверия в Православие, я поняла, с кем смогу наконец-то поделиться своей болью. У нас-то на Кавказе такая история может не найти понимания — потому что она, с одной стороны, типична, а с другой, наоборот, слишком уникальна.

Церковне сім’я: ...
Мирні часи є сприятливими для сатани, адже тоді Христос втрачає своїх мучеників,а Церква — свою славу.Павло Євдокимов Торжество православ'яУ православному календарі є дві особливі події, які підкреслюють особливу важливість мучеництва. Перша — це вшанування Торжества православ'я в першу неділю Великого посту як згадка про закінчення іконоборських спорів 842-843 років. Процесія несе ікони, на єретиків проголошують анафему, співають "Вічну славу" на честь тих, хто захищав віру. Це радісне й урочисте святкування різко відрізняється від смиренного духу служби під час Великого посту попереднього тижня. Але у цьому Торжестві православ'я особливо наголошується на стражданнях і боротьбі, пережитих святими, на переслідуваннях, тортурах і вигнанні, що їх вони зазнали заради Христа:

Історичні свідоцтва ...
Ім'я О. І. Белецького (1884–1961), видатного філолога-енциклопедиста, автора робіт з історії античної, західноєвропейської, російської та української літератури, віце-президента АН УРСР, сьогодні відоме лише обмеженому колу фахівців. Щоправда, про нього іноді згадують у православних колах у зв'язку з Доповідною запискою в ЦК Компартії України, яку він подав незадовго до своєї смерті. Цей документ поширювався у самвидаві ще в 1960-х роках, як свідчення нечесності антирелігійної пропаганди. Академік Белецький наочно показав, що творці наукового атеїзму були не ᄇченими, а невігласами. Серед бійців ідеологічного фронту, що боролися з релігією, не було жодного справжнього вченого.


