О, Віковічний Боже!
Іде до Тебе кожен.
Всемилостивий Бог!
Прещедра благодать!
В молитві відчайдушній
Розщіплюємо душу,
І просимо, як в борг:
Спасіння нам послать.
Бо в нас біда зхрестилась,
Згадали й Божу милість,
Безмежного Творця –
Щоб викоренив зло.
А тіло протестує,
Своє бажання всує,
Допитує в Отця:
- За що таке? За що?

*   *   *
Невпинно час минає
І лихо відступає
Вже й спокій ніби є,
Але душа болить!
Бо тонко відчуває,
Що злагоди немає,
Щось клопіт завдає!
Щось треба обновить!

Лиш обновити треба
Самого тільки себе.
Не тілом! А душа
Хай прощення прийме.
В житті своїм безпутнім,
В якому Бог відсутній,
Де тішаться в грошах –
Святе стає німе.

Шукати шлях до Бога –
Вﾰжка, крута дорога,
Пізнати – де є згубність?
Де Православ`я світ?!

Лише душа смиренна
Приймає Боже ймення,
Богопросвітну мудрість –
Безсмертний заповіт.

Ольга ЩИГОЛЬ
село Зазим’є